НБУ пропонує закріпити питання дистрибуції новим окремим законом України "Про реалізацію страхових та перестрахових продуктів"

НБУ розробив зміни до закону України "Про страхування", якими пропонує вивести із чинного закону блок норм, що стосується дистрибуції, тобто реалізації страхових та перестрахових продуктів, закріпив це окремим законом України "Про реалізацію страхових та перестрахових продуктів", повідомив агентству "Інтерфакс-Україна" учасник страхового ринку.

За його словами, із закону України "Про страхування" пропонується виокремлювати насамперед розділ XII "Реалізація страхових та перестрахових продуктів" і розділ XIII "Вимоги до укладення та виконання договорів страхування". При цьому законопроєкт не просто переносить чинні норми до нового документа, а й доповнює їх положеннями Директиви про дистрибуцію страхування, які раніше не були повною мірою імплементовані в українське законодавство.

Йдеться, зокрема, про транскордонну діяльність страховиків і страхових посередників, управління страховим продуктом, спеціальні вимоги до переддоговірної інформації за продуктами страхування життя з інвестиційною складовою, а також про нагляд, у тому числі у межах транскордонної діяльності.

За думкою експерта, такий підхід загалом відповідає європейській логіці регулювання. В Європейському Союзі пруденційні питання, тобто питання започаткування і провадження страхової діяльності, платоспроможності страховиків та нагляду за ними, зосереджені насамперед у Директиві, відомій як Solvency II, а правила страхової дистрибуції, вимоги до посередників, інформації для клієнта, консультацій і продажу страхових продуктів врегульовані окремо Директивою про дистрибуцію страхування (відомою як IDD).

Він також зазначив, що серед ключових нововведень проєкту це новий предмет регулювання і значно ширша термінологічна база. Також проєкт окремо врегульовує не лише діяльність з реалізації страхових та перестрахових продуктів, а й "інші посередницькі послуги": маркетингову та підготовчу діяльність, консультаційні послуги, організацію та контроль реалізації продуктів іншими посередниками, забезпечення доступу до клієнтів, пошук осіб для роботи з продуктами та навчання.

Окремо також врегульовується діяльність субагентів, що знімає частину правової невизначеності, яка існувала після введення такої категорії продавців. У новій статті 12 пропонується поділити навчання на два окремі види: первинне навчання, яке проходиться до авторизації посередника у Реєстрі або до внесення працівника до відповідних переліків, та щорічне підвищення кваліфікації після авторизації або внесення до переліків. При цьому прямо закладається мінімальна тривалість, не менше 15 годин, а вимоги до програм і підтвердження знань має визначати регулятор.

Крім того, у законопроєкті деталізується коло осіб, які можуть працювати у цій сфері, у тому числі з урахуванням страховиків та посередників із держав-членів ЄС, а також передбачає можливість транскордонної діяльності українських посередників (після вступу України до Європейського Союзу). Окремо чіткіше розмежовано вимоги до керівників з реалізації та до працівників з реалізації.

"Це правильний підхід, оскільки у чинному законі ці категорії часто сприймалися як один масив осіб, тоді як їхня відповідальність і функції відрізняються", – підкреслив співразмовник.

Документ також деталізує роботу Реєстру посередників, яка саме інформацію яка має в ньому міститися. Зокрема, вид посередника, перелік класів страхування, інші посередницькі послуги, вид фінансового забезпечення відповідальності, спеціальний рахунок, дані про керівників з реалізації та підтвердження їхніх знань, перелік страховиків, від імені яких працює посередник, інформацію про істотну участь і тісні зв’язки, а також про держави, де посередник має право працювати транскордонно. Це підвищує значення Реєстру як інструменту прозорості, контролю та дотримання вимог, підкреслив експерт.