Регуляція заради регуляції в ЄС і чому Україна не повинна сліпо таке копіювати

Вважаю, що Україна має імплементувати європейські норми не механічно, а через україноцентричну модель: з перехідними періодами, відкладальними умовами, оцінкою платоспроможності населення та реального ефекту для споживача.

Канцлер Фрідріх Мерц нещодавно сказав вголос те, про що в Брюсселі вже давно говорять пошепки, що Єдиний ринок, який мав стати найконкурентнішим економічним простором у світі, перетворився на світового чемпіона із надмірного регулювання. І це – не популярна риторика. Це – остаточній діагноз.

Але поки Берлін і Брюссель починають усвідомлювати проблему, Київ продовжує з ентузіазмом першокурсника впроваджувати норми, від яких сама Європа вже намагається позбутися. Це – стратегічна помилка, яку ми ще матимемо змогу виправити. Якщо, звісно, маємо сміливість замислитися та схочемо.

Як ЄС перетворив стандарти на самоціль

Ідея Єдиного ринку була геніальною! Самі подивіться: спільні стандарти знижують трансакційні витрати на ринку в 450+ млн осіб, відкривають кордони для товарів і послуг, дають бізнесу передбачуваність. Перші десятиліття ця логіка працювала.

Але десь вже з початку 2010-х щось пішло не так. Кожна нова Єврокомісія вважала своїм обов'язком залишити після себе нові директиви, регламенти та настанови. Регуляція почала породжувати регуляцію. З'явилися норми, які регулюють порядок виконання норм, що регулюють виконання інших норм. Бюрократія стала самовідтворюватись.

Згадайте історію з гендерно-нейтральними тарифами у страхуванні: після рішення Суду ЄС страховиків зобов'язали не використовувати стать як фактор ціноутворення у нових договорах, хоча для частини ризиків, зокрема у страхуванні життя, статистична різниця між чоловіками і жінками має актуарне значення.

Результати? Малий і середній бізнес в ЄС витрачає десятки мільярдів євро щороку виключно на комплаєнс – тобто на те, щоб довести регуляторам, що він дотримується правил. Не на виробництво. Не на інновації. На звітність.

Британський урок, який ніхто не хоче помічати

Прихильники євроінтеграції полюбляють закочувати очі при згадці Брекзиту. Але є один незручний факт – одразу після виходу з ЄС Великобританія лише у фінансовому секторі скасувала понад сто регуляцій. Понад 100. Лише у фінансах. Лише за перші роки.

Британські регулятори пояснили це просто: значна частина норм або дублювала одна одну, або застаріла, або спочатку була написана під лобістським тиском окремих гравців ринку, а не в інтересах споживачів. Лондонське Сіті не розвалилося. Навпаки – конкурентоспроможність деяких сегментів зросла.

Ні, я не агітую за відмову від ЄС для України.

У березні 2026 року Insurance Europe прямо закликала інституції ЄС до справжнього пакета спрощення фінансового регулювання, зокрема щодо звітності, Solvency II, Taxonomy, IRRD та інших блоків.

Тому я наполягаю, що коли найбільші європейські страхові асоціації публічно вимагають від інститутів ЄС зупинити потік нових обмежень і звітностей, – це сигнал. Коли канцлер Німеччини говорить про "надмірне регулювання" як про системну загрозу, – це не популізм. Це визнання реальності.