СПЛIТ ЧИ СПРУТ? НБУ планує удар по ринку фінпослуг

У четвер, 22 листопада, Рада планує розглянути законопроект №2413а, який фактично знищить ринок небанківських фінансових послуг (наприклад, кредитні спілки).

Дана законодавча ініціатива, що отримала серед експертів назву "закон про СПЛIТ", юридичною мовою називається так: "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг".

I, хоча сутністю СПЛIТу дехто вважає лише перерозподіл регуляторних функцій між інституціями-регуляторами ринку фінпослуг, а також посиленням контролю, диявол, як завжди, криється в деталях.

Про що йде мова?

Понад 20 років небанківський фінансовий ринок (кредитні спілки, ломбарди тощо) суттєво поступався за обсягами банківському ринку і був поза інтересами НБУ. На відміну від банківського сектору, цей ринок регулювався державним колегіальним органом – Нацкомфінпослуг – підпорядкованим Президенту України та підзвітним Верховній Раді України.

Банкопад 2014-2016 років змінив співвідношення фінансових ринків: банківського та небанківського. I сьогодні кредитні спілки видають значно більше кредитів населенню, аніж банки.

Відштовхнула громадян від банківського сектору насамперед непрозора політика самого Нацбанку, численні корупційні скандали і багатосоттисячні списки ошуканих вкладників банків.

Тиждень тому, незважаючи на величезну кількість звітів про успішну "чистку" банківської системи, було оприлюднено інформацію, що найбільший банк України, державний ПриватБанк, має 84% кредитів, про які можна назавжди забути і списати їх як безнадійні. А загальна частка мертвих кредитів всіх банків по країні загалом становить 54,5%.

Всього банківський ринок залишило понад 55% банків, втрати юридичних осіб та фізосіб-підприємців – близько 200 мільярдів гривень. Серед потерпілих клієнтів таких банків опинилися також страхові компанії, кредитні спілки та інші учасники небанківського фінансового ринку. Вони втратили під час банкопаду 1,5 млрд. грн.

Банки фактично припинили кредитування економіки. Якщо небанківські фінустанови у 2017 році видали 45 млрд. грн. кредитів, то банки – менше ніж 19 млрд. грн. (фізособам – 10,8 млрд. грн., що вчетверо менше, ніж небанківські фінансові установи, а юридичним особам 7,8 млрд. грн.) Таким чином, небанківський фінансовий сектор залишився чи не єдиним, що підтримує громадян та малий і середній бізнес у час фактичної зупинки банківського кредитування.

Й тепер, коли небанківський фінансовий ринок самостійно, без підтримки держави здолав кризу 2013-2015 р.р., виявляється, що частина депутатів та НБУ надзвичайно зацікавлені, аби регулятором цього сектору виступив виключно НБУ.

Чому СПЛIТ погіршить стан небанківського фінансового ринку

По-перше. Впроваджується принцип "Хвіст виляє собакою", тобто порушено принцип причинно-наслідкових механізмів. СПЛIТ сконцентрований на передачі повноважень від одного регулятора до іншого, але не визначає процедур і норм регуляторної політики на фінансовому ринку.

Законопроект 2413а не відповідає на головне питання, як саме "по-новому" регулюватиметься небанківський фінансовий ринок, й чому це буде ефективніше, ніж зараз?

Наприклад, нещодавно презентована "Біла книга" від НБУ підкреслює недостатнє розуміння чиновниками НБУ специфіки небанківських фінансових ринків, містить чимало помилок, а головне – курс на встановлення "ручного регулювання" – не через норми, що закріплені в законі, а через постанови, що будуть створюватись у самому НБУ.

Антоніна Паламарчук, Голова ради Асоціації БКIУ, на моє питання щодо наслідків СПЛIТУ відповіла, щонебанківський фінансовий ринок складається з понад 2000 організацій. У кожної з них свої стандарти обліку, бізнес моделей, профілі ризиків, каналів дистрибуції тощо. НБУ не має досвіду регулювання такого ринку, як не має й ефективної стратегії його розвитку.

По-друге. Нацбанк як регулятор суттєво дискредитував себе у процесі "зачистки" банківського ринку. I повертати кошти ошуканим фізичним особам-підприємцям та юрособам держава ніяк не планує.

Попри те, що виведення з ринку значної кількості банків позиціонується НБУ як "перемога", для статків багатьох вкладників, українського бізнесу, держбюджету та економіки ця "перемога" стала суттєвим потрясінням.

Збитки, завдані юридичним особам від банкрутства банків за підсумками банківської "чистки", обчислюються сотнями мільярдів гривень. Ці кошти ніхто і ніколи не поверне українському бізнесу, про розвиток якого нібито так дбає держава.

Зокрема, лише у МТСБУ, якій є аналогом фонду гарантування страхових виплат на ринку обов’язкового автострахування, "згоріло" 257 млн. грн. в "Брокбізнесбанку". Це були кошти, з яких мають бути здійснені виплати потерпілим за зобов’язаннями збанкрутілих страхових компаній та незастрахованих винуватців ДТП. Коштів страховому ринку ніхто не повернув і не поверне. Та ж сама історія з депозитами, що їх розміщувати страховики в банках в якості активів в покриття резервів під страхові виплати. В результаті банкрутства банків небанківський ринок вимушений був самостійно, без участі держави, вирішувати ці фінансові проблеми.

По-третє. Небанківський фінансовий ринок потребує системної модернізації, націленої на якість послуг та розвиток, а не виключно на "закручування гайок". Законопроект 2413а не спрацює без прийняття цілої низки підзаконних актів, з чим згодні навіть гарячі прихильники СПЛIТу. Відтак, Голова всеукраїнського об’єднання споживачів страхових послуг "Страховий захист" Василь Дарков прокоментував: "Активність щодо прийняття "СПЛIТу" ведеться не заради розвитку ринків небанківських фінансових ринків і захисту прав та законних інтересів їх споживачів, а заради та в інтересах олігархічних груп, які мають бажання керувати всіма фінансовими потоками задля виконання власних бізнес-проектів".

По-четверте. Конфлікт інтересів, що закладено в СПЛIТі і діюча регуляторна практика НБУ створюють передумови як для корупції, так й для посилення адміністративного тиску на бізнес.

Підпорядкування суб’єктів небанківського ринку фінансових послуг Нацбанку створить ґрунт для централізації корупції та можливості діяти виключно на власний розсуд проти бізнесу.

I просто уявити, що буде регулювати такий Нацбанк, коли він в сфері прийняття своїх регуляторних актів не підконтрольний нікому: ані Антимонопольному комітету, ані Державній регуляторній службі, ані Мінюсту.

З одного боку, це дозволить радикально прискорити прийняття нормативних актів. З іншого – не передбачено жодної системи стримувань і противаг проти зловживань і тоталітарної сваволі. Конфлікт інтересів, що несуть норми СПЛIТу – в тому, що одні і ті ж особи в НБУ будуть розробляти нормативні акти, приймати їх, перевіряти виконання та застосовувати санкції.

Навіть суд не може зупинити дію розпорядження НБУ до остаточного судового вирішення питання. Це вже призвело до того, що 6 банків спромоглися лише через 2-3 роки довести у суді незаконність визнання їх неплатоспроможними. Але за цей час вони як бізнеси перестали фактично існувати.

Сьогодні в небанківському секторі існує баланс повноважень Нацкомфінпослуг, ДРС, Антимонопольного комітету та Мін’юсту, що дозволяє їм знаходити компроміс між необхідністю нагляду за ринком та непомірною зарегульованістю і тиском на бізнес.

По-п’яте. Одним з наслідків прийняття СПЛIТу може стати погіршення захисту прав споживачів. Очікуване внаслідок СПЛIТу виведення з ринку великої частини небанківських фінансових установ дуже гостро підніме питання захисту споживачів страхових послуг.

На відміну від вкладників банків, якщо, внаслідок зміни вимог до ліцензування чи іншої регуляторної "активності" НБУ наприклад, страхова компанія буде позбавлена ліцензії – споживачі страхових послуг (крім страхувальників "автоцивілки" не отримають виплат. Така ж доля чекає й інших клієнтів небанківських фінансових установ, яких змусять піти з ринку.

Отже передчасні рішення про нову регуляторну політику без забезпечення процедур виводу компаній з ринку без завдання збитків мільйонам клієнтам – це ілюзія, а не захист прав споживачів.

Можливо, що 22 листопада буде зроблено непоправна помилка – передача майже всього небанківського ринку під нагляд НБУ, що в перспективі призведе до закриття більш ніж півтори тисячі фінансових установ та появи десятків тисяч нових безробітних.

Втрати державного і місцевих бюджетів оцінюються в суму понад 500 млн. грн. в рік, а також близько 1 млрд. грн., які будуть виплачені з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, тобто з кишень платників податків.

По-шосте. Політичний фактор. НБУ централізує вплив на всю фінансову систему країни, що створює передумови для політичного тиску як на НБУ, так і на учасників ринку.

Основними функціями Нацбанку є забезпечення стабільності національної валюти, збалансування банківської системи, та монетарна політика. СПЛIТ може стати причиною нехтування інтересами небанківських фінустанов та їх фінансовою стабільністю в нових економічних та політичних умовах.

НБУ в першу чергу – банківський регулятор і немає гарантій, що він буде однаково зацікавлений в розвитку банківського та небанківського секторів в умовах жорсткої конкуренції між ними.

Окремо створюються передумови для зростання політичного тиску на НБУ: надто багато повноважень буде в Нацбанку, надто великий сектор економіки він контролюватиме – отже спокуса використати його як політичний важіль стане ще значнішою. Сам факт того, що на голосування до зали Верховної Ради виносять законопроект, що носить неконституційний характер, досить промовисто та, на жаль, негативно, характеризує політичну ситуацію в країні.

Що робити?

Проста перестановка функцій нагляду за небанківським ринком – від одного регулятора до іншого не змінить кардинально ситуацію на ринку, не сприятиме його розвитку, не підвищить якість послуг чи захист прав споживачів, а лише ускладнить ведення бізнесу та створить додаткові перешкоди для розвитку небанківського фінсектору.

Альтернативними рішеннями є:

• Розробка Кабміном актуальної та реалістичної стратегії розвитку фінансового ринку, а на її базі – принципів та стратегії регуляторної політики держави.
• Прийняття пакету законопроектів, що регулюють небанківський фінансовий ринок (нова редакція законів "Про страхування" та про "автоцивілку", про медичне страхування, пенсійну реформу тощо)
• Запровадження працюючої системи пруденційного (спрямованого на забезпечення банку від банкрутства) регулювання, незалежно від того, яка структура виконуватиме її функції

У разі створення мегарегулятора для всього фінансового ринку, створювати її як окрему незалежну структура, безумовно, окремо від НБУ – з відповідною системою контролю за роботою регулятора, й персональною відповідальністю чиновників за прийняті регуляторні рішення, як це зроблено в країнах ЄС, що пішли за цим шляхом.