Страховики перейшли на ризик-орієнтовані тарифи з квітня 2025 року

З моменту набрання чинності нової редакції Закону, страхові компанії отримали право самостійно визначати розмір премії за договорами ОСЦПВ. Формальна система коефіцієнтів більше не є обов’язковою, хоча деякі компанії продовжують її застосовувати. Водночас ринок вступає в нову фазу, де від точності та адаптивності тарифу залежить сам виживальний потенціал страховика.

Що змінилось: свобода без сітки безпеки

Попередня модель тарифікації, заснована на фіксованих коефіцієнтах, мала переваги – вона забезпечувала прогнозованість та обмежувала конкуренцію в "демпінговій зоні". Але водночас ця система була відносно негнучкою, слабо пристосованою до індивідуальних особливостей клієнтів і інколи спотворювала реальну картину ризику.

Тепер страховики мають повну свободу у формуванні тарифів. Це створює передумови для розвитку справжньої конкуренції за якість андеррайтингу. Проте в умовах інфляції, динаміки судових рішень та цифровізації, тарифна модель без глибокої ризик-логіки – шлях до негативної селекції (adverse selection) і збитків.

Чому коефіцієнтів більше недостатньо

Тарифна сітка з коефіцієнтів (типу K2, K3, K5 тощо), що застосовувалася у рамках попередньої редакції Закону України, не дозволяє побачити критично важливі речі:

• хронічну частоту звернень конкретного водія;
• спосіб поведінки клієнта на етапі врегулювання;
• типові для регіону чи автосервісу шахрайські патерни;
• залежність збитковості від каналу продажу (наприклад, агрегатори).

Ризикова поведінка клієнта вже давно не зводиться до типу авто чи місця реєстрації транспортного засобу – а саме це враховує стара система. Тому нова модель ціноутворення має спиратися на реальні дані і прогнозну логіку.

Що таке ризик-орієнтований тариф: f(X) як основа

У сучасному підході ключовим є не середня премія на портфель, а формула:

f(X) = очікувана частота × очікуваний розмір збитку + волатильність + навантаження на витрати. Наприклад: f(X) = 3% × 40 000 грн. = 1 200 грн. очікуваний збиток + 10% навантаження на волатильність + 35% витрати → технічна тарифна ставка ~5% від ліміту 40 000 грн.

Ця модель передбачає:

• побудову повних розподілів збитків за сегментами;
• врахування асиметрії та хвостів розподілу (tail risks);
• закладення премії за ризик, а не просто формальну надбавку.

Таким чином, страховик перестає "вгадувати" середню ставку – він її моделює та тестує, базуючись на історичних і поведінкових даних.

Нові компоненти ризик-орієнтованої моделі

• Поведінковий скоринг: як клієнт купує поліс, як змінює дані, які має звички в каналі комунікації.
• Історія взаємодії з ринком: кількість попередніх договорів, частота змін страхових компаній.
• Гео-ризик: щільність ДТП у зоні реєстрації, середня вартість ремонту в регіоні.
• Канал продажу: прямий, через агрегатора, через страхового посередника, через нестрахового посередника – кожен має свою збитковість.
• Інфляційний індекс сегмента: вартість ремонтів та запчастин, медичних послуг, додаткові витрати за судовими рішеннями.

Можливості і ризики в новій моделі

• Можливість №1: точніше ціноутворення дає конкурентну перевагу і може відсікати ризикових клієнтів.
• Можливість №2: розвиток власної скорингової системи дає глибоке розуміння портфеля і дозволяє гнучко реагувати на ринкові зміни.
• Ризик №1: демпінг без урахування волатильності швидко призводить до збитків у другій половині року.
• Ризик №2: якщо компанія продовжує використовувати коефіцієнти без перегляду їх впливу – це лише видимість андеррайтингу, а не управління ризиком.

Що робити страховикам вже зараз

• Провести стрес-тест на актуальну тарифну модель:
  • як зміниться технічний результат при зростанні збитку на 20%, 30%, 50%?
  • яка частина портфеля буде збитковою при +5% частоти?
• Розробити 2–3 альтернативні тарифні моделі:
  • для різних сегментів клієнтів;
  • для різних каналів продажу (наприклад, більш "щільний" тариф для агрегаторів).
• Впровадити щомісячне моделювання f(X):
  • на рівні портфеля, регіону, каналу, типу ТЗ.
• Створити внутрішній "аналітичний коефіцієнт ризику":
  • наприклад, C-Ratio = частота звернень клієнта × середній збиток по групі.

Висновок: тарифна свобода ≠ тарифна самодіяльність

Законодавець зробив крок назустріч ринку – тепер справа за страховиками. Ті, хто залишиться у старих рамках коефіцієнтів – ризикують повторити долю "телекомів 2000-х", які втрачали прибутки, бо продовжували використовувати фіксовані тарифи, що не враховували змін у поведінці користувачів – наприклад, перехід на VoIP, масові втрати SMS-дохідності, або обхідні схеми дзвінків, і де тариф не встигав за поведінкою клієнта.

Ті, хто перейде на ризик-орієнтований підхід, побачать не просто покращення результату, а можливість адаптувати продукт до реального ризику – вчасно, персоналізовано і технічно об£рунтовано. І саме ці результати покажуть: хто насправді керує ризиком, а хто просто продає ціну.