Фінансовий небанківський ринок України: коментарі учасників бізнесу

19 жовтня 2017 року у Національному банку України відбулось засідання круглого столу на тему:

"Пріоритетні напрямки розвитку страхування в Україні: першочергові кроки (в рамках консолідації функцій державного регулювання ринків фінансових послуг)", який відбувся за підтримки Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної Ради України, Національного банку України.

Від імені Асоціації "Страховий бізнес" у ньому взяли участь Генеральний Директор В. Черняховський та від імені СК "ЕКСПО СТРАХУВАННЯ" Директор компанії А. Iванців.

Анатолій Iванців, Директор СК "ЕКСПО СТРАХУВАННЯ"

Представники міжнародних організацій, різних об’єнань страхового ринку та представники страхових компаній – учасники цього заходу висловили свої бачення на проблемні питання розвитку страхового ринку України та обговорювали питання щодо найбільш прийнятного процесу переходу регулювання ринку від Нацкомфінпослуг до НБУ у разі прийняття Верховною радою України Законопроекту № 2413-а від 20.07.2015 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг".

Документом передбачено, що нагляд і регулювання ринку страхових, лізингових і факторингових компаній, кредитних спілок, бюро кредитних історій, ломбардів та інших фінансових компаній перейдуть до НБУ, а НКЦПФР здійснюватиме регулювання недержавних фондів: пенсійних (ПФ), фінансування будівництва, а також операцій з нерухомістю, тобто покласти на НБУ додаткові та невластиві йому функції.

Представники Асоціації "Страховий бізнес" вкотре наголосили про основні ризики, які несуть в собі можливі зміни регулятора для страхового ринку України, а саме:

Виникає цілком зрозуміле занепокоєння, що в контексті розгляду проекту Закону, ринок у майбутньому чекає не просто очищення, а його масована "зачистка".

Потрібно звернути увагу на необхідність розподілу регуляторних функцій на нормативне регулювання та на безпосередній нагляд. Поєднання в одному органі повноважень нормативного регулювання та нагляду має великий ризик щодо виникнення можливих значних бюрократичних перепон, прийняття невиважених рішень, процвітанню корупції та безвідповідальності.

Є великий ризик прийняття нормативних документів без погодження з Державною регуляторною службою України (ДРС) та юстування у Мінюсті, і цього потрібно обов’язково уникнути.

Активізація розгляду цього Законопроекту, його "дорожня карта" та його впровадження може суттєво відстрочити прийняття більш важливого та актуального для розвитку страхового ринку Закону "Про страхування".

Також учасники Круглого столу висловили цілком слушне застереження щодо проведення державної політики на фінансовому ринку, в тому числі і на ринку страхування у разі ухвалення цього законопроекту Верховною радою. Хто буде впроваджувати цю державну політику? Зараз цілком закономірно її впроваджує поточний регулятор. Національний банк не є Центральним органом виконавчої влади яким визначено займатися політикою в галузі. Неврегульованість цього питання – ринок фінансових послуг може залишитись без розвитку взагалі та дієвого контролю! I це в той час коли на страховому ринку немає прийнятої державної Стратегії розвитку його розвитку.

Коли мета не виправдовує засобів

Чергова активізація процесу з винесенням на голосування у зал Верховної Ради у другому читанні законопроекту №2413-а від 20.07.2015 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг", який передбачає ліквідацію Нацкомфінпослуг та розділення його функцій поміж НБУ та НКЦПФР знову виклилала бурхливі дискусії серед депутатів, фахівців та об’єднань фінансового ринку, науковців, міжнародних організацій тощо.

Навіть, відкидаючи глобальну частину про позитивний та негативний досвід інших країн, що пішли шляхом централізації функцій нагляду за фінансовими ринками та створили мегарегулятори, про аргументи країн, які відмовилися впроваджувати у себе аналогічні зміни, можна говорити про доцільність таких дій саме для України та саме зараз на прикладі страхового ринку як найбільшого з небанківських ринків.

Дивлячись з державницьких позицій, можна зазначити, що дії такого масштабу в країні, які вплинуть на цілі сегменти ринків, повинні базуватися на попередньому всебічному аналізі ситуації, макроекономічному прогнозуванні та відповідної комплексній державній стратегії розвитку цього напрямку. Таку Концепцію, яка буде встановлювати стратегічні підходи, що повинні бути покладені в основу державної політики у сфері страхування, створення законодавчих та економічних умов для стимулювання розвитку страхового ринку, визначати основну мету, завдання і напрями його розвитку відповідно до головних стратегічних цілей розвитку країни, визначає Кабінет Міністрів України. Тому НБУ неспроможний розробити таку стратегію просто за своїм статусом особливого центрального органу державного управління, а не вищого органу у системі органів виконавчої влади, яким є Кабмін.

До того ж при розробці Комплексної програми реформування фінансового сектору 2020, яка потім була затверджена Постановою Правління Національного банку України від 18.06. 2015 року №391, НБУ вже продемонстрував своє власне бачення майбутнього для страхового ринку. В передостанній редакції проекту прямо зазначалися цілі Програми: "Кількість страхових компаній протягом 2014-2019 років зменшилась, а страховий ринок став більш консолідований – 80 страхових компаній за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, та 20 страхових компаній зі страхування життя, рівень проникнення страхування збільшиться з 0,7% до 7% від ВВП за рахунок зростання чистих премій". Після критики з боку професійного середовища такої неприпустимої цілі, як встановлення плану по скороченню кількості компаній у декілька разів з чітким показником для адміністративного винищення компаній, в остаточній редакції залишили тільки фразу: "Кількість страхових компаній зменшилась, а рівень проникнення страхування збільшився з 0,7% до 7% ВВП за рахунок зростання чистих премій". Але це не змінює суті з нічим не аргументованим бажанням перетворити український страховий ринок на місце, вільне бід конкуренції та представників вітчизняного бізнесу. Вже сьогодні Україна має кількість страхових компаній на 100 тисяч населення менше, ніж у ЄС, а такі плани та наступні заходи з їх реалізації призведуть до ще більшого перекосу цього показника у негативний бік.

Не можу уявити собі ні одну цивілізовану країну, де державний орган ставив би собі за мету знищення бізнесу, закриття підприємств, зниження податкових та інших бюджетних надходжень, підвищення безробіття та подовшання черги за субсидіями від держави. За такі тільки думки, навіть не плани, чиновники повинні бути звільнені зі своїх посад, тому що ці дії прямо суперечить законодавству та цілям України покращити свої позиції у рейтингу Doing business.

Це вже не кажучи про суть цільових показників, що само по собі демонструє відсутність будь-якого розуміння економічних процесів, місця та ролі страхування в країні, необхідності у страхових послугах та рівня платоспроможного попиту населення. Наприклад, за прогнозами МВФ в 2020 році ВВП України складе 3,5 трлн. грн., що при орієнтовному курсі у 32 грн./дол. дасть ВВП у розмірі 110 млрд. дол. Тоді частка страхового ринку – 7,7 млрд. дол. Що дає нам розмір страхового платежу на душу населення на рівні Естонії, Угорщини або Хорватії, причому це в 2 рази більше, ніж у Болгарії, Туреччині, Латвії. Більше, ніж 2/3 від такої суми в Польщі. Але ж ці країни більше 20 років домагалися таких показників. I показники такі досягнуті єдиним чином – зростанням доходів населення як основного платника страхових премій, підвищення рівня забеспеченості транспортними засобами, житлом, нового устаткування для промислових, сільськогосподарських та торговельних підприємств, які потребують страхування від багатьох ризиків.

За рівнем страхування у ВВП ми, на думку авторів Програми, взагалі обганяємо більше, ніж пів-Європи, залишаючи позаду Польщу, Норвегію, Австрію, Iспанію, а до купи Німеччину і навіть Швецію, де активи страховиків практично дорівнюють всьому ВВП країни.

Тому є обґрунтоване побоювання, що можлива передача повноважень регулювання та нагляду до НБУ з їх нерозумінням, ані економіки страхування, ані специфіки проблематики, помножене на фактичну та юридичну неможливість провадити державну політику у цьому сегменті, принесе сьогодні набагато більше шкоди, аніж користі, призведе до таких наслідків з руйнації національного конкурентного ринку страхування, які потім вже ніколи неможливо буде виправити. Безумовна необхідність посилювати інституціональну спроможність, технічне та фінансове забезпечення державного нагляду за страховим та іншими небанківськими ринками може бути досягнута без чергових зламів системи, періоду невиправданої турбулентності та безвладдя при передачі функцій, що наш ринок, на жаль, проходив вже не один раз, а лише простим шляхом перегляду цілей, завдань та, можливо, кадрової політики в існуючих держорганах.

Вячеслав ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ, Генеральний директор Ассоціації "Страховий бізнес", Голова комісії зі страхування Українського товариства фінансових аналітиків

Виталий Селивончик, Председатель правления СК "Эталон-Полис"

VII Международная конференция участников страхового рынка завершила свою роботу. Все вернулись домой и с головой окунулись в повседневные страховые будни. А будни скучать не дают. Но обо всем по порядку...

Выбранный формат конференции "практическая" полностью себя оправдал. Пленарные и кулуарные общения, обсуждения проблем и обмен мнениями для участников были наиболее удобными и рассматривались всеми только с положительной стороны. И это подтверждает правильность выбора формата конференции. Близость общения позволила участникам более конструктивно высказать хоть и резкие, но в нынешней ситуации, возможно, и правильные решения.

Наиболее обсуждаемым был вопрос по передаче надзора за страховым рынком Национальному банку Украины. Законопроект №2413a (известный как "Закон о сплите"). Да, эта норма записана в соглашении с МВФ и тут уже ничего не исправишь, и рынок там будет. Но возникает вопрос: как он там будет и в каком статусе?

Если не определиться с этими "положениями", то страховой рынок ожидает судьба банков – страховые компании будут сокращать до минимума? А это потеря рабочих мест, текучка кадров и т.д.

Поэтому сейчас происходят совместные заседания страхового рынка и НБУ, где пытаются согласовать "условия игры".

Роль РЕГУЛЯТОРА – курировать и развивать, а не убивать страховую отрасль.

Предложения: нужны каникулы для отрасли, период стабилизации экономики может затянуться и выполнять обязанности нас ни кто не освобождает.

Рынок у нас саморегулируемый, слабые сами уйдут с рынка, сильные перестроят свою работу, средние сгруппируются и объединятся. Тогда все, что останется сделать Регулятору – это реструктуризировать и систематизировать работу рынка...

Мы знаем, как помочь стране и сохранить страховую отрасль. И лучшая помощь государства – это не мешать, мы хотим только добра и мира!