Ассоциация Страховой бизнес (АСБ) |
Без страхування воєнних ризиків в Україну не прийдуть інвестиції. Як має працювати трастовий фонд, який їх покриє? — фінансист Роберт Бонд |
Жодна країна з часів Другої світової війни не зазнавала таких руйнувань, як Україна.Світовий банк оцінив економічні збитки в $411 млрд. I ця цифра, ймовірно, є занадто низькою. Фінансування такого масштабу можна отримати лише за рахунок іноземних і внутрішніх приватних інвестицій, пише Роберт Бонд — керівник проєкту USAID "Реформування фінансового сектору в Україні", який має майже 30-річний досвід роботи на фінансових ринках України.
Щоб забезпечити необхідні обсяги коштів, інвесторам потрібні будуть гарантії інвестицій і страхування воєнно-політичних ризиків, які зазвичай пропонуються міжнародними агенціями або Lloyds of London і покривають випадки політичного насильства, експропріації, неконвертованості валюти, порушення умов контрактів із державою.
Наразі страхування воєнно-політичних ризиків здебільшого в Україні відсутнє. Міжнародні агенції, які пропонують такий вид страхування, перестраховики в Лондоні та українські страхові компанії вважають премію за ризик занадто високою, щоб вести таку діяльність в Україні. Iнвестиційні проєкти, яким потрібне страхування, можуть звернутися лише до уряду України, який наближається до межі своїх можливостей забезпечення надійного фінансування або гарантій.
Проблеми з гарантуванням інвестицій і страхуванням політичних ризиків існували в Україні ще до 24 лютого 2022 року. Ті види покриття ризиків, які зазвичай пропонують міжнародні агенції, не були потрібні інвесторам. В Україні їх турбували незахищені права власності, відсутність механізмів забезпечення виконання умов договорів, регуляторні, судові переслідування і корупція. Через ці причини на міжнародному рівні Україна ніколи не розглядалася як привабливе місце для інвестицій, незважаючи на багаті природні ресурси і кваліфіковану робочу силу.
За період з 2000 по 2020 рік за Класифікацією територіальних ризиків країн ОЕСР (ризики введення обмежень на переказ валюти за кордон, неконвертованості валюти і випадків форс-мажору) Україна входила до переліку найризикованіших країн, окрім двох років: 2007-го і 2008-го. У ці роки обсяг прямих іноземних інвестицій на 100% перевищував їх середній обсяг за останні 25 років, і в чотири рази – за останні 10 років. Тож ми точно знаємо, що Україна може бути привабливою для інвестицій, якщо встановлює чіткі, справедливі і конкурентні правила гри для інвесторів.
Міжнародні надавачі послуг страхування політичних ризиків стикаються з власними викликами в Україні. Як MIGA, яка входить у групу Світового банку, так і DFC мають критерії прийнятності для надання страхування, які, можливо, не будуть підходити для зруйнованої війною України. Для андерайтингу обидві установи вимагають проведення масштабного дью-ділідженсу. Обидві використовують термінологію, яка є складною для потенційних кандидатів. До того ж MIGA страхує лише міжнародні компанії. DFC розглядатиме не лише іноземні компанії, а й національні, але її фокус – на "нових інвестиціях" і приватному секторі.
Проте слід віддати їм належне – і MIGA, і DFC намагаються допомогти.
MIGA тільки-но оголосила про заснування SURE, власного трастового фонду для України, хоча він здебільшого спрямований на відновлення після припинення активних бойових дій і, в короткостроковій перспективі, на торговельне фінансування, а не на інвестиції в реальний сектор економіки.
Аналогічно DFC оголосила в січні про готовність мобілізувати $1 млрд для України. Але навіть якщо MIGA і DFC будуть готові покривати у певній мірі українські ризики під час війни, внутрішні політики цих установ, процедури і баланси можуть обмежувати їх здатність пропонувати страхове покриття.
Нам потрібен новий підхід – спеціальний трастовий фонд для України, який зможе гнучко реагувати на потреби інвесторів, готуючись до відновлення економіки. Уряди, які готові надавати підтримку, двосторонні і багатосторонні агенції, інші донори мають працювати разом, залучати та об’єднувати кошти і використовувати концепцію трастового фонду, щоб ділити ризики з кредиторами, інвесторами і страховиками – як державними, так і приватними. Трастовий фонд має бути спроможним забезпечити покриття "першого ризику" для залучення приватних перестраховиків.
Важливо, хто саме буде організатором трастового фонду. Це має бути впливова установа, яка зможе залучати кошти від урядів, донорів, фондів і фізичних осіб, а також матиме компетенції і повноваження створити новий, більш гнучкий статут для страхування воєнно-політичних ризиків. Це може бути Міністерство фінансів США, Європейський Союз або обидві організації в партнерстві з урядом України.
Також важливо, хто саме впроваджуватиме механізм страхування воєнно-політичних ризиків. Перший варіант передбачає створення трастового фонду (нові кошти, окреме правління, нові політики, нові процедури) в межах існуючого міжнародного надавача послуг страхування воєнно-політичних ризиків. Це найшвидший підхід, тому що він міг би забезпечити запуск механізму, використовуючи існуючі системи, персонал і кошти. Насправді можна було б мати два і більше трастових фонди, які б конкурували у цьому напрямі діяльності.
Однак, щоб бути ефективним, цьому варіанту потрібна гнучкість, що означає новий статут, нові критерії прийнятності, адаптивні процедури андерайтингу і швидке прийняття рішень. Можливо, ця опція також потребуватиме нової корпоративної культури, яка заохочує і винагороджує креативність зусиль, доцільність дій і більшу схильність до ризику.
Iнші варіанти – складніші і вимагають більше часу для впровадження.
Другий варіант полягає у створенні нової установи страхування воєнно-політичних ризиків з новим менеджментом під керівництвом спеціального розпорядника. В процесі розробки власного статуту і практики роботи ця установа могла б запозичувати в існуючих установ знання, навички, спроможності андерайтингу та адміністрування і системи. Буде потрібна своєрідна корпоративна культура, зосереджена на розвитку України, і новий спеціалізований персонал.
Третій варіант передбачає створення нової агенції, очолюваної великим міжнародним гравцем (Міністерством фінансів США, Європейським Союзом), а потім проведення тендеру із закупівлі послуг страховика ризиків (або консорціуму надавачів послуг), що дозволить їм здійснювати управління агенцією за конкретними правилами, згідно з прописаними в контракті ключовими показниками ефективності.
Страхування воєнно-політичних ризиків і Україна – це, звісно, не союз, створений на небесах. Проте для залучення приватних інвестицій і швидкої відбудови країни важливо "укласти цей шлюб". Перемога України на полі бою повинна поєднатися з відбудовою та змінами на краще для України.
«« Вернуться на первую страницу раздела