НБУ та Мінекономіки презентували в Римі й Брюсселі модель APP для страхування воєнних ризиків

В Україні вже кілька років тривають дискусії про створення системної моделі страхування воєнних і політичних ризиків. Без такої моделі економіка не зможе повноцінно відновлюватися, а інвестори – вкладати в країну.

Нещодавно в одному з міжнародних подкастів прозвучали слова, які, на жаль, залишились майже непоміченими в Україні. Їх вимовив представник Willis в Україні, і вони напряму стосуються майбутнього нашого ринку.

Що сказав представник Willis

"Зараз тривають обговорення і пошук моделі створення APP-проєкту або активу чи компанії, якою керуватиме уряд і яка зосередиться насамперед на воєнних ризиках. Є низка ініціатив. Деякі з них уже були відхилені ринком і навіть стейкхолдерами.

Однак відбулося кілька презентацій, у тому числі зовсім недавно в Римі та Брюсселі, де Національний банк України та Міністерство економіки представили своє бачення створення державної агенції, яка надаватиме покриття для банківських застав. Це наразі дуже дискусійне питання. Багато експертів вважають, що така модель може призвести до монополізації тарифів, ігнорування принципів андеррайтингу та фактично перетворити ініціативу на додатковий податок."

Що стоїть за цими словами

APP (Asset Protection Program) — це концепція створення державної структури, яка б забезпечувала страхове покриття воєнних ризиків для активів, застав і великих інвестиційних проєктів. Ідея в теорії виглядає привабливо, але реалізація — ключовий момент.

За словами представника Willis, ринок уже відкинув частину запропонованих рішень. Причини:

• непрозорі умови та відсутність консультацій із професійними учасниками ринку;
• ризик монополізації тарифів у руках однієї структури;
• можливе ігнорування міжнародних стандартів андеррайтингу;
• перетворення механізму страхування на фіскальний інструмент.

Рим, Брюссель і українські реалії

Згадка про презентації у Римі та Брюсселі показує, що українські державні органи вже просувають своє бачення APP на міжнародних майданчиках. Проблема в тому, що запропонована модель орієнтується передусім на покриття банківських застав, а не на комплексне страхування активів бізнесу.

Якщо таку модель ухвалять без змін, існує ризик, що:

• покриття отримає вузьке коло проєктів, пов’язаних із банківським сектором;
• бізнес поза цим колом залишиться без реального захисту;
• кошти від тарифів підуть у бюджет без гарантії цільового використання.

Міжнародний досвід APP

Світова практика показує: не існує моделі страхування воєнних ризиків, яка могла б працювати на всій території країни під час активних бойових дій. Але є приклади локалізованих програм, які діяли в контрольованих регіонах і з державними чи міжнародними гарантіями.

1. Афганістан (2001–2014)

Під час міжнародної місії ISAF/NATO урядові агентства США та Великої Британії, а також приватні страховики (зокрема через Lloyd’s of London) надавали покриття воєнних та політичних ризиків підрядникам, які працювали за контрактами USAID та НАТО. Поліси діяли тільки в зонах під охороною міжнародних сил, а збитки частково компенсувалися за рахунок оборонних та відновлювальних бюджетів [1].

2. Ірак (2003–2011)

У “зелених зонах” та інших контрольованих районах діяли програми страхування для нафтогазових і будівельних контрактів. Частину ризиків брали на себе міжнародні фінансові інституції — OPIC (тепер DFC) та MIGA (група Світового банку). Це дозволяло залучати приватних інвесторів навіть у нестабільних регіонах [2].

3. UNOPS – відновлення в зонах конфліктів

Управління ООН з обслуговування проектів (UNOPS) реалізовувало програми відновлення шкіл, лікарень, водопостачання та енергетичної інфраструктури у Сомалі, Південному Судані, Малі та Центральноафриканській  Республіці — навіть під час воєнних дій [3].

• Проєкти виконуються лише в безпечних зонах з узгодженням із місцевими та міжнародними силами безпеки.
• Фінансування надходить від донорів — урядів, міжнародних фінансових інституцій та фондів ООН.
• Наразі UNOPS розглядає участь у проєктах з відновлення шкіл і лікарень у місті Миколаєві.
  Джерело: UNOPS – Where We Work

4. Article 25 – відновлювальна архітектура у зонах підвищеного ризику

Британська НУО Article 25 реалізує проєкти будівництва шкіл та лікарень у країнах Африки та Азії, що постраждали від конфліктів. Важливо підкреслити: організація не працює у розпал бойових дій, а діє там, де вже існує мінімальна стабільність і контроль безпеки.

Їхня діяльність можлива завдяки поєднанню кількох інструментів:

• страхове покриття закладається в донорські бюджети (уряди, ЄС, Світовий банк);
• міжнародні інституції на кшталт MIGA чи DFC надають гарантії від політичних і воєнних ризиків;
• для персоналу та об’єктів застосовуються спеціальні страхові програми від великих брокерів (Marsh, Aon, Willis);
• частина ризиків компенсується за рахунок резервів у самих контрактах (“contingency funds”).

Таким чином, Article 25 демонструє модель, коли відновлення інфраструктури стає можливим лише за наявності багаторівневого страхового захисту та донорської підтримки.

Що потрібно Україні

Найкращим рішенням для України може стати модель державно-приватного партнерства (ДПП). Вона дозволить поєднати ресурси держави та експертизу приватного сектору:

• Використання експертизи: Держава може встановити загальні правила, а приватні страховики — використовувати свій досвід для якісного андеррайтингу та розробки гнучких продуктів.
• Розподіл ризиків: Держава та приватний сектор спільно несуть відповідальність за покриття ризиків, що зменшує фінансове навантаження на кожну зі сторін.
• Залучення інвестицій: Прозора та ефективна програма ДПП стане чітким сигналом для міжнародних інвесторів, що їхні активи в Україні захищені.

Висновок

Слова представника Willis — це не просто коментар у подкасті. Це сигнал про те, що зараз формуються правила гри на ринку страхування воєнних ризиків в Україні. Якщо їх приймуть у закритому форматі та без конкуренції, APP перетвориться на додатковий податок, а не на дієвий страховий продукт.

Український ринок має використати момент, щоб запропонувати свій формат програми — прозорий, конкурентний і ефективний. Інакше ми отримаємо чергову монополію, яка працюватиме не на користь бізнесу, а на користь бюджету.

Для ефективного розвитку страхового ринку та відновлення економіки Україні потрібен діалог. Бізнес має вимагати від регулятора створення прозорих і ефективних механізмів, а не миритися з імітацією діяльності.

Звертаючись до нового керівництва НБУ, ми закликаємо розглянути модель ДПП. Створення робочої групи, що об’єднає досвідчених фахівців зі страхового ринку, може стати першим кроком до формування здорового та ефективного механізму страхування PVI, який допоможе Україні повернути довіру інвесторів та забезпечити стабільність.