Страховий ринок: досвід Європи регулювання та нагляду

Як бізнес може впливати на рішення щодо регулювання діяльності ринку.

Україна стала кандидатом у члени Євросоюзу. З огляду на цей факт важливо чітко розуміти, які реальні правила регулювання бізнесу встановлені на європейському ринку, зокрема правила регулювання страхового ринку. Ці питання є особливо актуальними на тлі розгляду Верховною Радою України законопроєкту №9422. Одна з його норм передбачає виведення Національного Банку України з-під дії закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо оприлюднення та обговорення проєктів нормативних актів із ринком і громадянським суспільством. Які переваги та недоліки такого рішення і як подібні питання вирішені в європейських країнах на прикладі Латвії, яка з 2007 року є членом Євросоюзу, розбиралися експерти.

Михайло Кухаренок, страховий експерт, екскерівник однієї з європейських філій перестрахувальної компанії General Re записав основні тези та поділився ними з Mind.

У країнах ЄС існують різні варіанти структур для нагляду за ринком фінансів і капіталу. У Швеції – регулятор у складі Міністерства фінансів. У Литві, Латвії та Естонії – національні банки. У великих країнах, наприклад, Німеччині та Польщі – незалежні структури: відповідно, BaFin і Komisja Nadzoru Finansowego. У зв'язку з такою розстановкою сил, постає логічне питання, чи справді структура регулятора відіграє важливу роль у розвитку та регулюванні ринку?

Який формат регулятора наефективніший для партнерства між державою та бізнесом?

Яніс Абашинс (Jānis Abāšins), президент Латвійської асоціації страховиків і голова правління Латвійського бюро страховиків транспортних засобів:

– Зрозуміло, що регулятор, який працює тільки з ринком страхування, був би більш зручним і компетентним для галузі, оскільки був би націлений саме на неї. Якщо подивитися на питання з погляду держави, є сенс створювати мегарегулятор. Можна було б зберегти різних регуляторів секторів, але тоді також виникла потреба в органі співробітництва/координації цих різних органів.

Не думаю, що керівник регулятора та керівники піднаглядових бізнесів перебувають в однаковій позиції, будучи рівними партнерами.

Позиція регулятора, звичайно, сильніша, але відносини між державою та бізнесом можуть і мають бути шанобливими.

Гвідо Ромейко (Gvido Romeiko), у минулому інспектор (питання страхування) Міністерства фінансів Латвії; начальник Інспекції страхового нагляду, член Ради Комісії з ринку капіталу та фінансів (FKTK) й одночасно директор її Департаменту з юридичних питань і ліцензування:

– Насамперед слід пам'ятати про основні принципи нагляду, які властиві регулятору:

1. незалежний, ухвалює рішення відповідно до регламенту й не схильний до політичного, ділового чи будь-якого іншого впливу;
2. фінансово забезпечений, щоб мати достатню кількість працівників і коштів на оплату їхньої винагороди.

Наглядова структура не має ставити під загрозу ці основоположні принципи. Для такої маленької країни, як Латвія, наявність єдиного керівника є раціональним рішенням. Передача його ролі центральному банку – політичне рішення.

З погляду ризиків саме такої структури нагляду – моніторинг всього ринку може призвести до того, що якомусь сектору приділятиметься менше уваги. Якщо відбудеться збій в одному секторі, це торкнеться всієї системи нагляду.

Щодо діалогу з ринком і "прислуховування" до його позиції, то воно має бути на всіх рівнях: нагляду, уряду та парламенту. Має бути поважний діалог.

Звісно, це не означає, що приймаються всі ідеї ринку, але в разі відхилення його ініціатив потрібно об£рунтувати це. Якщо ринкові слухання "прищеплені" у діловій культурі країни, це "щеплення" закріплено нормативним актом, і учасники бачать користь від такого спілкування, то структура регулятора і його форма не матимуть вирішального значення для ефективності взаємодії бізнесу та держави.

До уваги: розробляла правила узгодження тих чи інших рішень із представниками ринку та їх закріплення нормативними актами Комісія ринків фінансів і капіталу Латвії (FKTF), яка з 1 січня 2023 року інтегрована до Банку Латвії. Проблем узгодження думки партнерів – регулятора та гравців фінансового ринку – не існувало. Подібна практика враховує можливість взаємодії Банку Латвії і фінансових установ.

Зокрема, цей підхід закріплений на рівні таких законодавчих і нормативних актів:

• у законі про "Банк Латвії" глава IV присвячена Консультативній раді фінансового ринку, яка закріплює всі ті норми, що в діяльності FKTK були пов'язані з питаннями взаємодії Банку Латвії (мегарегулятора) з асоціаціями учасників фінансового ринку;
• Банк Латвії затвердив Правила №227 (14.11.2022), які регламентують діяльність Консультативної ради учасників фінансового ринку;
• у списку 10 членів Консультативної ради під номером 1 названо президента Асоціації страховиків Латвії Яніса Абашинса.

Як впливає на регулювання ринку робота профільних асоціацій?

Гвідо Ромейко: Найкращим голосом ринкових ідей є професійні асоціації. Мене завжди тішило, що учасники ринку створюють асоціації для вираження своїх інтересів. Такий підхід також свідчить про ступінь зрілості ринку. Його учасників справді чують у ході нагляду Банку Латвії. Якщо є один мегарегулятор, то кількість співробітників буде більшою, але в разі кризи у його керівництва з'явиться можливість перерозподілити ресурси.

Яніс Абашинс: Відповідно до національного законодавства представники учасників ринку та їх професійні асоціації мають право брати участь у засіданнях ради Банку Латвії. На практиці регулятор, Банк Латвії, надсилає всі проєкти законодавчих і регуляторних актів для аналізу й коментарів кожної професійної асоціації, на які можуть впливати нові норми та правила. Кожну регулювальну пропозицію розглядає Консультативна рада, яка представляє всіх учасників ринку.

Якщо регулятор не готовий взяти до уваги пропозиції та коментарі галузі, він пояснює чому. Це законодавче правило, яке також використовується в роботі нашого парламенту.

Якими є принципи узгодження рішень Банку Латвії з ринком?

Минуло трохи більше 9 місяців з початку 2023 року, коли Банк Латвії перейняв у FKTK функцію регулювання значної частини ринку фінансових послуг Латвії. Отже, завершився процес інтеграції створення нової для Латвії моделі мегарегулятора.

Яніс Абашинс: Страховий ринок загалом регулюється відносно успішно, зокрема й у Латвії. Звичайно, можна нарікати на те, що на ринку домінує іноземний капітал, і в цьому, безумовно, "заслуга" регулятора.

Однак чи легко нашому регулятору було протистояти тиску великих європейських країн, які вимагали однакових правил гри по всій Європі? Очевидно, що старі, великі та багаті країни мали більше можливостей впливати на політиків і центрального регулятора ЄС на свою користь.

Навіть зараз, коли FKTK увійшла до Банку Латвії, цей принцип та організація взаємодії регулятора й піднаглядового бізнесу зберіглися.

Консультативна рада загалом працює добре, але, повторюся, регулятор прислухається, але може ухвалити рішення самостійно. У свою чергу бізнес має право оперативно оскаржити в рамках адміністративної судової процедури нормативні акти, з якими він не згоден.

Чи має галузь вплив на регулятора? Так, має, і так має бути. При цьому національна страхова індустрія повинна мати свій голос у спілкуванні з національним регулятором. У такий спосіб забезпечується можливість своєчасно впливати на рішення політиків уже в ЄС, де переважно й ухвалюються найважливіші рішення. Місцевий регулятор згодом лише реалізовуватиме рішення, ухвалені централізовано в Європі.

Перспективи регулювання страхової галузі в Латвії зокрема та ЄС загалом

Яніс Абашинс: Чесно кажучи, мені не подобаються ті перспективи, які зараз має страховий ринок, тому що банківський і небанківський сектори стали настільки зарегульованими, що від ринкової економіки в них залишилося небагато. Регулятор визначає навіть такі деталі, як необхідно інформувати клієнта, яку інформацію йому надати тощо.

Європейські політики останніми роками так багато думають про захист споживачів, що постає питання, чи потрібний взагалі споживачам такий серйозний захист.

Водночас страховикам, зареєстрованим у ЄС, доводиться конкурувати на світовому ринку зі страховиками інших континентів, і "завдяки" вимогам ЄС вони, на жаль, не є переможцями в цій конкуренції.