Які проблеми покликаний вирішити новий закон "Про страхування"?

Основною проблемою ринку страхування України залишається незначний рівень розвитку сектора, який характеризується 1,4% проникнення страхових послуг в економіку (частка валових страхових премій до ВВП).

Причини цього – відсутність бізнес-культури і традицій викори- стання фінансових інструментів реальним сектором економіки, недостатня довіра до страхових компаній, їх корпоративної культури з боку населення. Низький відсоток проникнення цілком відповідає рівню сусідів – країн СНД, але не відповідає рівню 7,9% в розвинених країнах ЄС і 11,8% в Північній Америці.

Удосконалення нагляду в сфері корпоративного управління страховиків означатиме більшу прозорість, зміцнення довіри до страхових компаній і, в той же час, додаткове регуляторне навантаження.

Власники багатьох українських компаній не використовують зовнішні фінансові ресурси, вони безпосередньо залучені в оперативне керівництво бізнесом, тому внутрішні управлінські процеси замкнуті на них персонально. Впровадження нової системи корпоративного управління рівнозначно для них реформуванню самих себе. Отже надмірне ускладнення процесів управління може викликати регуляторний арбітраж – перетікання капіталу в інші сфери економіки або юрисдикції по аналогії з надмірним податковим навантаженням, а значить, послабити розвиток сектора страхування. Тим більше, що аналіз роботи страхового ринку в 2021 році, підготовлений НБУ, свідчить про великі операцій- ні витрати страхових компаній і низьку їх рентабельність.

Наведу приклад. Якщо говорити про корпоративне управління страховика, яке виписане в новому законі, то принцип пропорційності і ризик-орієнтований підхід не завжди помітні. У проекті закону одночасно присутні і загальні принципи корпоративного управління (стаття 22) і деталізовані правила, які зобов’язують страховика мати дворівневу систему управління: Раду страховика (Наглядову раду) та Виконавчий орган (Правління) страховика з певною, від 6 до 8 осіб, мінімальною кількістю учасників і функціями кожного органу (статті 25-27). Крім того, проект закону встановлює зобов’язання залучати не менше трьох незалежних (незалежних від власників) директорів до складу Ради значимого страховика, що більше, ніж мінімально визначено в законодавстві для державних монополій (2 особи). Додамо до цього постійно зростаючі вимоги до служби фінансового моніторингу, ризик-менеджменту, комплаєнс, внутрішнього аудиту.

Ключовий принцип з корпоративного управління Міжнародних органів стра-хового нагляду (IAIS ICP 7) рекомендує наглядовим органам використовувати будь-які організаційно-правові форми з дворівневою або однорівневою системою управління за умови прозорої структури, яка підтримує досягнення стратегічних цілей страховика і поділу функції контролю і управління. Обов’язковим також є забезпечення ключових контрольних функцій (ризик-менеджмент, дотримання нормативних вимог, актуарні питання і внутрішній аудит). Ці ж функції включені як компоненти Solvency II. Відповідно до міжнародних стандартів, орган, який в новому законі названо "Рада страховика", не обов’язково повинен бути Наглядовою Радою. Це може бути єдиний орган, в складі якого будуть як виконавчі, так і незалежні директори (в розумінні принципів IAIS вони незалежні, оскільки не займаються оперативною діяльністю і можуть ефективно контролювати виконавчих директорів).

Нагадаю, що модель, прийнята в законі України про акціонерні товариства – це європейська дворівнева модель, де є Наглядова рада та виконавчий орган. У законі виключення зроблені для приватних акціонерних товариств з одноосібними власниками. А для товариств з додатковою відповідальністю законодавець не вимагає обов’язково мати дворівневу систему управління. На додаток до цього, у Верховній Раді України готується до другого читання проект закону №2493, яким передбачається ввести можливість вибрати однорівневу систему управління акціонерними товариствами.

Ще одне питання, яке хвилює багатьох – поняття "колективна придатність" органів управління. Ключовий принцип IAIS ICP 5 говорить про придатність осіб виконувати певні функції, але мова йде саме про фізичних осіб, ключовий принцип так і називається – Suitability of Persons. Ключовий принцип IAIS ICP 7 говорить про колективну компетентність, яку повинні мати контролюючі директори або незалежні член(и) Ради страховика, щоб ефективно контролювати бізнес і виконавчий орган страховика. Термін має на увазі знання і досвід: у видах страхового бізнесу (видах страхування, лінійках продуктів), актуарних та андеррайтингових ризиках, фінансах, бухгалтерському обліку, контрольних функціях, в інвестиційному аналізі та управлінні інвестиційним портфелем, дотриманні політики справедливого ставлення до клієнтів. Якщо в Раді страховика є людина, яка може сама виконувати всі ці контрольні функції, то цього достатньо. Якщо власникам вдається знайти 5 осіб з окремими компетенціями – тоді п’ятеро людей закриватимуть колективну компетентність контролюючого органу. Якщо автори законопроекту мали на увазі саме колективну компетентність, то варто так і прописати.

Iнфраструктура корпоративного управління повинна розроблятися з урахуванням її впливу на секторальні показники економічної діяльності.

Виходячи з моделі українського ринку, який не має фондування на відкритих ринках капіталу і, відповідно, міноритарних акціонерів, а також виходячи з масштабів українського сектора страхування має сенс в новому законі "Про страхування":

• Не повторювати те, що вже виписано в законах про акціонерні товариства, товариства з додатковою відповідальністю і не відхилятися від принципу IAIS (ICP 7) з корпоративного управління і Solvency II. Ці міжнародні стандарти ретельно сформульовані та застосовуються для будь-яких юрисдикцій.
• Встановлювати вимогу до кількісного складу наглядової ради та виконавчого органу тільки для соціально значущих страхових компаній.
• Дати можливість страховим компаніям, крім соціально значущих компаній, вибирати однорівневу або дворівневу модель управління зі збереженням підходу про наявність в таких однорівневих Радах виконавчих операційних директорів і контролюючих директорів, які не включені в операційну діяльність.