На главную страницу
 
Главная
О нас
Новости
Обсуждения
База знаний
Справочники
Поиск
Карта сайта
Новости автогражданки
Назначения и отставки
Слияния и поглощения
Новости законодательства
Медицинские новости
Эксклюзив от АСБ
Новости Нацкомфинуслуг
Корпоративные новости
Банковские новости
Поиск по сайту

Новости / Эксклюзив от АСБ / Эксклюзив от АСБ

Пропозиції Асоціації ?Страховий бізнес? до проекту Закону України ?Про страхування?

Версия для печати Версия для печати
07.11.2007 

Пропозиції Асоціації «Cтраховий бізнес»
до проекту Закону України «Про страхування»

Стаття 1

п.11 – наявність нечітких критеріїв – «порядність», «здібності» і т.п., які будуть визначатись Уповноваженим органом. Більш чіткі критерії подаються тільки як додаткові, після слова «також». Треба залишити тільки декілька чітких критеріїв – судимість, банкротство структури, де був керівником, відсторонення від справ. Ніяких суб’єктивних оцінок з боку уповноваженого органу.

п.15 – не крім випадків передбачених законодавством, а у редакції – «також передбачених договором страхування». Якщо, наприклад, застраховані це діти на випадок хвороби.

п.17 – другу частину «незалежно від формального володіння ..» треба вилучити. Це абсолютно суб’єктивне визначення, що не має жодного критерію, крім чиновницького розсуду.

п.20 – другу частину вилучити, бо можливість справляти вирішальний вплив це суб’єктивізм, не підтверджений жодним критерієм.

п.30 – редакція. Частина не в активах, а активів, «розміру коштів, сума яких відповідає зобов’язанням»,і т.д.

п.31 редакція, пропорційно до чого

п.36 – додати, «що може представляти страховика у відносинах із страхувальником»

  • Чому випало транскордонне страхування, яке було у попередніх редакціях?
  • Треба обов’язково визначити, що таке є поняття «Вимога», оскільки це поняття застосовується в подальшому для визначення платоспроможності

Стаття 3

п.1 – питання щодо можливості для страхової компанії мати тільки одну форму – відкритого акціонерного товариства, не може розглядатися сепаратно тільки для страхового ринку. Треба дочекатись прийняття загального закону про акціонерні товариства. Тим більш, що практика розвинутих країн передбачає існування багатьох форм. Треба написати, що ця норма набуває чинності в загальному порядку, визначеному законом про акціонерні товариства.

Стаття 4.

п.5 – «Законами України та Кабінетом Міністрів» можуть встановлюватись…

Стаття 5.

п.3

  • чому випало медичне страхування із ризикових видів, в попередній редакції воно було. Чий це неприкритий лобізм?
  • навіщо міняти назви у видах, пов’язаних із транспортом (види 3, 4, 5, 6). Специфіка цієї галузі полягає в тому, що є чисто транспортні засоби, але вони не відносяться до рухомого складу(наприклад, причал). Фактично буде погіршені умови страхування та рівень страхового захисту.
  • же давно треба ліквідувати надуманий розділення страхування майна від вогняних та інших ризиків (види 8 і 9)
  • чому випало страхування інвестицій, мабуть це уже не актуально для України
  • вид 18 такий же штучний як і страхування медичних витрат у діючій редакції. Достатньо тут виду страхування відповідальності перед третіми особами, а хто вони – туристи чи асистанс уже є деталі.
  • взагалі не зрозуміла зміна редакції у майже всіх пунктах. У багатьох страховиків виникає враження, що це робиться для того, щоб провести переліцензування, тобто всіх «запустити по кругу»

Стаття 6

Не можна погодитися із вилученням із переліку видів обов’язкового страхування цілого ряду позицій.

Страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження ветеринарних препаратів, субстанцій В 2002 р. уже була розроблена постанова, яка пройшла всі погодження і була схвалена урядовим комітетом. Ситуація із пташиним грипом, падаллю із Нової Зеландії та ряд інших реальних фактів підтверджують при необхідність запровадження подібного страхування. В той же час, воно дійсно не може торкатись кожної гуски, яку бабця везе на базар. Тому пропонується вдосконалити цей вид звівши його до страхування відповідальності постачальників продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій із – за меж України, а також відповідальності українських виробників, які мають певні невиконані вимоги від ветеринарної та санітарно – епідеміологічної служби (чітко встановлені цими службами).

Страхування відповідальності морського перевізника – це вид страхування, який застосовується у всіх країнах і завдання полягає у тому, щоб як скоріше прийняти постанову уряду, де визначити всі головні параметри цього виду страхування.

Страхування професійної діяльності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, а також особисте страхування представників ризикових професій за переліком встановленим Кабінетом Міністрів на сьогоднішній день ще зовсім не реалізовано. Причиною цього є те, що Кабмін до сих пір не встановив перелік таких професій. Хоча високо посадовці часто висловлювались про необхідність компенсації втрат при некваліфікованій медичній допомозі, відшкодування збитків за наслідками діяльності реєстраторів, нотаріусів, ріелторів та ряду інших професій до створення конкретного механізму справа не доходить. Будь які аргументи щодо проблем запровадження не знімає гостроти та актуальності цього питання. Кабміну із залученням галузевих фахівців треба опрацювати кожну професію, що несе об’єктивний ризик збитків для третіх осіб, та затвердити відповідні постанови по регуляції такого страхування. Воно повністю відповідає досвіду розвинутих країн, а також має велике соціальне значення – дозволяє отримати компенсацію в разі негативних наслідків роботи тих чи інших уповноважених осіб. Щодо ризикових професій, сюди слід включити такі професії, які обов’язково страхуються в багатьох країнах світу, як рятівник в гірських та водних умовах, водолаз, ті, хто працює в умовах підвищеного рівня радіації, токсичності, тиску, загазованості, тощо.

Страхування власників зброї за 4 роки свого існування довело свою необхідність і, з нашої точки зору, не потребує суттєвого вдосконалення крім більшої інформованості населення. Невеликий розмір страхового платежу – 17 гривень на рік не є великим тягарем для досить небідних мисливців, але дає змогу компенсувати втрати при нещасних випадках. Соціальна важливість очевидна, якщо згадати випадок із Є.Кушнарьовим

Страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, яку може бути заподіяно життю, здоров‘ю та майну має достатньо аналогів у світовій практиці. В першу чергу мають страхуватися ті суб’єкти, які є найбільш ризиковими у туризмі. Сюди можуть бути віднесені альпіністи, спелеологи, групи дитячого туризму, маршрути підвищеної складності і т.п.

Страхування відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду третім особам унаслідок проведення вибухових робіт є самим новим видом обов’язкового страхування, введеним тільки в 2005 р. Зазначений вид є класичним і потребує якнайскорішого вирішення шляхом прийняття відповідної постанови Уряду.

Страхування медичних та фармакологічних працівників на випадок інфікування вірусом СНІД, страхування працівників, що беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та страхування медичних та інших працівників закладів охорони здоров‘я на випадок захворювання на інфекційні хвороби є типовими для розвинутих країн і їх застосування не викликає там окремих зауважень та коментарів. Відмова від цього виду страхування у нас зробить нас в очах цивілізованого світу неадекватними загально світовим нормам. Крім того, як свідчить статистика останніх років, в Україні по багатьом хворобам є справжня епідемія, і багато лікарів отримують інфекції при контактах із хворими.

Страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони та особливо членів добровільних пожежних дружин. Хроніка великих пожеж, що відбулись в Україні за останні роки свідчить, що працівників державної пожежної служби не вистачає для ліквідації цих лих. Масово залучаються саме відомчі, сільські та добровільні пожежники. Як результат величезні травми, ушкодження та навіть смертельні випадки. Молоді хлопці без відповідної підготовки зазнають значних ушкоджень своєму здоров‘ю. Хто ж буде компенсувати ці збитки.

Особливе місце в загальному переліку займає обов’язкове медичне страхування. Світовий досвід має різні приклади поєднання трьох форм фінансового забезпечення медичного обслуговування населення: чисто бюджетного фінансування медицини, медичного страхування шляхом створення соціальних фондів та медичного страхування за участю страхових компаній. Наприклад, у Великобританії, Швеції, Португалії медичне обслуговування здійснюється в основному за рахунок бюджету. Навпаки, у Франції та Нідерландах медицина ґрунтується на системі обов’язкового страхування. В таких же країнах, як, наприклад, Німеччина або Бельгія превалює система соціальних фондів. В Україні всі проекти законодавчих актів стосовно страхової медицини як правило принцип обов’язковості прив’язували тільки до соціальних фондів, а для комерційного страхування через страхові компанії відводили тільки добровільне страхування. Такий концептуальний підхід ґрунтувався на недовірі до страховиків, які були учасниками „трастових” подій 90 –х років. Ситуація кінця 2000 –х уже корінним чином відрізняється від попередньої. Страхові компанії зміцніли, а система соціальних фондів, навпаки, зараз лежить досить тяжким тягарем над підприємцями, маючи великий бюрократичний апарат та непомірні витрати. Тому необхідний перегляд концепції медичного страхування, де місце страховика мають зайняти професіонали – спеціалізовані страхові компанії із певним досвідом роботи в добровільній страховій медицині та особливими умовами по формуванню резервів. Головне це прописати ефективні правила гри – умови здійснення цього страхування, де важливе місце мають посісти умови нагляду за роботою страховиків. Також є проблеми у питаннях взаємодії страховиків з медичної системою, внесення страхових платежів за деякі категорії населення, які фінансуються іншими інституціями, проведення виплат, розробка базової програми та ряд інших. Але всі проблеми мають бути як най скоріше вирішені, оскільки реалізація обов’язкового медичного страхування – це задача, яка не терпить зволікання і має бути втілена у практику самим найближчим часом.

Страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкоджень внаслідок стихійних лих або техногенних катастроф та дій третіх осіб. Можна було б починати запровадження цього виду із компенсації частини збитків, зокрема вартості самих робіт без оплати вартості проводів (дроту). Або брати до уваги тільки стихійні лиха загальнодержавного масштабу. В будь – якому випадку цей вид страхування заслуговує на велику увагу, оскільки має суттєве значення для економіки та соціального благополуччя держави в цілому. Необхідно перейти від розмов та почати його поступово впроваджувати.

Страхування відповідальності власників собак хоча і звучить дещо екзотично, проте в наших умовах має право на застосування, хоча і в обмежених масштабах. Справа в тім, що на відміну від розвинутих країн, де питання утримання домашніх тварин вирішено на законодавчому рівні через прийняття низки правил та інструкцій, порушення яких чітко карається правоохоронцями, у нас це питання потребує подальшого розвитку і вдосконалення. Система норм, що регулюють утримання собак, фактично не діє, а ефективного механізму впливу на власників не має. При цьому у великих містах напади на людей стали непоодинокі і проблема виливається у сотні тисяч гривень додаткових збитків для постраждалих..

Страхування будівельно – монтажних робіт забудовником при застосування фінансово – кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю має дуже важливе значення із оскільки якість робіт ще не є досконалою, а система архітектурно–будівельного контролю тільки в стадії становлення. Тому збитки можуть проявитися у майбутнє му.

Також треба повернути до переліку обов’язкових видів страхування відповідальності фінансової установи за виконання своїх зобов’язань перед інвесторами, який був у переліку і в кінці 2005 р. як раз перед скандалом із „Еліта – центром” був несподівано виключений із нього. Чому Верховна Рада пішла на такий крок зараз важко встановити, але відновити його було б дуже доцільно. Тобто страхувати не тільки недобудовані бетонні конструкції, а відповідальність тих, хто бере зобов’язання прийняти гроші інвесторів, та побудувати житло.

Не дивлячись на ряд спроб ще починаючи із 90 –х років не вдалося впровадити на Україні також обов’язкове страхування зовнішньоекономічних ризиків і, зокрема, страхування втрати доходів інвесторів від ризиків політичного характеру та ризиків, що викликані масштабними кризовими явищами в економіці. До останніх можна віднести такі процеси як дефолти, різка зміна обмінного курсу валюти, а до перших зміна законодавства стосовно умов діяльності інвесторів, включаючи податкову систему, трудове законодавство та ряд інших моментів. Обов’язкове страхування тут потрібне, оскільки саме держава має гарантувати виплату відшкодування при зміні вищезазначених чинників.

Аналогічна ситуація щодо довгого обговорення, але відсутності конкретних заходів спостерігається і по екологічному страхуванню. На початку 90 – х навіть Урядом розглядався проект закону про цей вид страхування. Ясно, що введення екологічного страхування як повсемістно обов’язкового не є виправданим з точки зору можливого зростання цін на продукцію та послуги. В той же час було б доцільно ввести обов‘язкове страхування в разі впровадження проектів, де можливі негативні екологічні наслідки. У такій формі даний вид страхування міг би застосовуватись тільки у виключно важливих для економіки та суспільства випадках.

Однією із найбільш болючих соціальних проблем в Україні є наявність великої кількості дітей – сиріт, а також дітей, батьки яких позбавлені батьківських прав. На сьогоднішній день в дитячих будинках та установах подібного типу перебуває близько 100 тис. дітей. Відповідно до українського законодавства держава бере на себе всю відповідальність за утримання цих дітей до 18 років, а також гарантує їм отримання житла по досягненні цього віку. Виконання цього зобов’язання ускладнюється дефіцитом коштів у державному бюджеті, що часто не дозволяє вчасно забезпечити житлом. Для вирішення цього питання можна було б запровадити обов’язкове страхування життя та здоров‘я дітей –сиріт на період від народження (а також 1– 5 віку) до досягнення повноліття. Починаючи із 2007 року із державного бюджету можуть виділятися кошти, наприклад, 5 000 – 10 000 грн. на рік на одну дитину віком від 1 до 5 років, які будуть щорічно накопичуватись, заробляючи додатковий дохід, та до 18 років забезпечать отримання суми на рівні в середньому 150 000 грн. Цих коштів буде достатньо для придбання квартири та певної матеріальної підтримки. Крім того, таке страхування буде передбачати оплату лікування дітей в разі захворювань тяжкими хворобами, або їх інвалідності. Кошти, що виділяються на кожну дитину, мають накопичуватись на індивідуальних рахунках, відкритих на цих дітей. При цьому має бути запроваджений ефективний механізм управління активами, щоб гроші „працювали” та забезпечували отримання додаткових доходів. Зокрема, держава під свої гарантії може випустити спеціальні облігації, які забезпечать акумулювання коштів у житлове будівництво. Побудоване житло частково буде надаватись державою дітям – сиротам, що досягнуть 18 – річного віку у найближчі роки, а частково продаватися на ринку, що забезпечує приріст доходів. Тим самим досягається соціальна мета – з‘являються додаткові кошти для тих дітей, які уже не зможуть бути охоплені таким страхуванням. Також вирішується суто економічне питання – активи направляються у високоліквідну галузь із високим рівнем рентабельності.

Якщо проаналізувати статистику різних аварій, то кидається в очі зростання кількості таких випадків, що виникають у зв’язку із порушеннями норм і нормативів у проектно – будівельній сфері. Багато власників як приватних квартир та будинків, так і юридичних осіб беруться переробляти житлові та нежитлові приміщення, корегуючи затверджені проекти. Для органів, що здійснюють контроль у будівництві та архітектурі, часто дуже важко провести експертизу змін до проектної документації, оскільки це фактично означає для них розробку нового проекту. В той же час не є доцільною практика постійної відмови тим, хто подає на погодження зміни до проектної документації через велику роботу із перевірки таких змін. Адже такі зміни часто викликані життєвою необхідністю щодо покращення умов перебування, удосконалення офісної площі, сприяння встановленню сучасної системи комунікацій, тощо. Тому уже неодноразово лунали пропозиції щодо введення обов’язкового страхування відповідальності щодо зміни попередньо затверджених проектів та перебудови приміщень згідно таких змін. Таке страхування дозволить компенсувати збитки при виникненні аварій як наслідок вище описаної перебудови..

Стаття 8.

п. 2,3. Вимоги до ділової репутації та фінансового стану повинні бути чітко і однозначно встановлені цим законом і ні у якому разі різними підзаконними актами.

Розділ ІІ

Розділ страхування життя потребує пере форматування. Спочатку треба подати загальні норми стосовно всіх видів страхування життя. А потім відобразити особливості кожного із видів:

  • класичного – дожиття–смерть із зазначенням особливостей щодо ризикової частини;
  • страхування пенсій
  • безперервного страхування здоров‘я;
  • інвестиційного страхування;

А також такого виду як страхування життя отримувача кредиту , де особливістю має бути більш значима частина, пов’язана із смертю та інвалідністю.

Стаття 17.

Навряд чи доцільно перераховувати одні хвороби, та не враховувати інші –, наприклад, туберкульоз, тяжкі форми гепатиту та інші. Тут скоріше треба відобразити принципи такого страхування:

  • залежності розміру покриття основної частини хвороб від первинної вартості полісу та розміру накопичення на рахунку;
  • перелік захворювань, включаючи нещасний випадок, де виплата відшкодування не залежить від розміру накопичень на рахунку страхувальника (застрахованого);
  • системний підхід до якісного визначення випадків, коли виплати відшкодування здійснюються безпосередньо хворому у вигляді матеріальної допомоги або у вигляді оплати рахунків медичних та інших закладів;
  • можливість отримання бонусів (процентів) або зменшення тарифів в разі, якщо накопичений певний рівень коштів, а виплати не здійснювались або були мінімальними
  • особливості у відшкодуванні в разі, якщо хвороба стала хронічною, або страхувальник (застрахований) став інвалідом у період дії договору страхування

Окрема стаття повинна бути присвячена страхуванню у період отримання кредиту чи позики. Тут варто передбачити такі особливості:

  • можливість відсутності ризику дожиття, а наявності тільки ризиків смерті та інвалідності;
  • ув’язки бонусної частини із можливістю погашення процентів за кредит;
  • ситуації, коли кредит гаситься достроково

Стаття 18 .

Так і не зрозуміло навіщо треба вводити механізм попереднього дозволу. Хіба є проблеми у тому, як зараз здійснюється реєстрація та ліцензування без всяких попередніх розглядів та дозволів? Чому президент та Уряд весь час виступають за спрощення дозвільної системи, а на страховому ринку вводиться її ускладнення. Треба взагалі вилучити все це попереднє погодження, як таке, що не відповідає системі ринкових реформ в Україні.

Стаття 20,

п. 3. Ділова репутація тільки на основі чітко встановлених критеріїв саме в цьому законі, а не так, як це озвучено в глосарії.

Фінансовий стан теж за чітко визначеними критеріями розкриття інформації, що також має бути виписано у цьому ж законі.

Критерії професійної придатності також мають бути цим законом чітко і недвозначно визначені..

Категорично треба відмовитись від того, що по цим трьом ознакам критерії будуть визначати працівники тих чи інших уповноважених органів.

П. 4 і 5. Досвід останніх 14 років роботи уповноваженого органу показує, що 30 днів достатньо для проведення всіх процедур, пов’язаних із реєстрацією та ліцензуванням. Різке збільшення кількості днів не може бути прийнятним навіть за умови, що понижується рівень кваліфікації працівників у цьому органі.

Стаття 25.

Вважаємо, що виключний перелік документів повинен бути визначений в законі. Слово «інші» може призвести до бюрократичного свавілля, коли будуть вимагати купу різних «бумаг» і довідок.

Не об’єкти, а предмети страхування

Стаття 35.

Треба провести чітку грань між інвестиціями за рахунок чистого прибутку страховика і інвестиціями із резервів або активів, що можуть при тих чи інших обставинах резервуватись. В першому випадку обмежень не може бути, бо протиричить навіть Господарському кодексу та Закону про власність. Щодо другого випадку, то тут можливі запропоновані обмеження.

Треба узгодити норми цієї статті із принципами щодо розміщення резервів. 80% – ий ліміт треба щоб був узгоджений із нормою скільки резервів можуть покриватись цінними паперами, адже ц.п. це теж є інвестиції.

Стаття 40,

п.3, пар. 13. Норму про програму перестрахування уже вилучили із переліку документів по резидентам. Незрозуміло чого вона залишилась тут. Перестраховочна програма це документ, який може змінюватись в залежності від обставин, зокрема ризиків, обсягів відповідальності і т.п. весь час. Навіщо це уповноваженому органу.

Теж саме стосується і положення про формування резервів (пар..17). Держава встановила загальні умови їх розміщення і навіщо ще якісь програми і положення. Сьогодні краще більше резервів на депозити, а завтра життя буде вимагати збільшити допустиму долю нерухомості.

Стаття 41.

Погодження це зрозуміло. Але що таке порядок призначення. Це інструкція про те, як писати кадрові накази?

Стаття 43.

Це тільки за рішенням суду визначається чи правильно робити виплати чи ні.

Стаття 47,

п.4. Гарантійний фонд страховика як виявляється в проекті цього закону повністю співпадає по розмірам, із величинами, що пропонуються для статутних іфондів. Тому навіщо засоряти термінами. Треба чітко сказати, що розмір регулятивного капіталу або рівний статутному фонду, або нормативному запасу .

п.5 Навряд чи проводилися розрахунки по зазначеній методиці, зокрема на основі премій. Різні варіанти цифр показують, що результат розрахунку нормативного запасу буде значно завищений Причому чим більше обсяг премій тим він буде в кінцевому підрахунку вищий (зокрема його доля в розмірі цих премій). Тобто така методика є дуже жорсткою для великих компаній. Мабуть необхідно буде взяти конкретні дані за рік по декільком компаніям – великі, малі, середні і зробити розрахунки, щоб виявити тенденції.

Стосовно розрахунку на основі вимог, то тут спершу треба чітко визначити що таке вимога. В глосарії такого терміну не має. Дуже небезпечно приймати до уваги все, що виставлено компанії для виплати. Тоді можна штучно зробити величезний обсяг нормативного запасу і довести компанію до неплатоспроможності. Вважаємо, що підхід по вимогам є недостатньо обґрунтованим та методично не виписаним.

п. 6 та 7. Ці пункти треба вилучити, оскільки головні параметри платоспроможні мають бути встановлені тільки законом, а не підзаконними актами. Невже можна допустити погіршення фінансової ситуації компанії, якщо чиновник буде на свій розсуд визначати якість поведінки страховика, ефективність системи управління та контролю, якість наданої інформації та т.п. Або треба розробити чіткі критерії в цьому законі або вилучити ці пункти. Якщо автори не змогли уже зараз встановити такі критерії, то невже вони їх встановлять в прийнятному і обґрунтованому вигляді потім. Це є прикладом ручного управління компаніями і шлях до можливих зловживань.

п. 9 пар.5. Не можна відкидати деякі із активів, що тут перераховані. Варто було враховувати по мінімальній ставці (5–10%) нематеріальні активи такі як бренди, ліцензійні програми на комп’ютери. Також треба вибірково підходити до дебіторської заборгованості. Вексель як вид цінної папери теж має право на застосування. Не можна повністю виключати позабіржові цінні папери, оскільки ми ще не маємо в країні нормальної системи лістингу та біржової фондової торгівлі. З іншого боку ніяких застережень в цьому проекті не має щодо оборотних активів (можна накупити віників та прального порошку), витрат майбутніх періодів, тощо.

п.17. Абсолютно абстрактна вимога, яка також призведе до ручного управління та втручання чиновника. Потрібно вилучити.

Стаття 48.

п.6. Підхід щодо розрахунку всіх видів технічних резервів треба дещо скорегувати. Спочатку уповноважений орган має розробити типову інструкцію, де будуть подані декілька методик із формування кожного виду резервів. Страховик обирає собі на початку кожного року одну із методик та заявляє про в Уповноважений орган. Методики, які не ввійшли до інструкції, не допускаються. В тому механізмі, який запропонований у цьому проекті, кожен розраховує по своїй системі, а потім затверджує це в Уповноваженому органі. Навряд чи в цьому органі буде достатньо кваліфікованих кадрів, щоб перевірити всі індивідуальні розрахунки. Кожен буде протягуватися щось таке, щоб менше резервувати, а єдиного підходу, щоб порівняти платоспроможність між окремими компаніями в результаті не буде.

Стаття 49.

Чому лайфові страховики зобов’язані створювати якісь фонди. Це добровільне страхування. Відволікання коштів у фонди позначиться на розмірах математичних резервів.

Розділ VIII

Взагалі справляє враження чогось штучного та інтернетовсько–наносного. Навіщо городить весь цей город щодо обмеження істотної участі. Тим більш в умовах, коли планується залишити тільки акціонерні товариства відкритого типу. Якщо це направлено для запобігання ризику, що власник істотної участі перекачає кошти із страхової компанії на інші рахунки, то всі ці норми (перевірки, дозволи і т.д.) все одно не врятують. Фактично закладається втручання у інший крім страхового бізнес, що мають засновники та учасники страховика. Тобто головний спеціаліст УО буде перевіряти ділову репутацію, професіоналізм та фінансову спроможніст, наприклад, нащадка австрійського імператорського дому, який є на сьогодні істотним власником «Граве», а відповідно і «Граве– Україна»

Треба не робити цю бюрократичну клоунаду із власниками, а краще продумати як встановити контроль за перерахунком коштів із компанії та системою проплат. Зокрема для проплат , природою яких не є страхове відшкодування, варто встановити ліміти, по відношенню до зібраних премій, вище яких уже буде необхідний дозвіл Уповноваженого органу.

В цій редакції фактично страхове законодавство використовується для виконання не властивих йому функцій фондового або антимонопольного законодавства. Тому пропонуємо виключити :п.2, пар.2, 3, 4, 5, пп. 8,9,10 статті 50.

По розділу ІX вцілому треба ще раз подивитись щодо чи варто державі так уж втручатись в процес управління господарським товаристсвом. Вимога щодо трьох років стажу знову відродить легендарну професію – Фунт із «золотого тельонка»..

Стаття 90.

Найважливішими функціями саморегулівних організацій також є: – встановлення умов для проведення того чи іншого виду страхування, в разі, якщо воно здійснюється тільки учасниками такої організації (при умові погодження цього уповноваженим органом), – надання попереднього дозволу щодо видачі ліцензії по ряду видів діяльності, – подання до уповноваженого органу пропозицій обов’язкових для розгляду про зупинку або позбавлення ліцензії того чи іншого страховика.

Стаття 94

п.1 пар.2 знову ділова репутація. Цей закон ніяких вимог конкретно не встановлює. Виключити

п.2 забороняти страховику створювати брокера є штучним обмеженням його діяльності

Стаття 95.

п.6. Ніяких сайтів. Це є втручання у бізнес – процес страховика.

Стаття 97.

п2. Програма перестрахування це настільки внутрішнє право страховика вести свій бізнес, що погодження уповноваженого органу тут недоречно зовсім. Невже чиновник знає всі особливості перестрахування окремого страховика краще ніж сам страховик. Невже в органі так важливо знати що Мюнік Ре страховик поміняв на Свіс Ре. В цьому що є ризики для держави. А яку відповідальність буде нести держава, якщо провідний спеціаліст щось не погодить страховику, а неперестрахований поїзд розіллє фосфор. Це є черговий приклад адміністративного втручання, яких на жаль багато в цьому проекті.

п.9 Дуже не прозоро і не чітко. Причини, за яких уповноважений орган може встановлювати додаткові вимоги, мають бути чітко виписані в законі.

п.10 Не має ніякої аргументації такого висновку.

Стаття 108.

Треба додати п. 3 . Уповноважений орган зобов’язаний щоквартально публікувати наступні звітні дані всіх страховиків України: – суму зібраних платежів, розмір здійснених виплат, розмір чистих активів, розмір премій, переданих на перестрахування.;

Стаття 110.

п.11, 15. Уже в котрий раз наголошуємо, що критерії ділової репутації, професійності та фінансової спроможності повинні бути визначені чітко і однозначно в цьому законі без делегування будь –яких прав із визначення уповноваженому органу.

п.13 Треба уточнити що таке джерела. Треба може буде брати декларації про доходи, фінансові звіти фірм. Навіщо це уповноваженому органу. Все одно він не зробить такого розслідування. Для цього є податкова міліція. Єдине що можна записати, то це право звернення до податкової системи, якщо є якісь запитання.

п. 32 тільки в межах визначених цим законом..

Стаття 113.

Треба чітко прописати послідовність застосування заходів впливу: – спочатку попередження, в разі невиконання – припис, в разі невиконання – зупинка або обмеження, в разі невиконання – анулювання.

Стаття 115.

Це протиричить Кодексам. Тільки за рішенням суду.

Источник:  Ассоциация Страховой Бизнес
Гиперссылка:  http://www.insurancebiz.org

«« Вернуться на первую страницу раздела



Администрация сайта не всегда разделяет мнение авторов чьи статьи размещены на ресурсе.
При использовании материалов сайта гиперссылка www.insurancebiz.org обязательна.
© 2006–2009 Ассоциация Страховой Бизнес