Проблеми підприємств під обстрілом: Тривалі відключення світла, дорогі кредити та відсутність страховки

Бізнес Цензор дізнавався про основні потреби українських підприємців напередодні зими та анонсованих РФ масштабних атак на нашу енергосистему.

Посол України у Великій Британії, генерал Валерій Залужний назвав цю діяльність "планом дах". "Бачиш із супутника великий дах, бий", – пояснював Залужний тактику армії РФ на початку серпня.

Путін зосередився передусім на руйнуванні логістичних та виробничих центрів довкола столиці. І пояснити це можна просто: досі український бізнес лишається сконцентрованим саме у київському регіоні.

Станом на 1 вересня 2026 року, згідно з ЄДР, в Україні зареєстровані 965 195 компаній та ФОП. За даними системи YouControl, з них у Києві розташовано 329 528, або близько 34% від загальної кількості в країні. Тобто приблизно кожен третій зареєстрований бізнес в Україні прописаний в столиці, навколо якої розташовані найбільші сортувальні склади.

У грудні 2024 року Європейська комісія визнавала Київську область "Регіональною Інноваційною Долиною". Цей статус відкривав тоді бізнесу на Київщині доступ до фінансування з європейських фондів.

З серпня київська агломерація щоденно перебуває під ударами реактивних БпЛА, що руйнують виробництва, склади, розподільчі центри торговельних мереж.

Страхування та кредит

З початку року, за оцінками міністра економіки та довкілля Олександра Кравченка, через російські обстріли підприємства зазнали збитків приблизно у $10 млрд.

Для підтримки бізнесу міністр пропонує запровадити своєрідну програму страхування, щоб підприємства, які постраждали від російських обстрілів, могли б отримати компенсації до $10 млн на одну юридичну особу.

За планом міністерства, кошти на компенсації надходитимуть зі спеціального фонду, який формуватиметься з трьох джерел: від сплати бізнесом страхового внеску у розмірі 2% вартості активу, підвищення в Україні ставки ПДВ на 1 відсотковий пункт до 21%, та за допомогою фінансування партнерів.

Кабінет міністрів у запропонованому проєкті Закону про державний бюджет на 2027 рік пропонує створити два спеціальні фонди – для страхування бізнесу від воєнних ризиків та іншої фінансової підтримки і захисту підприємств паливного сектору від таких ризиків на 58,7 та 8,3 млрд грн відповідно. Формувати внесок до них планують через підвищення податку на додану вартість (ПДВ) та акцизу на пальне

Чи зможе Україна частково з бюджету фінансувати збитки компаній на мільярди доларів зараз викликає об£рунтований сумнів: на минулому тижні міністр фінансів Сергій Марченко попереджав, що через дефіцит бюджету Україна буде серйозно обмежувати видатки. "Будуть надходити кошти – ми в першу чергу фінансуємо сектор безпеки й оборони", – заявляв Марченко.

"Те, що пропонує Мінекономіки нагадує мені заяви декотрих депутатів, які вважають, що всі проблеми від наслідків російської агресії можна закрити коштом державного бюджету. Але це неможливо", – прокоментував Бізнес Цензору план міністерства генеральний директор асоціації "Страховий бізнес"

Вячеслав Черняховський

На думку Черняховського в тому вигляді, в якому запропонувало Мінекономіки, програма працювати не буде, бо на таку конструкцію в бюджеті банально ніколи не вистачить коштів. І брати участь у такій програмі будуть виключно ті підприємства, які або є носіями підвищеного ризику, або розташовані в небезпечних місцях концентрації ризиків.

За словами Вячеслава Черняховського, у світі система страхування від воєнних та терористичних ризиків будується інакше: спочатку йдеться про можливу самостійну участь підприємства у страхуванні (частину, що компенсується самим підприємством, що схоже на франшизу). Наступний шар страхування – комерційне страхування від страхових компаній, далі – міжнародне перестрахування.

"Після цього додаються міжнародні організації (фонди, гранти) і лише на вершині цієї піраміди можуть бути гарантії від держави на випадок дуже великих ризиків, – розповідає Черняховський. – Якщо брати приклад Великої Британії часів Другої світової війни, то британська модель була гібридом загальнообов’язкового солідарного механізму, державної гарантії та класичного страхування. Для нерухомості вона найбільше нагадувала обов’язковий загальнонаціональний пул: усі власники майна (а не тільки охочі) робили внески відповідно до вартості їхньої нерухомості, а держава покривала дефіцит".

Для особистого майна держава тоді надавала населенню безкоштовний соціальний мінімум, який схожий на нашу програму "єВідновлення". Для бізнес-майна використовувався класичніший страховий механізм із премією, повною страховою вартістю та участю приватних страховиків, коли страхові компанії та Lloyd’s (страховий ринок) виконували роль агентів держави: оформлювали поліси, збирали премії, вели облік і врегульовували збитки. Вони отримували компенсацію адміністративних витрат, що дозволяло робити виплати швидко та знімало корупційні ризики.

"Запропонована система в Україні здається несправедливою щодо всіх громадян та ФОП, які повинні будуть сплачувати підвищену на 5% ставку ПДВ, але не можуть брати в ній участь та отримувати компенсації. Поки це все схоже на рекламну кампанію щодо підняття податків, щоб великий бізнес мав можливість безкоштовно отримати "у подарунок" кошти від всіх платників податків на своє відновлення, без зобов’язання такі кошти повертати після закінчення війни"

– вважає Черняховський

Ініціатором страхування воєнних ризиків має бути передусім великий бізнес, який страждає від ударів, а не уряд, переконаний ексчлен Ради Національного банку України Віталій Шапран.

"Фонди взаємного страхування у світовій історії фінансового ринку – це і є класична відповідь на підвищенні ризики. Приклад тому Японія, де морські ризики через цунамі є повсякденним явищем. Бізнес створив асоціацію Japan Ship Owners' Mutual Protection & Indemnity Association (в народі Japan P&I Club), і проблема відійшла на другорядний план, – вважає Віталій Шапран. – Різниця між тим, що пропонує (обговорює) уряд України, та P&I Club – суттєва. Підвищення ПДВ означає, що ваші "страхові внески" не будуть страховими внесками взагалі, а будуть просто податками, які будуть десь губитись в бюджеті. А потім після настання "страхового випадку" (насправді страховим випадком він не буде) ви будете (можливо) роками очікувати виплату за пошкоджені склади".

Шапран теж натякає на корупційні ризики такої схеми в Україні: "Будете ходити і кланятись чиновнику в податковій, заступник голови якої, як ми чули з "записів карфагенян", отримував пухкий конверт готівки як бонус до з/п".

Водночас відсутність страхування воєнних ризиків частково тягне вниз і комерційне кредитування, що лишається обмеженим ресурсом через високу вартість грошей. Нещодавно НБУ підняв облікову ставку до 16%. У банків є варіант безризиково розмістити кошти в депозитних сертифікатах під ставку 16% або надати кредит компанії, що намагається здійснювати діяльність в умовах війни.

За оптимальних умов компанії можуть розраховувати на новий кредит в середньому під 20% річних (ринкова маржа банків зазвичай становить 2-5% понад ключову ставку регулятора). В умовах воєнних ризиків, нестабільного попиту, високої вартості енергії та логістики така ставка для багатьох виробничих підприємств надто висока. Основним рушієм кредитування в Україні наразі лишається державна програма "5-7-9", на яку вже немає грошей.

Питання складів лишаєтсья актуальним

Після перших атак на логістичні хаби Київщині в супермаркетах спорожніли полиці. У соцмережах розганяли панічну інформацію, що РФ буквально за тиждень зруйнувала 90% складських площ і тепер на нас чекає тотальний дефіцит продуктів. Серед людей розпочався ажіотажний попит на соціальні групи товарів, передусім на сіль, цукор та крупи.

Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький заспокоював, що ніякої загрози голоду немає, і що оператори ринку швидко перелаштують логістику на більш дрібні хаби або займатимуться постачанням "з коліс".

Тим паче, що в структурі економіки Київської області переважають малий та середній бізнес. І якщо у великих мережах після обстрілів можна деякий час спостерігати пусті місця на полицях, то в маленьких крамничках дефіциту продовольчих товарів не має. Як зазначається в аналізі Центру розвитку інновацій, серед усіх підприємств Київської області на великі підприємства припадало 39,1% обсягу реалізації продукції, середні – 39,9%. Малі підприємства забезпечували 20,9% обсягу реалізації, а мікропідприємства – 6,3%.

За словами виконавчої директорки Українського фуд-ритейл альянсу Наталії Петрівської, майже 50% потреб у продовольстві забезпечують невеличкі склади, тому дефіциту товарів не спостерігатиметься.

"Наразі мережі переходять на прямі поставки до магазинів, відкривають нові продуктові хаби. Тому витрачається більше часу на логістику, через що ми можемо спостерігати порожні полиці. Спостерігається ажіотажний попит на соціальні товари як от сіль, цукор, крупи. У ритейлерів збільшуються по них продажі, які не встигають забезпечувати"

– розповіла Наталія Петрівська

Окрім того, інформація про 90% зруйнованих складів не відповідає дійсності, запевнив засновник і співвласник мережі Eva і Varus Руслан Шостак. Від початку повномасштабного вторгнення в Україні знищено 2,1 млн м2 складів класу А і Б+. З них 1,5 млн – в Київській області. 900 тис м2 знищено у поточному році. На початок війни кількість українських складів оцінювалася на рівні 4,2 млн м2 класу А і Б. Від початку війни введено в експлуатацію нових площ на 800 тис. м2.

Загалом в Україні було 5 млн м2 складських площ. Знищено 2,1 млн м2.

"Залишилося приблизно 2,9 млн м2. Тобто практично 50% вищих класів. А якщо взяти складські приміщення великих підприємств по всій країні – це будуть ще десятки мільйонів квадратних метрів різних класів. За такої інтенсивності Росії знадобляться десятиліття, щоб знищити 90% українських складів, за умови, що вони взагалі не будуть відновлюватися в Україні"

– пояснив Шостак

З іншого боку, ми спостерігаємо, що росіяни постійно намагаються вигадати щось нове у щоденному терорі українців. До безкінечних тривог вдень, що паралізують Київ, додалися прицільні удари по АЗС, пасажирських поїздах, пунктах пропуску на кордоні.

Загалом через знищення складської інфраструктури та нестачу вільних площ ринок перейшов у стан "ринку орендодавця". Орендні ставки на складські приміщення зросли на 12-13%. Тому питання складів хоч і трохи притихло в інформаційному полі з порядку денного не зникло.

Тривалі відключення

Після останніх обстрілів столичний регіон повернувся до тривалих відключень електроенергії та згадав, що можуть бути перебої з водопостачанням.

Ще в січні 2026 року Європейська Бізнес Асоціація проводила опитування серед своїх членських компаній щодо впливу відключень на їхню діяльність.

Тоді 80% опитаних компаній зазначили, що перебої з електропостачанням її значно ускладнюють.

А основним наслідком відключень найчастіше називали зростання собівартості продукції (61%) та зміну графіків роботи (58%), що супроводжувалось падінням обсягів виробництва чи надання послуг (50%), простоями (48%). В більшості випадків спричинило удорожчання продукції на 10-30%.

Проте навіть за умов тривалих відключень більшості компаній вдалось виконати свої зобов’язання. Лише у 9% перебої з електропостачанням призвели до зриву контрактів.

Бізнес багато інвестував у енергонезалежність. 90% опитаних компаній мають власні альтернативні джерела енергії або генерацію. Майже чверть на початок 2026 року (23%) змогли досягти повної енергонезалежності.

Серед інструментів енергозабезпечення, які бізнес впроваджує найбільше, першість утримують системи зберігання енергії (сховища енергії) та сонячна генерація – їх обрали 35% та 26% респондентів відповідно.

Найчастіше бізнес наголошує на потребі чітких графіків відключень та оперативної комунікації від відповідних комунальних служб щодо можливих змін цих графіків. Це важливо для планування виробничих циклів.

"Через відключення електроенергії у компаній з безперервним виробничим процесом може пошкодитись обладнання, залишиться використаною сировина, що не доведена до кінцевого виробництва, але вже не може бути застосована. Це збитки. Бізнесу потрібно мати чіткі часові проміжки, де гарантовано енергопостачання. Нехай ідеться про дві чи чотири години на добу", – пояснив Бізнес Цензору Олександр Чумак, бізнес-експерт з питань мікро-, малого та середнього підприємництва (ММСП), президент ГО "Асоціація приватних роботодавців".

За попередні воєнні роки компанії здебільшого вирішили питання з альтернативним енергопостачанням, поставили когенераційні установки, системи накопичення енергії.

Сама за себе говорить та обставина, що на руках в українців наразі є зарядних станцій сумарно на 1,6 ГВт. Це більше ніж потужність одного сучасного енергоблока АЕС (який зазвичай має потужність 1 ГВт), повідомляв напочатку року Валерій Яковенко, співзасновник компанії DroneUA, офіційний дистриб'ютор EcoFlow в Україні. Це фактично створює величезну розподілену "віртуальну електростанцію" у квартирах та будинках населення.