Ризик-менеджери: EX GRATIA для мінімізації юридичних та репутаційних ризиків

1. Вступ

Ще донедавна це здавалося абсурдним гіпотетичним кейсом із тренінгів для молодих андеррайтерів: "Уламки ракети пошкодили застраховану будівлю. Але ж у договорі чітко прописано – військові ризики виключено. Що робити?"

Сьогодні це вже не кейс, а щоденна практика. На поштове відділення, автосалон, приватний будинок, офісний центр – усе це траплялося і трапляється насправді. Сума збитку – реальна, договір страхування – чинний, але ж без покриття бойових дій. І тут виникає дуже делікатне питання: чи має право страховик платити, якщо не зобов’язаний? В умовах війни, коли емоції клієнтів межують з відчаєм, а довіра до фінансових інституцій і без того під тиском, компанія опиняється на роздоріжжі:

• не платити, бо не передбачено договором – юридично правильно, але репутаційно токсично;
• заплатити, навіть без зобов’язання – з людської точки зору правильно, але з погляду аудиту, податкової та регулятора – зона ризику.

І саме тут на сцену виходить поняття, про яке світовий страховий ринок добре знає, – ex gratia, або виплата "з милості", "з доброї волі". Чи можлива вона в українських реаліях? Які юридичні, фіскальні, репутаційні та стратегічні ризики тягне за собою? А головне – чи може ризик-менеджер допомогти прийняти зважене рішення?

Давайте розберемося разом.

2. Що таке ex gratia: теорія і практика

Термін ex gratia походить із латини і дослівно означає "з ласки" або "з доброї волі". У страхуванні цим поняттям позначають виплати, які здійснюються не на підставі договору, а як жест доброї волі страховика – зазвичай у виняткових або емоційно складних обставинах. Юридично ex gratia не є визнанням відповідальності. Це принципова відмінність: компанія не підтверджує, що мала платити, – вона лише вирішує підтримати клієнта. Таке рішення може мати різні мотиви:

• гуманітарні міркування (наприклад, загибель дітей або повна втрата житла);
• репутаційні ризики (особливо для великих компаній);
• прагнення зберегти клієнта або ринок у стратегічній перспективі.

У міжнародній практиці виплати ex gratia мають чітко формалізовані правила. Наприклад, деякі компанії:

• встановлюють ліміти на суму такої виплати (наприклад, до 5 000 євро – рішення ухвалює директор філії; понад 50 000 – лише правління);
• зберігають детальну документацію щодо причин виплати;
• окремо інформують аудитора, наглядову раду, регулятора, щоб уникнути підозр у прихованих зобов’язаннях.

В Україні ж ex gratia досі не врегульоване жодним нормативним актом. Закон про страхування мовчить. Постанова №64 НБУ не містить визначення цієї практики, але й прямо не забороняє її. Податкове законодавство не визнає такі виплати витратами, що зменшують базу оподаткування. Ба більше – у деяких випадках їх можуть розцінювати як порушення договору (мовляв, страхова компанія не має права витрачати кошти клієнтів без юридичних підстав). А отже – це зона підвищеного ризику, що вимагає не лише емоційного, а й фахового аналізу.

Що ж, спробуємо подивитися на ситуацію очима ризик-менеджера: як оцінити ризики таких рішень, коли виплати ex gratia можуть бути виправдані, а коли – ні, і які запобіжники можна передбачити.

3. Ex gratia під мікроскопом: ризики, про які не можна мовчати

У рішенні про виплату ex gratia завжди є те, що зазвичай приховано за емоціями: ризики. Саме вони визначають, чи стане така виплата благородним жестом – чи джерелом проблем. Нижче – основні типи ризиків, які має враховувати ризик-менеджер перед тим, як дати зелене світло.

3.1 Юридичний ризик

Основна загроза – те, що виплата, яка формально не передбачена договором, може бути розцінена як визнання зобов’язань. І якщо один клієнт отримав гроші "з ласки", інші можуть почати вимагати аналогічного підходу. Особливо небезпечні ситуації, коли:

• компанія здійснює виплату ex gratia, але не зазначає це прямо в документах (виникає правова неоднозначність);
• немає внутрішнього регламенту щодо таких рішень – отже, не визначено, хто має право приймати рішення, на яких підставах, в якій сумі;
• компанія регулярно практикує ex gratia, і така "винятковість" стає системною.

3.2 Податковий ризик

Якщо виплата не передбачена договором, податкові органи можуть визнати її нецільовим використанням коштів, а отже – не дозволити включити її до витрат, що зменшують оподатковуваний прибуток. Тобто:

• компанія зробить виплату – а потім ще й сплатить податок з цієї суми, бо вона не вважається витратами;
• у разі перевірки можлива фіскальна претензія: чому ви платили за непередбачене покриття?

3.3 Репутаційний ризик

На перший погляд здається, що виплата ex gratia покращує репутацію. Але й тут не все однозначно:

• клієнти, які не отримали виплату, можуть вважати себе дискримінованими;
• мас-медіа або конкуренти можуть інтерпретувати це як визнання провини, хоча юридично це не так;
• якщо у компанії є акціонери або міжнародні партнери – вони можуть поставити під сумнів якість андеррайтингу та дотримання політик.

3.4 Регуляторний ризик

НБУ, хоч і не забороняє виплати ex gratia, може розцінити їх як вихід за рамки затвердженої політики андеррайтингу або необ£рунтовану зміну страхового портфеля. Зокрема:

• якщо таких виплат багато, або суми значні – виникає ризик порушення платоспроможності, і регулятор може поставити питання: "Чому ви платите не за договором?"
• у плані прозорості та звітності ex gratia виплати важко відображаються в обліку, і НБУ може вимагати додаткових пояснень.

3.5 Стратегічний ризик

Виплата ex gratia може сприйматися як короткострокова гуманність, але призвести до довгострокових структурних наслідків:

• сигнал для ринку: страхувати військові ризики не обов’язково, все одно щось виплатять;
• розмиття межі між покритим і непокритим ризиком, що в довгостроковій перспективі б’є по довірі до продукту;
• у воєнний час очікування ex gratia можуть перетворитися на "мовчазну норму", яку потім буде важко скасувати.

Висновок:

Жодна виплата ex gratia не буває "безкоштовною" – завжди є вартість у вигляді юридичних, податкових, репутаційних або стратегічних наслідків. Це не привід ніколи не платити, але вага рішення повинна бути усвідомленою, з обов’язковою оцінкою ризиків, залученням правників, аудиторів, ризик-менеджера.

4. Умови, за яких виплата ex gratia є виправданою

Рішення про виплату ex gratia – це завжди виняток. Але виняток може бути виправданим. Для цього потрібно, щоб були дотримані як мінімум три умови: чітка мотивація, контрольованість ризиків і стратегічна доцільність. Спробуймо розглянути практичні кейси.

4.1 Справедливість понад формалізм

Іноді характер збитку, хоч і формально не покритий договором, настільки очевидно підпадає під суспільне уявлення про справедливість, що відмова у виплаті завдає шкоди репутації. Наприклад:

• уламки дрону пошкодили вікна офісу, договір не покриває військові ризики, але в інших аспектах умови збігаються;
• клієнт – постійний, сумлінний, із беззбитковою історією.

У такому випадку об£рунтована, одноразова виплата (необов’язково повна) може стати способом зберегти довіру, уникнути публічного скандалу і втрати клієнта.

4.2 Репутаційна вигода перевищує витрати

У публічному просторі існує негласна шкала: хто в біді – заслуговує на допомогу. І якщо компанія заявляє про свою соціальну відповідальність (пам’ятаєте ESG?), але відмовляє у допомозі в очевидно трагічній ситуації (при тому, що виплата компанії цілком по кишені) – репутаційні втрати можуть бути більшими за суму виплати.

Приклад:

• постраждало авто лікаря "швидкої", який повертався з нічного чергування;
• страхова компанія – активна в медіа, декларує підтримку соціальних ініціатив;
• шкода невелика, а медійне покриття – потенційно значне.

У таких ситуаціях ex gratia – не акт благодійності, а інструмент управління репутаційним ризиком.

4.3 Виплата дозволяє уникнути судових витрат

Навіть коли позиція страховика юридично бездоганна, судовий спір (а особливо – кілька рішень не на користь компанії) може коштувати дорожче, ніж невелика, добровільна виплата тут і зараз. Якщо:

• правова позиція клієнта слабка, але має шанс на позитивне трактування в суді;
• витрати на юридичний супровід, експертизи, судові збори тощо перевищують суму збитку;
• затяжний розгляд справи може стати предметом публічного обговорення.

Виплата ex gratia в обмін на відмову від претензій може стати стратегічно правильним рішенням.

4.4 Системна клієнтська цінність

Для клієнтів з великою історією співпраці, великим портфелем або особливою лояльністю рішення на користь ex gratia може бути вкладенням у довготривалі відносини. Якщо компанія розуміє, наприклад,що:

• клієнт платить понад 5 років, ніколи не мав значних збитків;
• має ще кілька активних полісів (не лише авто, а й майно, медстрахування);
• вартість виплати ex gratia – незначна порівняно з доходом від співпраці.

Це рішення в інтересах самого бізнесу, а не лише жест доброї волі.

4.5 Виплата як частина врегулювання кризової ситуації

У період надзвичайних ситуацій (повені, землетруси, війна) держава й суспільство очікують від страхових компаній небуквального, а конструктивного підходу. Якщо компанія має змогу допомогти клієнтам – вона часто отримає значно більше, ніж втратить.

Втім, такі виплати повинні бути:

• чітко зафіксовані як ex gratia,
• одноразові або обмежені у часі,
• з внутрішнім погодженням (рішення правління, ради директорів, або окремий порядок для кризових ситуацій).

Висновок:

Ex gratia – це не слабкість чи відчай, це гнучкість і стратегічне мислення. Але вона має працювати не проти політик компанії, а на користь її майбутнього.

5. Як уникнути пасток: внутрішні процедури і роль ризик-менеджера

Виплата ex gratia – це завжди рух поза межами заздалегідь погодженого договору. А будь-який рух поза межами – це потенційна пастка. Щоб не потрапити в неї, компанії варто не лише діяти в рамках добра, а й у рамках розумних процедур. І саме тут на сцену виходить ризик-менеджер – не з формальним чек-листом, а з холодною головою в гарячій ситуації.

5.1 Прозора процедура прийняття рішень

Перш за все, рішення про виплату ex gratia має бути формалізованим. Це не може бути спонтанна дія співробітника врегулювання збитків – навіть з найкращих міркувань.

Рекомендація:

• створити регламент прийняття рішень про виплати ex gratia;
• передбачити обов’язкову участь ризик-менеджера, фінансиста та юриста в процесі погодження;
• затверджувати виплати окремим внутрішнім протоколом або рішенням правління/CEO;
• заборонити спонтанні "добрі вчинки" без сліду в системі документообігу.

5.2 Критерії прийнятності: ризик-апетит та допустимі сценарії

У політиці управління ризиками компанії доцільно окремо описати підхід до ex gratia:

• у яких випадках це може бути розглянуто;
• хто має повноваження ініціювати;
• які суми є допустимими;
• чи допускається публічне розголошення такої виплати.

Це дозволяє узгодити ex gratia з ризик-апетитом компанії: наприклад, може бути встановлений щорічний ліміт витрат на такі випадки (як відсоток від премій чи резервів).

5.3 Роль ризик-менеджера: не заборонити, а пояснити

Завдання ризик-менеджера – не махати червоним прапором "Заборонено!", а пояснювати наслідки, моделювати сценарії та фіксувати об£рунтування:

• що буде, якщо ми виплатимо?
• а якщо не виплатимо?
• чи створимо ми прецедент?
• які регуляторні або фіскальні ризики виникають?
• чи є підстави вважати, що клієнт спробує оскаржити відмову?

Ризик-менеджер – це адвокат здорового глузду, а не сторож суворих правил.

5.4 Уникнення зловживань

Одна з головних загроз – перетворення ex gratia на "чорну касу" виплат: для обраних, впливових або просто галасливих клієнтів. Щоб уникнути цього:

• всі ex gratia мають проходити через єдину точку погодження;
• має бути періодична звітність: скільки, кому, коли і чому;
• бажано не допускати повторного звернення одного клієнта за таким механізмом.

5.5 Документування і комунікація

Факт виплати ex gratia має бути чітко задокументований у досьє клієнта:

• з формулюванням, що це разова виплата поза умовами договору;
• з фіксацією причин, погоджень і осіб, які ухвалили рішення.

А головне – комунікація з клієнтом:

• оформлення як листа з супровідним поясненням;
• уникати формулювань, які створюють прецедент чи виглядають як визнання обов’язку;
• чітко зазначити, що виплата ex gratia – це виключення, а не правило.

Висновок:

Виплата ex gratia без внутрішніх правил – це прогулянка мінним полем у тумані. Виплата ex gratia за наявності чіткої процедури, з участю ризик-менеджера – це гнучка управлінська дія, а не слабкість.

6. Позиція фіскальних і регуляторних органів: що потрібно врахувати

І ось тут починається справжній танець на тонкому льоду. Адже навіть якщо страховик має фінансову змогу і внутрішню згоду на виплату ex gratia, залишається ще один важливий гравець – фіскальні та регуляторні органи. А вони, як відомо, не завжди мають почуття гумору, особливо коли йдеться про витрати, які не передбачені договором.

6.1 Податкові ризики: не визнали – до побачення

Податкові органи дивляться на ex gratia з дуже простим запитанням: це операційні витрати? Якщо в угоді прямо не передбачено таку виплату, податківці можуть:

• не визнати витрату, що призведе до донарахування податку на прибуток;
• поставити під сумнів сам факт операції (особливо якщо відсутній причинно-наслідковий зв’язок).

Джерело позиції: листи ДПС України, що стосуються "негарантованих" чи "добровільних" виплат. Прямого роз’яснення щодо ex gratia немає, але підхід читається однозначно: витрати мають бути об£рунтовані, договірні та підтверджені економічною доцільністю.

6.2 Резерви: де логіка, там і питання

Виплати ex gratia не формують технічні резерви, оскільки не базуються на страховому зобов’язанні. Це означає:

• зменшується прогнозованість навантаження на резерви;
• виникає ризик перекручення статистики збитковості;
• можлива критика з боку аудиторів, якщо обсяг ex gratia починає зростати.

Рекомендація: ex gratia слід обліковувати окремо – не як частину врегульованих збитків, а як окрему статтю в аналітиці.

6.3 Регулятор: спостерігає мовчки, але не сліпо

Національний банк України не має чітких вимог щодо ex gratia. Але він уважно аналізує структуру витрат, збитковість та репутаційні ризики.

У кращому випадку – мовчазне погодження. У гіршому:

• питання під час інспекцій;
• критичні зауваження в акті перевірки щодо прозорості або об£рунтованості;
• рекомендації щодо посилення процедур погодження нестандартних виплат.

Неформальні сигнали з ринку: є неофіційна інформація, що страховики, які робили значні виплати ex gratia після ракетних ударів, мали розмови з інспекторами щодо впливу таких рішень на фінстійкість компанії.

6.4 Держфінмоніторинг: а чи не фінансування це когось?

Якщо мова йде про значну виплату невідомому бенефіціару (наприклад, у випадку застрахованого майна, пов’язаного з військовими структурами чи іноземними фондами), може виникнути питання фінансового моніторингу:

• хто отримувач?
• чи не перебуває він у санкційних списках?
• чи не створює виплата підозр у відмиванні коштів?

Це не частий, але реальний ризик, особливо якщо страховик намагається допомогти "по-людськи" в ситуаціях із подвійною юрисдикцією чи держмайном.

6.5 Аудитори: сторонні очі, які бачать по-своєму

Нарешті, аудитори часто ставлять питання:

• на якій підставі зроблена виплата?
• де внутрішній регламент?
• чи погоджена вона правлінням?

Особливо обережними треба бути, якщо виплати ex gratia проводяться з використанням страхових резервів, або змінюють звітність щодо рівня збитковості.

Висновок: виплата ex gratia – це не лише "людяність" і "репутація". Це ще й тонка матерія відповідальності перед податківцями, регулятором, аудиторами та банком майбутньої перевірки. І лише той страховик, хто заздалегідь це усвідомлює і документує, зможе вийти з цієї ситуації з посмішкою, а не з донарахуванням і позаплановим аудитом.

7. Чому ex gratia – це не про слабкість, а про відповідальність

У словах "ex gratia виплата" багато хто чує щось підозріле: мовляв, це ж не передбачено договором! Це як якесь "благодіяння за рахунок акціонерів". А в нинішні часи, коли кожна гривня під мікроскопом, – це чи не злочин?

Але давай дивитись глибше.

Це про відповідальність, а не "роздавання грошей"

Коли на багатоповерхівку падає уламок ракети, а під завалами опиняється офіс зі страховим полісом без покриття військових ризиків – це не "хитрий виняток" у договорі. Це біль, шок, втрата. І якщо компанія може – підкреслюю, може – допомогти, то не зробити цього може бути репутаційним самогубством. У цей момент на перше місце виходить не калькулятор, а репутація бренду, довіра клієнтів і співробітників, здатність діяти по-людськи.

Не всі герої носять накидки. Деякі – страховий сертифікат і розпорядження на виплату

В умовах війни українські страховики мають унікальний шанс продемонструвати, що страхування – це не про "дрібний шрифт", а про справжню підтримку у найскладніший момент. І не завжди для цього потрібно переписувати всю систему. Іноді – достатньо мати сміливість зробити крок назустріч, хай навіть у межах ex gratia. Так, це може бути важко. Так, це може вимагати дискусій з фінансистами, юристами, податківцями. Але саме такі рішення – і є те, що будує нову якість ринку.

Потрібна не лише воля, а й рамки

Звісно, діяти треба не навмання. Ex gratia – це не анархія. Потрібні політики, процедури, обмеження, контроль. Бо як тільки доброчесність перетворюється на "вибіркову щедрість" – це вже не страхування, а лотерея. Але відмовлятися від механізму тільки через страх податкових претензій чи перевірок – це теж не стратегія. Це втеча. І ринок, що біжить від викликів, ніколи не стане сильним.

На завершення – одне спостереження

В українських реаліях виплата ex gratia може виявитися не лише гуманним кроком, а й реальною конкурентною перевагою. Уяви собі ситуацію: клієнт отримав допомогу навіть без формального зобов’язання. Як ти думаєш, куди він піде наступного разу? І кого порадить знайомим? Правильно. До того, хто не сховався за параграфом, а вийшов назустріч з відкритим обличчям.

Післямова замість висновку

Так, ex gratia – це ризик. Але в часи війни бездіяльність – теж ризик, тільки більший. Страховик, що боїться діяти в критичний момент, може уникнути зайвих питань. Але він точно втратить головне – довіру. І тому ex gratia – це не слабкість. Це свідома, контрольована відповідальність. Іноді – з людським обличчям. А іноді – з ризик-апетитом. Але завжди – з серцем.