Про оптимальний механізм страхування підприємців як альтернативу перевіркам

Генеральний директор Асоціації "Страховий бізнес" Вячеслав Черняховський про оптимальний механізм страхування підприємців як альтернативу перевіркам

Про перспективи розвитку страхування як альтернативи перевіркам державного пожежного нагляду, роль держави і страхових організацій у цих процесах розповідає відома постать на страховому ринку – Вячеслав Черняховський. Досвідчений фахівець висловлюється за скасування такого виду страхування, вибачте за тавтологію, як обов’язкове страхування добровільних пожежних дружин через кричущу стовідсоткову неефективність.

– Пане Вячеславе, зрозуміло, що поняття "пожежна безпека підприємства" – це комплекс протипожежних заходів та інженерних рішень. Під яким кутом зору розглядає пожежну безпеку підприємства страхова організація? Скільки страхових виплат здійснено торік?

– Ми постійно відстежуємо питання пожежної безпеки, і в майновому страхуванні для нас вони на першому місці, оскільки в цьому факторі закладено найбільший ризик, пов’язаний із вогнем. Під час огляду підприємства, насамперед, наші спеціалісти вивчають журнал пожежної безпеки, аби мати первинну інформацію про об’єкт страхування. Ставлення до вогневих ризиків працівника пожежного наглядового органу і страхової організації дещо різне. Пожежники аналізують кількісну статистичну основу ДСНС: скільки пожеж сталося в сільській місцевості, у містах? I тому показники фінансових втрат дуже приблизні.

За минулий рік вони становили десь 1,5 мільярда прямих матеріальних збитків і приблизно 4,5 мільярда побічних. Кількісна статистика так само зрозуміла: 79,5 тисячі пожеж, із яких левова частка – в житловому секторі? А фінансові показники збитків реєструють мізерні. Мабуть, це пов’язано з низькою вартістю основних фондів. Ніхто на підприємствах не поспішає переоцінювати їх, щоб не нараховувати більшу амортизацію. До слова, непрямі збитки (втрати внаслідок перерви у виробничій діяльності, додаткові витрати після пожежі, втрачений прибуток тощо) у нас страхують украй рідко, тільки на вимогу іноземних банків або коли на підприємстві є іноземний інвестор, але саме ці збитки продовжують зростати. Переважно страхують майно на заставну вартість, яка у рази менша за повну вартість відбудови. За статистикою ДСНС, торік прямі збитки становили півтора мільярда гривень у житловому, соціальному й промисловому секторах. Страхових виплат за майновим страхуванням торік було десь півмільярда гривень. У тому числі виплати по пожежах на суму понад 100 мільйонів. Це дуже низький показник охоплення страхуванням майна підприємств та громадян.

– Скільки об’єктів промисловості застраховано в Україні?

– У країні не застраховано й 10% ризиків, а більшість договорів страхування з підприємствами має формальний характер. Зважте, що в статистиці збитки рахують не за відновлюваною, а залишковою вартістю. Згоріло, ну й згоріло. А за скільки його відбудувати треба, це питання зависає в повітрі. Щось схоже спостерігалося й зі страхуванням автомобілів за ОСЦПВ. Пошкодили автомобіль, виплатили розраховану матеріальну шкоду. А проблему, що цих грошей у більшості випадків на ремонт не вистачить, оскільки слід купити нові запчастини замість зношених, потерпілий має розв’язувати сам.

КОЖНА РIЗНИЦЯ МАЄ СВОЮ ПРИРОДУ

– Нещодавно поцікавився у коменданта пожежної охорони Любліна, чи є в Польщі вид страхування об’єктів як альтернатива перевіркам наглядового органу? Він сказав, що це чисто український варіант. У Польщі страхування добровільне, а перевірки наглядового органу обов’язкові. Iз закордонного досвіду на цю тему можете щось сказати?

– Можу розповісти про досвід у ЄС, який знаю особисто. Якщо йдеться про малий бізнес (заклади харчування, ательє, фотостудії тощо), то їх не перевіряють зовсім. Власник відкрив мале підприємство, яке має відповідати місцевим нормам. Після цього його не турбують спонтанними перевірками ні санітарна, ні пожежна, ні екологічна служби – все скеровано на недопущення ексцесів, а не на штрафи та побори. Але коли в такого господаря станеться щось на кшталт загоряння чи злісного порушення санітарних норм, то повісять замок на двері, власність розпродадуть, і можливість продовжувати працювати у нього мінімальна. Там усі це знають, і дуже переймаються. Iноземці, які туди приїжджають працювати навіть із віддалених країн, всі ризики, й вогневі в тому числі, намагаються звести до мінімуму, щоб ніхто з місцевого населення не поскаржився, оскільки покарання від представника влади вкрай суворе. Наші люди такого ніколи не зроблять. Спалюватимуть листя поряд із пожежонебезпечним об’єктом, а ніхто й слова не скаже. У мене є підбірка фотографій з огляду територій об’єктів із кричущими порушеннями. Скажімо, з одного боку металевої стінки складу копиця сухої трави, а всередині зберігаються газові балони. Це вже не кажучи про куріння прямо в деревообробних цехах, використання саморобних нагрівачів на виробництві паперу чи протипожежна система без води на меблевій фабриці. Такий наш менталітет, передусім, в управлінців, які звикли до цього самі й не ставлять пожежну безпеку на чільне місце серед працівників. Тому страхування не може бути альтернативою перевіркам. Це різні речі. Страхування – то компенсаційні виплати за заподіяні збитки, за те, що вже сталося. Підприємець має дбати про заходи пожежної безпеки запобіжного характеру. При цьому його ніхто не змусить застрахувати майно, в нас є спроба ввести страхування тільки відповідальності підприємця за збитки внаслідок пожежі на його об’єкті, яких можуть зазнати треті особи, та їхнє майно. Хоча у світі є приклади обов’язкового страхування саме майна. Зазвичай це місця високої сейсмічної активності, природних катаклізмів – повені, урагани. Скажімо, в США є спеціальні фонди, де обов’язково страхують на випадок повені, урагану. Держава їх підтримує, і коли шкода дуже велика, саме ці акумульовані суми допомагають покрити втрати. До таких фондів роблять відрахування страхові компанії. Страхування виступає як метод компенсації для відновлення зруйнованого або пошкодженого майна. А пожежна безпека діє як метод недопущення збитків або хоча б зменшення тяжкості наслідків пожеж.

– Але ж об’єкти стають усе дорожчими, отож виплати тягнуться вгору?

– Так. Якщо 100 років тому вогонь знищував хату під стріхою, то відновлення коштувало не так багато. На сьогодні котедж, нашпигований електронікою та сучасними будівельними матеріалами, коштує дорого. I на відновлення потрібні інші фінанси, іноді навіть більші, ніж побудувати заново. У страхуванні є два основні моменти: як часто стаються пожежі і яких збитків завдають. До слова, про другий часто забувають. Мовляв, є успіх – ми знизили кількість пожеж. Iнколи це нічого не означає для економіки. Одна пожежа на промисловому об’єкті може вартувати більше, ніж на 1000 дрібних. Тому великого значення на страховому ринку надаємо оцінці пожежної безпеки. Розуміємо, що все-таки горітиме, оскільки люди порушують правила пожежної безпеки. Наше завдання – фінансово заохочувати власників, щоб відповідальніше ставилися до свого майна, тому що вартість страхування таких об’єктів буде значно меншою.

– Ще ось така порівняльна статистика: населення в Україні на п’ять мільйонів більше, ніж у Польщі, але кількість загиблих на пожежах у нас вища в п’ять разів.

– Кожна різниця має свою природу. Я дивився статистику майже 10-мільйонної Швеції стосовно дорожньо-транспортних пригод. Автомобілів у них приблизно стільки, як і у нас. I кількість ДТП у них приблизно така сама. I з потерпілими так само в межах 26 тисяч. Але у них на дорогах гине 400 людей, а у нас 4 тисячі. Чому? Там дотримують швидкісного режиму, користуються пасками безпеки і їздять на сучасних автомобілях із високим рівнем захисту водія та пасажирів. Ось три складові разючого розриву в статистиці жертв на дорогах.

– Якщо з доріг перемістися в приміщення?

– У наших будинках у ліпшому разі в коридор виведено термодатчик і все. Тобто це – формальний підхід. Тому що горить переважно на кухні, в кімнатах, у приватних будинках на горищі та в підвалах, де стоять прилади опалення. Сьогодні, скажімо, температурні датчики ставлять разом із охоронною сигналізацією. Обладнання такими датчиками та датчиками диму об’єктів дало б змогу на ранніх стадіях отримати інформацію про загоряння та запобігти подальшому розвитку пожежі. Тоді в нас не було б таких ні жертв, ні матеріальних збитків. Так робить увесь цивілізований світ. Наприклад, якщо всі домівки в країні обладнати такими датчиками, то загальні витрати будуть на рівні однорічних збитків від пожеж, а ефект від цього триватиме багато років. Звісно, це запрацює лише тоді, коли за сигналом своєчасно приїдуть пожежники ДСНС.

Наведу випадок із життя. У вихідні робітники проводили газозварювальні роботи в системі опалення одного із приміщень офісного центру. Труба проходила крізь стінку, і полум’я від газозварювального апарата чи іскри потрапили до сусідньої зачиненої зали. З часом вогник розгорівся до таких масштабів, що десятки комп’ютерів, вся інша оргтехніка та меблі були повністю знищені. Якби там були хоча б датчики диму, охорона дізналася б на стадії загоряння і впоралася б вогнегасниками, що були в приміщенні. Або ж згадаймо пожежу на складі на території столичного "Веркону". Теж проводили зварювальні роботи на даху. Роботи завершили й пішли. А щось тліло собі потихеньку, і згоріло техніки на 11 мільйонів доларів США. Сама будівля стала ні до чого не придатною, і її демонтують. Оскільки техніка була застрахована, то підключили тоді програму світового перестрахування, і матеріальні збитки було компенсовано.

"СПIТЬ, ЖИТЕЛI БАГДАДА, В БАГДАДI ВСЕ СПОКIЙНО"

– Ваша думка з приводу однієї з головних реформаторських колізій ДСНС України стосовно запровадження в сфері малого та середнього бізнесу страхування як альтернативи перевіркам. Яким має бути механізм реалізації цього задуму з боку страхових об’єднань та організацій?

– Ми хотіли, щоб це були алгоритми 21-го століття. Щоб не тільки враховувати досвід минулого, а й максимально використовувати новітні інформаційні технології, телекомунікаційні засоби, не заземлятися тільки на питаннях дерегуляції. З позиції держави, ініціатива доволі проста Актуально для підприємців й зрозуміла: зменшити навантаження на бізнес, скоротити витрати на утримання підрозділів, які його перевіряють. По-правді кажучи, це дуже заформалізована структура. Часто вони навіть не приходять нікуди, а коли приходять, то нічого не перевіряють. Тут є й корупційна складова. Тобто весь процес перевірки в багатьох випадках перетворився на непотрібні суспільству рухи. Мені з цього приводу згадується фрагмент із фільму "Лампа Аладіна", коли охоронець ходить уночі по Багдаду і, стукаючи в колотушку, щоразу вигукує: "Спіть жителі Багдада, у Багдаді все спокійно". А в цей час відбувалися всілякі неподобства. Тобто суспільству не потрібно, щоб хтось звітував про кількість перевірок, адже що і як перевірили, невідомо. Хотілося б відійти від формалізму, але при цьому не втратити якості.

СТВОРИТИ СОЦIАЛЬНО-ПIДПРИЄМНИЦЬКУ ПРОТИПОЖЕЖНУ МЕРЕЖУ

– Тобто слід відійти від формалізму минулого. А який механізм має прийти на заміну?

– Чому я веду мову про технологічність? Ми хочемо відійти від людського чинника, перевести виконання завдань на мову комп’ютера. Тому рекомендації, які мають бути напрацьовані, слід виконати універсально, вони мають бути автоматизовані.

Якщо пожежного інспектора замінити страховим, толку однаково не буде. Ми говоримо про те, що вартість страховки має бути невисокою. А відправити на підприємство людину – це означає тримати на зарплаті штат інспекторів або запрошувати їх зі сторони. Вектор мінімізації людського чинника оптимальний. Дорогий та досвідчений спеціаліст чи навіть група таких фахівців присутні в проекті як постановники завдань, проводять системне узагальнення рекомендацій за конкретними сегментами діяльності – від виробництва до громадського харчування. А потім уже перевіряти можна й без участі професіонала. Керівникам чи власникам підприємств малого і середнього бізнесу достатньо представити план-схему підприємства, фотокопії елементів об’єкта, сканований перелік документів. Усе це може бути надано не в паперовому, а електронному вигляді. Нині страхова організація має змогу прямо зі смартфона, ввімкнувши камеру, зняти кругову панораму кімнати, цеху, офісу. На технологічно нескладних виробництвах це можна зробити майже безплатно, витративши кошти хіба що на пересилання файлів. I без відрядження на об’єкт спеціальної людини. А далі комп’ютерна програма опрацьовує інформацію. Зчитується дата зйомки, місце та її послідовність, перевіряють на предмет монтажу, щоб якась "добра" рука там датчики не намалювала, приміром. I коли все відео інформаційно оброблено, то це й стане соціально-підприємницькою протипожежною мережею. Це буде відповідально і довірливо: люди самі про себе дадуть інформацію, яку певними алгоритмами буде проаналізовано. I за цю інформацію керівник об’єктів відповідає. А наше і державного наглядового органу завдання визначити, що і як фотографувати, які дані слід надати і куди вносити. Все. Крапка. Створивши інформаційну систему, ми знатимемо реальний протипожежний стан справ на підприємстві, отож зможемо донести потрібну інформацію про нові системи протипожежного захисту, в яких компаніях проводять акції на підключення систем тощо. А державні наглядові органи знатимуть, куди йти з перевірками. Комп’ютерна програма сама нагадуватиме підприємцю про закінчення договору страхування. I ми знатимемо стан справ щодо захищеності підприємства, які зміни внесено за останній час. Крім того, узагальнивши інформацію, зможемо видавати рекомендації. Страховики, зі свого боку, практикують підхід: що вища пожежна безпека, то нижча ціна на страховий поліс. Скажімо, підприємство, яке обладнало свій склад автоматичною системою пожежогасіння, сплачує за нього на 30-50% менший страховий внесок, ніж те, де не встановлено такої системи. I таку знижку він матиме щороку. Підприємець отримує подвійний ефект: у разі спрацювання АСП увесь, наприклад, склад не згорить, і за 5-6 років система окупиться за рахунок знижок при страхуванні. Нині ми кажемо підприємцю: ти більшою мірою відповідаєш за безпеку свого бізнесу, а ми, тобто товариство страхових компаній, можемо гарантувати, що за масового впровадження цих систем зможемо забезпечити страхування на невисоких тарифах. А для страхування відповідальності вони можуть бути навіть в рази нижчі від нині пропонованих. Тобто, збільшивши суми відповідальності до мільйонних значень й знизивши тарифи страхування, можна вибудувати дієву систему захисту оточення від пожежних ризиків.

ПРО СТРАХУВАННЯ ДОБРОВIЛЬНИХ ПОЖЕЖНИХ ДРУЖИН

– Ви вважаєте, що страхові суми мають бути достатньо високими. Якого розміру й від яких ризиків залежати?

– Основні для підприємств – ризики пожеж. За винятком розташованих у зоні водних артерій. Нині тарифи не дуже великі, інколи це менше одної десятої відсотка вартості майна за рік. Якщо потенційні збитки підприємства становлять 100 мільйонів гривень, то страховий платіж сягає 100-200 тисяч гривень на рік. Для підприємства з високим рівнем протипожежного захисту внесок може бути меншим.

– Ще на початку 90-х років минулого сторіччя вибудували систему страхування на підприємствах добровільних пожежних дружин. Яким є Ваше ставлення до цього виду страхування?

– Страхування ДПД слід відмінити. Однозначно. Щорічно виробництва платять великі кошти. За минулий рік із підприємств на страхування членів ДПД зібрали 61 мільйон 500 тисяч гривень, а страхових виплат за травмування членів ДПД здійснено аж 3 тисячі гривень на три випадки! Тобто люди отримали тільки по 1 тисячі гривень. Тому цей вид страхування слід відмінити, а підприємцям зекономлені кошти вкладати в пожежну безпеку і реальне страхування відповідальності за збитки, що вони можуть завдати навколишньому середовищу, сусіднім приміщенням чи будовам, а в першу чергу, – за шкоду життю та здоров’ю постраждалих від пожеж. Нині ми переходимо на ті алгоритми, коли підприємець чи керівник бере на себе більше відповідальності за пожежну безпеку на об’єкті. А щодо виплат за травмування цей нікчемний дубляж зі страхуванням ДПД суспільству не потрібен, адже для цього існує соціальний фонд від нещасного випадку. Я вважаю, що згаданий вид страхування відійде в минуле, а вивільнені кошти реально працюватимуть на пожежну безпеку підприємств.