У воєнний час гостріше постають питання промисловості, інновацій та якості людського капіталу – засновник UFuture Василь Хмельницький

– Як витримали виклики військового часу ваші концепції індустріальних і інноваційних парків?

– Я на 100% був упевнений, що війна неможлива. Навіть коли вже посольства поїхали, і Байден казав, що війна почнеться, я був упевнений, що це лише паніка. Тому для мене, моїх рідних і моєї команди це стало викликом. Але ми це пережили і, думаю, з часом, б

Щодо бізнесу, то зараз кепські справи в усіх. У мене багато напрямів, і мені хочеться надихнути молодь, бізнесменів, але наразі час випробувань. Наприклад, у нас є "Жуляни". Як вони працюють? Ніяк. Утримувати потрібно UNIT.City, багато підприємств-резидентів якого сьогодні в нелегкому становищі. Це дуже болісно, але це перезавантаження. Нам треба шукати нові можливості, нові знання, впроваджувати новації. Я впевнений, що в Україні в майбутньому буде багато можливостей.

Взагалі напрям, який мене цікавить – це зростання. Зростання людини, зростання компанії, країни. Ці три речі дуже пов’язані, адже зростання твоєї компанії неможливе, якщо не ростеш сам. А зростання країни неможливе, якщо компанії не зростають, і люди не зростають у цій країні. Тож у воєнний час гостріше постають питання промисловості, в тім числі індустріальних парків, та інновацій. I найголовніше – якість людського капіталу, як повернути людей та як дати можливість зростати тим, що залишились.

– Тож Як розвиваються ваші індустріальні парки?

– Iндустріальні парки є й залишаються точками зростання економіки. Головний драйвер розвитку будь-якої країни – люди, які працюють на виробництві, заробляють гроші, платять податки й залишаються в країні. Чому я зараз наполягаю на створенні індустріальних

До мене звернулася харківська компанія, що виготовляє спеції. Вони хотіли переїхати, пошукали приміщення на заході України – не знайшли, і почали розглядати Польщу та Румунію. Я їм запропонував розглянути індустріальний парк в Білій Церкві, де якраз побудував приміщення площею 5 тис. кв. м. Вони перевезли своє обладнання в Білу Церкву, зараз вже працюють. Якби цього не було, вони поїхали б у Польщу. Я дякую Польщі за підтримку і хочу їхнього зростання. Але якщо весь бізнес виїде в Польщу, створить робочі місця там, а не в нас, то наша економіка буде слабкою.

– Тобто зараз ви пропонуєте концепцію індустріального парку "під ключ"?

– Головна мета – залучити інвестора, українського чи іноземного. Він має приїхати, розуміючи ризики, взяти в оренду приміщення, де вже все підключено. Його завдання – тільки забезпечити наших людей роботою, платити їм хорошу зарплату й сплачувати податки.

Що далі буде, якщо ми подивимось на 10 років вперед? Якщо, наприклад, я побудую в Білій Церкві два індустріальних парки, там розмістять 50 заводів, які стикнуться з дефіцитом людського капіталу. Тоді заводи, щоб конкурувати один з одним, будуть підвищувати зарплату, розумієте? Якщо зростатиме зарплата, люди, які живуть за кордоном, повертатимуться. Головний меседж: нам мало сьогодні казати "поверніться, будь ласка, молодь, бо країні дуже потрібно", треба створювати можливості, щоб повертатися було вигідно. Саме тому потрібні індустріальні парки, де буде багато виробництв. Має з’явитись 2-5 тис. сучасних виробництв з мільйоном робочих місць, і тоді економіка почне рухатися вперед. Тому я фанат індустріальних парків.

– На вашому ентузіазмі стільки індустріальних парків не збудувати. Держава має пропонувати більш привабливі умови, ніж у європейських країнах з десятками працюючих потужних індустріальних парків.

– Сьогодні Польща має приблизно 30 індустріальних парків, і там великі пільги. Як заходиш в Польщу і будуєш там парк, то можеш три-чотири роки не платити податки взагалі й повертати інвестицію. Якщо у вас виробництво, якого в Польщі немає, то дають грант.

– Ваше видозмінення концепції щодо більшої готовності потужностей для приходу виробництва потребує більшого капіталу. Де брати цей капітал?

– Я проїхав 50 країн, десятки індустріальних парків. Iншого шляху піднесення економіки немає. Тільки виробництво, інновації та фокус на людському капіталі. Наприклад, ми дамо гроші Білій Церкві, щоб вони побудували дитячі садочки, школи, дорогу, церкву. Я

В мене є приклад. Під Києвом до голови села прийшов інвестор з наміром побудувати завод на 20 тис. кв. м, 500 робочих місць. А йому: "Ого, хочете нашу українську землю забрати? Тоді побудуйте мені садок, школу і дорогу на п’ять мільйонів". Цей інвестор покрутив пальцем біля скроні й поїхав у Польщу, розумієте? Це ми маємо зробити інвестору умови, а не навпаки.

– А які зміни військовий час диктує з точки зору безпеки для індустріальних парків? Чи має бути протиракетна оборона в парку, чи він має бути розташований якомога далі від сходу, на заході?

– Я впевнений, що рано чи пізно ми переможемо в цій війні. Нам надали статус кандидата в ЄС, це дуже позитивно. Та поки війна не закінчиться, будувати індустріальні парки немає сенсу. Але я будуватиму чотири парки, в тому числі з розрахунку та тих, хто об

Тому я не тільки бачу майбутнє в індустріальних парках, а й впевнений, що немає іншого шляху. Об’єктивно. Якщо ми зараз їх не будуватимемо, то економіка буде в стагнації, і поки влада не зрозуміє це, ми будемо в стагнації.

– Повернімось до Білої Церкви. Зараз у вас там п’ять виробництв. Загалом ви планували до кінця року розмістити 11 об’єктів. Як скориговано цей план? Що ми можемо побачити цього року?

– У нас там три індустріальних парки, один вже заповнений на 100%. Ми побудували п’ять виробництв. Якби зараз була нормальна ситуація, то після запуску цих п’яти заводів люди побачили б, як це працює, й самі готові були б будувати свої виробництва. Це моя

Щодо військового часу – до нас зверталось багато людей, які хочуть перемістити своє виробництво до нас.

– Тобто, крім вже перенесеного з Харкова виробництва спецій, ви очікуєте ще декілька релокацій?

– Якби в мене вже були ще приміщення, я б усіх їх здав в оренду.

– Плануєте будувати приміщення?

– Планую побудувати ще три приміщення для заводів. У нас є два формати: 3 тис. кв. м і 5 тис. кв. м. Хлопці з Харкова взяли в оренду 3 тис. кв. м, а в’єтнамці, які виробляють продукти харчування, орендували 2 тис. кв. м – ми розділили 5-тисячний блок. Цьо

– які вимоги для цих приміщень? в UNIT.City ви планували зелену сертифікацію.

– Ми все будуємо згідно зі стандартом LEED. У зв’язку з подорожчанням енергії, може, ще поставимо сонячні станції на даху.

– Які інвестиції в ці 11 тис. кв. м. у Білій Церкві?

– Близько $600/кв. м, тобто орієнтовно $6,5 млн.

– Цього року Плануєте розбудовувати ще три індустріальні парки. Де саме?

– В Бучі ми зустрічалися з мером та потенційними резидентами. Наприклад, є підприємець, завод якого зруйнували, він має намір заїхати в індустріальний парк, як тільки його побудуємо, й платити мінімально можливу орендну ставку. Я будую, і вже є клієнт, це

Також я розглядаю для індпарків ділянки у Вінниці та Львові. Я був там і там, розмовляв з мерами, дивився ділянки.

– Назвіть площу потенційних ділянок і орієнтовну інвестицію у створення там індпарків.

– У Львові та Вінниці ділянки по 15 га, в Бучі – 20 га. Загалом може бути $20 млн.

На мою думку, це дуже компактні індпарки. Я готовий подати приклад, зацікавити, а далі нехай вони самі розширюються. Чому це мало? Що таке 15 га? Це орієнтовно 8-10 заводів. А коли ти побудував 10 заводів і там все гарно, то щороку місце стає ще більш привабливим. Туди приходить інвестор, якого влаштовують безпека й пільги, хоче розбудувати завод, а в тебе вже немає нічого. Тому індустріальні парки треба робити на площах 100-200 га, але, на жаль, таких ділянок не дуже багато. Китайці роблять на 1 тис. га.

– там і населення більше...

– В Туреччині я бачив індустріальний парк на 300 га, який будують вже 30 років. Там наразі 200 заводів, при паркові є профтехучилище, де готують людей для цих виробництв. Це круто, адже як у медицині не можна відірвати інститут від лікарні, так і тут. Про

– Але поки в нас напружена ситуація, не слід очікувати зовнішніх інвестицій. Тобто індпарки можуть розвиватись зараз лише через релокацію виробництв?

– Наразі так, лише релокація. Але, наприклад, в Білій Церкві в нас є німецька компанія, яка хотіла взяти одне приміщення, і я його тримаю. Вони сказали, що коли війна закінчиться, вони точно до нас зайдуть. Чому мені важливо, щоб в індустріальному парку б

– Ваш прогноз щодо українського виробництва загалом, чи може воно вижити, залишаючись лише на території України? Чи має будувати якийсь "страховий" майданчик на заході?

– Якщо вони відкрили на заході, то це вже не українське виробництво. Забутьте. Вони платять там податки, люди там живуть, платять за їжу – це не українське виробництво.

– Ми говорили з паном Здесенко з "Біосфери", він казав, що за поточних умов експортно-імпортні операції дуже важко проводити, тому він називає це виробництво дублюючим. Без цього наші виробники почуваються не так впевнено, як з наявністю додаткового вироб

– Ми говорим про можливості. Чи є в нього сьогодні можливості працювати ефективно? Він каже, що немає. Тому відкриває завод, наприклад, в Польщі. Але я знаю Здесенка, він дуже ефективний, розумний, патріот. Але якщо він відкриє виробництво в Польщі, то це

– ви готові інвестувати в чотири індустріальні парки. А Де ви зараз берете капітал в умовах війни?

– У мене сьогодні майже нічого не працює, але дещо все одно є, бо я бізнесмен немаленький. Зустрівся з банком, в якого теж складна ситуація, ми домовилися, що платитиму 50% за кредитами. Тобто в мене якісь кошти є, ще якісь візьму в банку в кредит. Є прог

– Ви сказали, що зараз стало легше, ніж на початку війни. Хоча багатьом, навпаки, стало складніше, бо ресурси вичерпалися, а війна скоріше за все затягнеться. Завдяки чому вам стало легше?

– Під Києвом були росіяни, агресори майже заходили в Київ. Зараз же легше? На UNIT.City вже повернулися 25% клієнтів, а три місяці назад було 3%. З них хтось не платить, хтось платить трохи, хтось половину. Запрацювало кафе. Це все ще не вийшло на прибутк

Люди звикають до війни. Це погана новина, так. Але Iзраїль воює десятки років. Люди рухатимуться вперед, ба більше, я впевнений, що бізнес на 90% повернеться в країну. У мене немає прикладу українських бізнесменів, які поїхали закордон і побудували там великий бізнес. Є багато прикладів, коли українські бізнесмени поїхали закордон з грішми, а через п’ять років повернулися без грошей. Iнші умови, люди, культура, інший підхід до бізнесу. Тому чимало бізнесменів повернуться в Україну, й це правильно, бо тут буде багато можливостей.

– UNIT.City вже на 25% працює. Які плани щодо відкриття нових кампусів, вони відкладаються? Наскільки?

– Те, що почали будувати, добудуємо. Наприклад, в нас житло першої черги закінчено на 85%, зрозуміло, що 15% ми вже добудуємо. В нас є приміщення, які сьогодні вже під дахом, офісні центри, там залишилось трохи, також добудуємо. Нові? Ні. Сьогодні поки но

– А щодо Харківського інноваційному парку? За яких умов буде відновлена робота? Резидентів поки перевели до Києва?

– Майже всі його резиденти поїхали закордон. В Харкові в UNIT.City потрапило три снаряди. Ми взяли кредит в банку, побудували приміщення, яке сьогодні зруйноване. Тому немає в мене прогнозу. Закінчиться війна, почнуть повертатися люди, будемо щось робити.

У Львові краще, добудовуємо, через місяць відкриємо. Там вже є клієнти. Це дуже потужний об’єкт і в гарному місці. У Львові будемо працювати, в Харкові поки що не бачимо можливості.

– Чи плануєте ви десь ще інноваційні парки, окрім столиці, Львова та Харкова?

– Iнновації не тільки в IT, вони можуть бути і в торгівлі, і в соцмережах. Для того, щоб інновації розвивалися, потрібні інноваційні люди. На жаль, в нас освіта в цьому плані не надто якісно розвивається. У школах немає спеціального предмету, який дає діт

В нас є такі три проекти, які ми збиралися розпочинати до війни. Коли я їх зроблю, то обов’язково вам покажу. Не люблю давати промоушен, коли ще нічого не зроблено. Такий план є, ми розуміємо, як все це зробити. I ми вже, до речі, два роки в школах викладаємо інновації, вже навчаються тисяча дітей, принаймні, вчилися до війни.

– Це київські школи?

– В Кривому Розі, Черкасах і Харкові.

– До речі, про школу в UNIT.City, на яку ЧБТР надавав кредит. Ви її добудовуватимете, чи призупинили проект?

– Призупинили. Це ще один виклик. Ми витратили $5 млн, взяли кредит, але школу не будуємо. Вона коштує $20 млн. Але я впевнений, що її ми будуватимемо наступного року. Затримаємося на рік, не біда. План в нас є, і всі плани в нашій стратегії будуть викона

– Нещодавно брали інтерв’ю в Гетманцева, обговорювали страхування військових ризиків і страхування загалом. Всі розуміють, що це об’єктивні причини, але як вийти з ситуації, якщо зруйновані активи були заставою? Чи вдається вам знайти вихід, знайти страху

– Немає цього страхування. У мене на UNIT.City є кредит в Європейському інвестиційному банку на EUR50 млн. Він дуже дешевий, нижче 3%. Я витратив 20 млн, побудував дві будівлі. Але я можу будувати лише тоді, коли західна компанія страхує. В мене є страхов

Щодо Гетманцева, знаю, що бізнес дещо проти нього налаштований, і в мене теж є до нього питання, але зараз не такий час в країні, щоб міняти людей. Але якщо він хоче скубати бізнес як гуску, то це не дуже гарно. Я такий самий гусак, як інші, й мені це не подобається. Якщо ми зробимо сьогодні податок на прибуток 36%, то більше грошей в бюджеті не буде. Буде більше, якщо зробити 10% і збирати відповідально. Бізнес отримає нові можливості, почне більше будувати. Але якщо 36%, то всі переїдуть до Польщі, я теж, і махатимемо ручкою Гетманцеву в Україні.

– Сектор відновлювальної енергетики. Розкажете про свої втрати За час війни? Плануєте розвивати цей напрям надалі?

– Так, у нас є втрати. Є сонячні станції, майже всім не платять кошти. Одна станція взагалі в Херсоні, на жаль, на окупованій території – там, ясна річ, ніхто не платитиме.

Це майбутній тренд, виходу немає. Коли війна закінчиться, ми будемо розбудовувати зелену енергетику. У нас є проект вітрогенерації на 300 мВт, ще до війни він був майже готовий. Він розташований на заході України. Там не такі сильні вітри, тобто прибуток буде менший.

– Але трохи менше ризиків...

– Набагато менше ризиків! Сьогодні станції в Херсоні та біля Криму, на жаль, нічого не коштують. Я б хотів, аби це повернули, але є й станції, які постраждали від снарядів. Тому втрати в нас є, але не критичні.

– які інвестиції в цей проект вітроенергетики на заході України?

– Ми самі його не потягнемо, шукатимемо партнера. Це взагалі моя стратегія, люблю робити бізнес з партнерами, які на чомусь розуміються краще за мене. Я таким чином вчуся й набуваю новий досвід. Крім того, менший ризик. Серед наших партнерів у "зеленій ен

– Тобто зараз обираєте партнерів?

– Зараз неможливо шукати партнера, люди навіть не розглядають інвестиції в Україну, бо ніхто не покриває страхові ризики. Якщо я сьогодні хочу побудувати станцію, наприклад, на заході України, то страхова компанія це не покриватиме, поки йде війна, відпов

– Повертаємося до воєнної економіки. Завжди Під час війни зростає роль і вплив держави.

– На мою думку, це є ризиком для бізнесу, надвплив держави в економіці складно викорінювати. Я часто буваю в регіонах, там дуже багато радянських заводів, зруйнованих часом. На мій погляд, треба продати їх за 1 грн. Держава постійно хоче продати їх за міл

– Ваш прогноз щодо відновлення держави. Ви розраховуєте на міжнародні гроші на відновлення? Називають десятки мільярдів, як ви вважаєте, чи дійдуть вони до бізнесу?

– Я був на форумі у Львові, і більшість там ділила ці кошти, 400, 500 мільярдів? I кредитів не треба, треба безкоштовно. Гадаю, бізнес не повинен очікувати цих коштів. Я розраховую лише на себе і партнерів, яких добре знаю. Не чекаю гарних часів, ми їх ст

– Вам пропонують купити бізнес ті, хто зараз у скрутному становищі? Дистрес-активи, висловлюючись по-інвесторському. Чи розглядаєте ви їх, чи ще не час?

– Не на часі ані продавати, ані купувати. Взагалі в бізнесу сьогодні дуже мало грошей, ресурси вже вичерпані. Звісно, зараз у світі й акції падають, і біткойн, і можна дешево купити, а потім на зростанні заробити. Проте, коли все в світі падає, то й у люд

До мене дзвонив ізраїльський партнер, був готовий купити дуже потужне фармацевтичне виробництво в Києві за 10% вартості. Я сказав йому, що навіть дзвонити не буду з такими пропозиціями. Є люди, які хочуть заробити на скрутному становищі, й скупити бізнес за три копійки, але я цим на займаюся. Нічого не продаю дешево, і нічого не купую безкоштовно.

– З точки зору відбудови України чи розглядаєте ви партнерство або долучення до проєктів будматеріалів, девелоперських проєктів?

– Я продав свою будівельну компанію UDP партнеру, і хочу від цього відійти. Маю намір займатися виробництвом.

– А виробництво будматеріалів цікавить?

– Будматеріалами також не займатимуся. Я хочу фокусуватися на індустріальних та інноваційних парках. Iнноваційні навіть більше мене цікавлять, бо це людський капітал. Знаю, що зараз по Києву всі будівельні компанії обговорюють, коли почнеться будівництво

– Тобто інвестиції на розвиток індустріальних парків ви шукатимете з ресурсів власного бізнесу?

– Тільки з бізнесу, з іноземних інвесторів та наших підприємців. Я як бізнесмен розмовляю з ними однією мовою.

– Зараз не час продавати й купувати. Говорити про інвестиції не варто взагалі, поки не скінчиться війна?

– Я не знаю, коли закінчиться війна. Поки вона не закінчиться, все це нічого не коштує, на жаль. Зараз я радив би бізнесменам зосередитися на своєму бізнесі. Якщо у них є досвід, то треба знизити витрати, шукати нових партнерів, разом робити спільні підпр

– Які поради щодо людського капіталу ви можете дати, виходячи з власного досвіду? Як ви працюєте з персоналом у військовий час?

– У мене є топ-менеджери, які поїхали закордон і вже не повернуться. Мені дуже прикро, бо це дуже потужні люди, які розуміють процеси. Є люди, які сьогодні за кордоном і вже хочуть повертатися додому. Я не всім кажу повертатися, бо хтось з дітьми – брати

Хочу підкреслити, що головне надбання країни – це люди. Тому мені сумно дивитися, як наш сусід бореться за землю, а не за людей. Йому треба було розвивати свою країну і утримувати людей, і саме таким чином показати світу свою могутність. Але ми маємо зробити з цього висновки. Нам треба розвивати своїх людей, створювати умови для того, аби люди, що лишилися, досягали успіху. I якщо ми це зробимо, поборемо корупцію, підтримуватимемо бізнес, то ті, хто поїхав за кордон і там працює, побачать, як ми зростаємо. Тоді в мене є надія, що вони повернуться: і ті, хто виїхав три місяці назад, і ті, хто поїхав 10 років тому.

Хочу підкреслити, що перемога нам потрібна швидко. В мене є приклад, коли люди поїхали за кордон, і перші три місяці хотіли повернутися, а зараз вже влаштувалися на роботу, і школу знайшли, і садочок, і вже не дуже й хочеться повертатися. Це люди, і вони шукають, де більше можливостей. Треба перемагати, та створювати умови для повернення людей, навчати тих, хто залишився. У нас все буде потужно. Я вірю в Україну, я сам тут, більшість моєї команди тут, і ми починаємо відбудовувати свій бізнес. А отже і країну. Бізнес буде щасливий – країна буде могутня.