До питання про підтримку вітчизняного експорту у війну

Данило Гетманцев, голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики України

Вчора під головуванням Прем’єр–міністра відбулася зустріч із представниками експортоорієнтованих галузей економіки країни щодо заходів, спрямованих на їх підтримку в складний військовий час. Не треба бути експертом аби розуміти, що від війни потерпає вся економіка і будь-яка галузь потребує підтримки. Водночас, ті галузі, які мають найбільший експортний потенціал потребують особливої уваги з боку держави, адже саме вони повинні стати локомотивом поствоєнної відбудови нашої держави відповідно до Плану відновлення країни від наслідків війни.

При цьому зазначу, що різні галузі мають різний ступінь втрат від війни зважаючи на втрати активів, залежність від логістики, особливості виробничого циклу. Так, якщо експорт в металургії у першому півріччі 2022 року (проти аналогічного періоду минулого року) скоротився на 38%, машинобудуванні на 22 %, хімічної галузі на 34%, то експорт IТ послуг зріс на 23% попри війну.

За наслідками консультацій з представниками аграрного сектора, хімічної промисловості, машинобудування, металургії та IТ, вважаю доцільними та необхідними такі заходи на підтримку відповідних галузей. Підтримка експортерів має бути сконцентрована навколо трьох блоків завдань:

• Вирішення проблемних питань, пов’язаних з логістикою;
• Збільшення зусиль щодо просування експорту, заохочення до експорту, сприянню включенню наших виробників в глобальні ланцюги створення доданої вартості, в тому числі через страхування, фінансування експортних контрактів, надання супутніх послуг через Офіс з розвитку підприємництва та експорту, дипломатичні, торгівельні місії і ТПП;
• Підтримка власне виробничої діяльності експортерів – збільшення виробництва продукції, яка може експортуватись, поглиблення її переробки (звичайно, що це скоріше завдання на більш віддалену перспективу, але і до нього треба готуватись).

Отже в рамках зазначених напрямів:

Перше нагальне завдання для підтримки експортерів – розширення наземних пунктів пропуску через державний кордон України

Про відкриття нових автомобільних та залізничних переходів за принципом – "недорого і швидко" ми говоримо з нашими партнерами надто довго. Переконаний, що роботу треба пришвидчувати. У сфері ж/д перевезень окрема увага – на збільшенні потужностей перестановки вантажних вагонів з широкої на європейську колію, модернізації сортувальних станцій. Нагадаю також, що у рамках Плану відновлення йшлося про декілька нагальних проектів розвитку логістичних маршрутів із початком реалізації у 2022 році:

• будівництва нового транспортного коридору до портів Польщі та Литви на базі широкої залізничної колії із проектною потужністю – 1 млн. тон вантажів на місяць.
• розширення річкового експорту агропродукції через Дунай, що передбачає будівництво терміналу на 1 млн. зернових, придбання/фрахт/ будівництво річкового флоту.

Друге – час оформлення на кордоні. Потрібно разом з нашими партнерами домовитись про спільний цілодобовий контроль не тільки митний, а особливо інший контроль на кордоні (зокрема, фіто-санітарний, ветеринарний). На сьогодні черги на перетин пунктів пропуску з Польщею комерційним транспортом сягають десятків кілометрів, проходження займає до 5 – 10 діб. Це значні додаткові витрати на логістику для експортерів (наразі витрати на доставку кукурудзи до балтійських портів сягають 120 євро за тонну, що співставно із закупівельною ціною цієї продукції на півночі країни). За даними Мінінфраструктури, міністерство пропонувало свою допомогу польській стороні (відкрити нові пункти пропуску, допомогу у проведенні фіто-санітарного контролю, перенести такий контроль вглиб Польщі або України, аби розвантажити переходи). Однак поки що результат відсутній. Вбачається необхідність винести це питання на більш високий урядовий рівень для обговорення на рівні прем’єрів України і Польщі.

Безперечно ми далекі від думки про те, що проблему bottleneck можна вирішити швидко та в повному обсязі, але очевидно, що пропускну спроможність кордону необхідно істотно підвищити завдяки організаційним заходам. Необхідно також врешті запровадити електронні черги для перетину пунктів пропуску, про що було анонсовано у серпні.

Третє – вже зараз (оскільки цей процес нешвидкий) розпочати консультації з нашими партнерами, які ввели для нас режим "рік без мита і квот", про його пролонгацію ще на 2 роки. Наш головний аргумент – війна триватиме, і виробникам з тривалим виробничим циклом бажана визначеність, чи зможуть вони реалізувати свою продукцію на пільгових умовах влітку наступного року, чи буде повернення мит і квот.

Четверте – з врахуванням бюджетних обмежень, слід по максимуму посилити зусилля із фінансування просування експорту, в тому числі за рахунок інструментів ЕКА, надання гарантій банкам, що кредитують експортерів, залучення коштів донорів. Мова йде про:

• запуск інструментів страхування військових ризиків (стосується всіх, не лише експортерів) – через MIGA, донорські фонди, державні гарантії. Це вже визначено як пріоритет в Плані відновлення країни, водночас ми досі не отримали конкретних варіантів страхування від Міністерства економіки.
• розширення застосування інструментів ЕКА щодо експортного та передекспортного страхування (кредитів банків за програмою "5-7-9") контрактів ЗЕД. Абсолютно позитивним є перезапуск ЕКА, однак обсяги поки що є дуже скромними. На кінець серпня, за даними ЕКА, обсяг експорту, що було простимульовано за рахунок передекспортного фінансування склав трохи більше 5 млн. дол… Це безперечно крапля у морі і фінансування через інструменти ЕКА треба розширювати навіть у війну.
• збільшення донорського фінансування програм / проектів просування експорту, насамперед для МСБ.
• нарощування пільгового кредитування експорту по програмі ("5-7-9"). Iнструмент очевидно дієвий, адже з початку війни видано пільгових кредитів на суму 48,1 млрд. грн. (40% пішло агровиробникам). На кінець серпня було видано / погоджено видачу кредитів по програмі "5-7-9" під виконання контрактів ЗЕД, що страхуються ЕКА, на суму близько 100 млн. грн.
• розвиток інших інструментів фінансування експорту – експортних акредитивів, банківських гарантій, в т.ч. щодо участі експортерів в міжнародних закупівлях тощо

П’яте – визначитись з шорт-листом перспективних для наших виробників країн-партнерів, з якими ми ще не маємо зон вільної торгівлі, з урахуванням оцінюваної швидкості їх укладання.

Шосте – в процесі доопрацювання Плану відновлення України надання пріоритетного статусу тим нацпроектам, що передбачають поглиблення переробки і при цьому містять значну експортно-орієнтовану складову або передбачають включення підприємств України у міжнародні виробничі ланцюги.

Сьоме – очевидно, що держава повинна зменшити податкове навантаження на експортно-орієнтовані галузі, які ми втрачаємо. Передусім, металургію, машинобудування та хімічну галузь. Вимога промисловців про звільнення від сплати ренти на добичу руди, що використовується у виробництві вітчизняного металу на час війни – може бути широко обговорена. Так само, як і тимчасове звільнення від сплати екологічного податку. Для машинобудування ми вже сьогодні повинні широко застосувати інструменти індустріальних парків та інвестнянь для стимулювання розвитку машинобудування вже сьогодні. Підлягає перегляду на час заборони експорту газу і база оподаткування видобутку газу в Україні, що з урахування високої ціни на міжнародних хабах значно здорожчує вартість газу для промисловості.

Восьме – необхідно терміново зняти квоти на імпорт сировини для хімічної галузі. До війни квоти були спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника, однак сьогодні, з урахуванням припинення діяльності кількох підприємств, дефіцит сировини, що породжується внаслідок квот зупиняє галузь. Назрозуміло чому це безглузде обмеження досі не зняте Міністерством економіки.

Дев’яте – дерегуляція і діджиталізація. Потрібно проаналізувати усі дозвільні процедури, пов’язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності, відмовитись від застарілих забюрократизованих їх елементів, максимально спростити і намагатися перевести у "цифру" ті процедури, що залишатимуться. Максимальне переведення дозвільної системи у декларативну.