Вячеслав Черняховський: "Страхування – це найнудніший предмет у світі, поки не починається війна"

Перше півріччя 2023 року, як і минулий рік, виявилося доволі складним для страхового ринку та його учасників, тим більше в умовах продовження повномасштабної війни росії проти України.

Картина така, що обсяг ринку страхування, тобто зібрані страховиками премії та кількість укладених договорів, суттєво скоротилися.

Зачепило майже всі види страхування: страхування життя, КАСКО, види майнового страхування, медичне, тощо.

Прибутковість страхових компаній стає нижчою через зростання інфляції та в цілому низьку маржинальність страхового бізнесу, віддача на капітал – всього 6%.

Чимало компаній згортають свою діяльність не лише через загальні економічні проблеми, але й внаслідок нерозуміння ситуації на ринку регулятором, і відсутністю достатніх механізмів підтримки галузі під час війни з боку держави.

Проте ті компанії, що залишилися, продовжують сумлінно виконувати свої функції, адаптуючи свій бізнес під умови ведення війни. Більш докладно про проблеми страхового ринку та рецепти покращення його стану — Banki.ua розповів генеральний директор асоціації "Страховий бізнес" Вячеслав Черняховський:

Є ідея Програми гарантій для перезапуску ринку страхування, проте немає механізму її виконання

Вячеславе Валерійовичу, наприкінці червня Міністерство економіки заявило, що разом з міжнародними партнерами було розпочато роботу над створенням Програми гарантій для перезапуску ринку страхування та перестрахування для відновлення України. Програмою, зокрема передбачено страхування приватного сектора від воєнних ризиків, торговельних операцій та інвестицій. Що Вам відомо про цю Програму? Чи цікава вона на даному етапі страховим та перестрахувальним компаніям?

В Україні відсутні спеціалізовані перестрахові компанії. Провадити діяльність із перестрахування можуть всі страхові компанії, що мають ліцензії за відповідними видами страхування.

Новий закон "Про страхування", норми якого наберуть чинності з 1 січня 2024 р., передбачає зміну правил гри – на здійснення перестрахування потрібна буде окрема ліцензія. Не зважаючи на це, я не прогнозую появу в Україні хоча б однієї перестрахової компанії, бо законодавство вимагатиме від неї високої капіталізації, а ємність ринку надто мала, щоб перестрахування було цікаво вести як окремий бізнес.

Що стосується страхування воєнних ризиків, хочеться для початку навести цитату Джона Кейнса: "Страхування – це найнудніший предмет у світі, поки не починається війна".

Страхування воєнних ризиків під час ведення військових дій є досить нетиповим, не поширеним явищем. Воєнне страхування є частиною більш широкого поняття страхування political violence, коли страхуються первинні та вторинні ризики від військових дій (наприклад, можуть страхуватись як збитки від потрапляння cнаряду чи ракети під час обстрілів, так і насідки наїзду на міни вже після завершення активної фази війни). Традиційно пропонується покриття для транспорту, вантажів та екіпажів, що їх перевозять, на період їхнього пересування у зоні підвищеної небезпеки.

Що стосується Програми гарантій, то можна сказати, що поки що є ідея, але відсутній механізм, як вона реалізовуватиметься. Несформовані навіть базові умови програми. Для кого вона буде доступна? Для фізичних чи юридичних осіб? Які джерела її фінансування? Які умови оцінки збитків та виплати відшкодування?

У нас є законопроєкт № 9015, щодо надання права ЕКА укладати договори з наступною прямою компенсацією від неї. А ЕКА – державна структура, статутний фонд якої у 2 млрд грн сформовано державою, тому можемо вважати, що виплати провадитимуться де-факто з державного бюджету.

Вважаю конкретно цей та подібні механізми неефективними: неконтрольовані процеси укладання договорів та виплат, потенційно корупційні ризики (бо чітко не сформульовані умови, в кого та на які обсяги буде доступ до таких компенсацій з державного бюджету), відсутність перестрахування тощо. А що буде, коли капітал ЕКА вичерпається? Питань більше, ніж відповідей.

Найкращим механізмом захисту від воєнних ризиків, на мою думку, було б долучити до такого страхування бізнес, страхові компанії. Роль держави ж має полягати в тому, що вона могла б, як це робиться в аграрному страхуванні із державною підтримкою, субсидіювати частину страхових внесків підприємствам та громадянам, що спростить доступ до такого страхового покриття.

Держава також могла б виступити як перестраховик для значних ризиків, наприклад, понад 30-50 млн грн. Українські страхові компанії зараз вже об'єднуються у пули для взаємного перестрахування воєнних ризиків, але їхніх ємностей недостатньо, зважаючи на розміри потенційної шкоди.

Кількість страхових компаній зменшилися вдвічі і Нацбанк до них пред'являє більше вимог, ніж регулятори ЄС

З якими проблемами та болями стикаються зараз українські страхові компанії? У чому їх розуміє влада, а у чому ні? Яким чином позначилася на роботі страхових компаній не така вже давня у часі передача функцій їхнього регулювання від Нацкомфінпослуг до Нацбанку України?

Почну з того, що кількість страхових компаній зменшилась за останні три роки вдвічі – з 233 до 115 компаній, і одна з причин – завищені регуляторні вимоги до страховиків.

Наприклад, лише 60 страхових компаній (із 115, що зараз працюють на ринку) на сьогодні підтвердили структуру власності. НБУ пред'являє до неї більше вимог, ніж регулятори європейських країн до своїх піднаглядних бізнесів. Ми стикаємось у тому числі із порушенням конституційних прав власників страховиків щодо їх права розпоряджатись власним майном. Це стосується вимоги до них щодо наявності "другого капіталу" – додаткових коштів, пропорційних участі людини в капіталі страховика.

Окремий біль, що з'явився останнім часом – непрозора, незрозуміла процедура погодження керівництва та членів наглядових рад страхових компаній. Обсяг нормативних документів, які вони мають знати трохи не напам'ять, перевищує 1000 сторінок. Не узгоджують людей із величезним досвідом в страхуванні, що працюють в галузі на управлінських посадах по 20-30 років.

НБУ не розуміє зокрема того, що наглядова рада не виконує щоденних функцій із управління страховим бізнесом, її завдання – контролювати дотримання інтересів власника і споживачів страхових послуг. Для окремих операційних питань є вузькі спеціалісти (ризик-менеджери, андеррайтери, методологи, врегулювальники), і саме вони повинні мати знання кожної деталі, що в їхній професійній компетенції.

Для запобігання таким ситуаціям і забезпечення прозорості процесу повинні бути розроблені тестові питання для керівників (членів) наглядових рад. І питання ці мають бути у відкритому доступі, тож люди розумітимуть, який рівень знань від них вимагається.

Дії НБУ лише ускладнили доступ українських компаній до перестрахування

Які якісно нові види страхування для юридичних та фізичних осіб з'явилися за час дії воєнного стану в Україні? Які з них користуються попитом у населення та бізнесу?

З якісно нових – лише страхування воєнних ризиків, або опції їх покриття на додаток до таких типових страхових продуктів як КАСКО, страхування майна, страхування від нещасних випадків. Представники страхових компанії кажуть, що останнім часом попит на таке покриття впав – треба дякувати роботі нашого ППО, внаслідок чого стається менше руйнівних "прильотів".

У день повномасштабного вторгнення росіян регулятор призупинив можливість перестрахування ризиків за кордоном. 10 лютого 2023 року правління НБУ постановою № 7 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18" заборону скасувало.

Чи відчули полегшення такі компанії та їхні клієнти, адже ринок перестрахування є дуже важливим для життєдіяльності великих виробників та торговельних компаній? Яка активність іноземних перестрахувальних компаній в Україні зараз чи вони не поспішають у таких важких умовах воєнного часу взагалі мати справу з цим?

Одразу хочу зауважити, що постановою № 7 не скасовано заборону перерахування перестрахових платежів за кордон, а лише дозволено здійснювати їх за певних, досить обмежених та обтяжливих умов.

Таким чином, перестрахування непомітно змінило статус із звичайної діяльності кожної страхові компанії, до якогось особливого привілею, право на який потрібно ще вибороти в держави.

Вся ця ситуація катастрофічно вплинула на відносини із закордонними перестраховиками: спочатку вони 10 місяців просто змушені були чекати, поки компанії отримають право перерахувати належні перестраховикам премії, продовжуючи виконувати свої зобов'язання.

Зараз після "послаблень" закордонні перестраховики залишаються заручниками наглядової політики НБУ – якщо із якоїсь причини до українського страховика будуть застосовані заходи впливу, то закордонний перестраховик, як "без вини винний", не отримає належні йому гроші. Звичайно, що наші закордонні партнери втомились від необхідності "ставитись із розумінням" до таких дивних рішень НБУ, все це лише ускладнило доступ українських компанії до перестрахування, і так обмежений під час війни.

Всі посилання НБУ на те, що заборона на перестрахування сприяє валютній стабільності, не витримують критики, враховуючи мізерні обсяги платежів з перестрахування в загальному обсязі валютних перерахувань за кордон, що становлять близько 0,2% обігу валюти на ринку.

Крім того, це порушення тих зобов'язань, що Україна взяла на себе в рамках СОТ. Я б сказав, що у ситуації із перестрахуванням ми бачимо наслідки прийняття регуляторних рішень без обговорення та погодження із ринком, без оприлюднення та погодження проектів документів, коли в тому числі, норми документів для страхового ринку протирічать принципам та нормам більш високорівневих актів.

Програма виділення 20 млрд грн для страхових гарантій має негативний вплив як на державні фінанси, так і на страховий ринок

Якщо розглядати питання страхування для юридичних осіб, великих компаній, то без перебільшення на сьогодні дуже важливим є страхування ризиків суден, автомобільного та залізничного транспорту, які перевозять важливі вантажі, включаючи зернові. Коли росія відмовилася в участі Зернової угоди у середині липня 2023 року, Україна заявила, що виділяє 20 млрд грн для страхових гарантійних коштів. Логіка була такою: якщо росія не гарантуватиме безпеку в коридорах в акваторії Чорного моря, судна можуть заходити в українські порти (чи навпаки рухатися з українських портів), а Україна цим страховим фондом гарантуватиме їм фінансову безпеку. Чому, на Ваш погляд, така програма не запрацювала? Яка роль і які побоювання страхових компаній з цього приводу?

Аналогічна спроба була вже в лютому 2022 року за тиждень до початку повномасштабного вторгнення для авіації. Як із літаками, так і з суднами, поки що не маємо жодного випадку, щоб скористувались такими гарантіями. Бо всі серйозні перевізники занепокоєні у першу чергу, не отриманням компенсації, коли щось вже сталось, а безпекою свого транспорту, вантажів та екіпажів. Акції більшості компаній-перевізників торгуються на фондовій біржі, тож для них не останніми є думка громадськості та репутація, які впливають на котирування акцій. Тому досить часто вони просто не хочуть наражатись на небезпеку, навіть при наявності механізмів компенсації збитків.

На мій погляд, така програма має негативний вплив як на державні фінанси, так і на страховий ринок.

По-перше, гроші братимуться із дорожнього фонду, таким чином у держави зменшуються можливості відбудовувати розбиті дороги, мости тощо. По-друге, є постанова Кабміну № 548 від 26 травня 2023 р., згідно з якою виплати із фонду здійснюватимуться лише в тому випадку, якщо спочатку страховик відмовить у виплаті. Тобто начебто очікується, що майно буде застраховане. А що робити тим, хто не застрахував – вони не матимуть права претендувати на компенсації?

По-третє, не відпрацьовано сам механізм отримання цих коштів: кому сплачуватимуть, за якою процедурою та за якими документами, в які терміни, за яким валютним курсом тощо. А сам підхід, що під кожну виплату із фонду треба приймати окрему постанову Уряду, робить такий механізм недієвим.

Закон був винесено одразу на друге читання і проголосовано майже без обговорення, тому і отримали по факту непрацюючу програму.

Страхування квартир від пошкоджень – лише на 10-20% вартості майна

У травні цього року деякі компанії почали запропоновувати страхування квартир фізичних осіб від пошкодження вікон, балконів, лоджій та інших воєнних ризиків, які раніше не включалися до програм майнового страхування громадян. Приміром, компанія "ІНГО" дозволила своїм клієнтам обирати страхову суму на власний розсуд у діапазоні від 250 тис. грн до 2 млн грн. Поза тим збитки, що є наслідком "воєнних ризиків", відшкодовуються на умовах договору в межах страхової суми без додаткових сублімітів. Чи стало за ці місяці таке страхування масовим та популярним у населення?

20 страхових компаній, що входять до двох об'єднань (наша Асоціація "Страховий бізнес" та ЛСОУ або вже страхують, або готові страхувати подібні ризики.

Не можу детально прокоментувати умови страхування саме в "ІНГО", але в цілому, дійсно, більшість компаній страхують не на всю вартість майна, а частково, на 10-20%. Або, як я і казав вище, опції покриття наслідків воєнних дій можуть додаватися до типових договорів за популярними видами страхування.

Статистика за цими новими видами та опціями страхування досить невелика, але з емпіричного досвіду ми не бачимо суттєвого зростання попиту. Треба також мати на увазі, що в районах, наближених до активних бойових дій, страхування від воєнних ризиків недоступне із зрозумілих причин.

Фармацевтичного страхування немає та поки у страховиків не буде історії хвороб громадян, не можна проводити й ефективне медичне страхування

У травні 2023 року глава МОЗ Віктор Ляшко заявляв, що його міністерство опрацьовує два види добровільного медичного страхування: фармацевтичне та для покриття платних медпослуг. Що у цьому сенсі вже опрацьоване і які проблеми постають у такому важливому питанні? Чи популярними лишається у пересічних українців такі види страхування у ваших компаніях?

Хочу одразу зауважити, що "фармацевтичного" страхування не існує. Те, що в повсякденного житті іноді називається так, здебільшого закордонний досвід, коли програми соціального чи обов'язкового медичного страхування мають опції компенсації витрат на ліки в рамках загальної системи страхування в країні.

Спроби запровадити щось подібне в Україні показали незацікавленість у цьому громадян – кількість договорів рахувалась буквально сотнями, що надзвичайно мало. Для страховиків цей вид страхування теж був нецікавий, бо тут порушується загальний підхід щодо попередньої оцінки ризиків до того, як їх на себе бере страхова компанія: поки у страховиків не буде доступу до історії хвороб українських громадян, коректно оцінити ризики та визначити ціну не "зі стелі" за цим видом страхування неможливо.

Другий вид страхування (покриття платних медпослуг) у принципі більш реалістичний, але тут теж є нюанси. Як тільки в людини змінюється статус із пацієнта на споживача страхових медичних послуг, постає необхідність мати договірні відносини між нею та клінікою. І тоді застосовуватиметься зовсім інша система оплати за такі послуги, контролю за повнотою та якістю їх виконання тощо.

Запровадження таких нових правовідносин майже неможливо без наявності страхування відповідальності лікарів та медичних установ. Таке страхування працює в більшості як цивілізованих, так і не дуже держав. А ось в Україні такого немає попри всі наші намагання звернути увагу держави на його необхідність.

Страховики могли б взяти участь у другому рівні пенсійного страхування

Яка участь страхового бізнесу на сьогодні у програмах пенсійного страхування? Які продукти пропонуються і наскільки вони є популярними у потенційних клієнтів?

Більше ніж 10 років тому було ухвалено зміни до податкового законодавства, згідно з яким підприємства, які хотіли виявити свою соціальну відповідальність, застрахувавши співробітників, змушені сплачувати з суми страхових платежів ЄСВ. Після цього кількість договорів пенсійного страхування знизилась вдесятеро і зараз платежі за корпоративним страхуванням життя становлять всього 5-6% від загальною суми з цього вид страхування.

Як і всі подібні податкові ініціативи, замість збільшення суми податків, вони призвели до зменшення податкової бази до мінімуму.

Такий крок фактично зруйнував систему додаткового пенсійного забезпечення третього рівня. Без відміни цієї норми та приведення до рівних умов роботи недержавних пенсійних фондів та лайфових страховиків, годі сподіватись на позитивні зміни у сфері пенсійного страхування. Хоча страхові компанії могли б взяти участь і у другому рівні пенсійного забезпечення.

Чимало компаній зараз самі здають ліцензії, бо втратили значний обсяг премій та НБУ додавлює їх своїми завищеними регуляторними вимогами

Національний банк України продовжує активно застосовувати засоби впливу, а точніше анулювання ліцензій у страхових компаній та інших учасників небанківського фінансового ринку. Яка причина та чи завжди ці компанії порушують законодавство?

Досить багато компаній зараз здають ліцензії за власним бажанням. Частково це відбуваються тому, що їхні клієнти-юридичні особи втратили бізнес на окупованих територіях, а страхова компанія внаслідок цього втратила значний обсяг премій.

Друга причина – це завищені регуляторні вимоги НБУ, який наче і не розуміє складнощів ведення бізнесу під час війни. Ми неодноразово стикались із ситуацією, коли на слушні зауваження страховиків, що вони зіштовхуються із певними об'єктивними складнощами ведення бізнесу внаслідок війни, чули відповідь "якщо складно, то припиняйте роботу". Чи треба казати, що такі заяви не можуть бути адекватною державницькою позицією?

Я вважаю, що зокрема треба відтермінувати введення в дію закону "Про страхування", який майже повністю базується на вимогах Євродирективи Solvency II. Але в різних країнах ЄС запровадження цієї директиви тривало більше шість років – у розвинених, ситих, мирних країнах Європи. У воюючий та напівзруйнованій Україні нам пропонують запровадити вимоги Solvency II за чотири роки, не рахуючись з тим, що це вимагає від бізнесу неабияких інвестицій.

Що стосується безпосередньо ситуації із анулюванням ліцензій у деяких страховиків. Частина компаній нормально працювала, але серед їхніх власників були фізособи із російським громадянством. НБУ замість того, щоб заблокувати частки таких власників або передати управління ними державі, не знайшло кращого виходу, ніж просто закрити досить великі компанії.

Всі ці ситуації – наслідок того, що Нацбанк України воліє не дослухатись до позиції професіоналів ринку, і ми бачимо постійне погіршення тренду.

Зокрема нещодавно було розроблено законопроєкт № 9422, де серед інших положень захована норма, яка фактично виводить нормативні акти НБУ з-під дії закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Говорячи простіше, якщо її буде ухвалено, то нормативні акти для небанківського фінансового ринку не будуть обов'язковими до оприлюднення та обговорення із експертною спільнотою та бізнесом, як це відбувається зараз.

Це несе наступні ризики: невідповідність міжнародним принципам права, загальноєвропейським принципам необхідності; чинному законодавству України, зокрема антикорупційному; призведе до нестабільності та непередбачуваності правового регулювання небанківських фінансових установ; до погіршення якості нормативно-правових актів; до створення підґрунтя для корупції та свавілля регулятора.

Обсяги бізнесу на ринку впали на третину, але страховики стараються, щоб споживачі почувалися захищеними

Які Ви можете зробити загальні підсумки роботи страхових та перестрахувальних компаній у 2023 році?

Війна в Україні призвела до скорочення страхового ринку як за обсягами, так і за кількістю гравців.

Дані звітності НБУ (не просто цифри офіційної статистики, а з коригуванням на інфляцію) свідчать про падіння обсягів бізнесу на страховому ринку на третину. Якщо у першому півріччі 2021 року валові премії складали 33,938 млрд грн, то за той же період торік – 21,433 млрд грн, або на 37% менше. За перше півріччя 2023 рокуц ситуація погіршилась ще більше – обсяг валових страхових премій склав 21,354 млрд грн.

Падіння страхових зборів відбулося практично за всіма видами страхування, окрім "Зеленої картки" (страхування цивільної відповідальності власників транспорту за міжнародними договорами) та залізничного транспорту. Якщо загалом, то за перше півріччя 2023 року страхові компанії в Україні сумарно уклали з клієнтами 40,76 млн договорів. Для порівняння: за аналогічний період 2022 року – 39,71 млн угод, а за перше півріччя 2021 року -– майже 62,77 млн страхових договорів.

Серед позитивних тенденцій хочу відзначити, що страхові компанії намагаються попри війну виконувати свої зобов'язання перед страхувальниками. Вони адаптували бізнес-процеси під специфіку роботи під час війни. Наприклад, в ОСЦПВ (назва обов'язкового виду страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) за підсумками другого кварталу цього року строки врегулювання навіть коротші, ніж вони були до війни. Страховики стараються, щоб споживачі почувалися захищеними і задоволеними сервісом, щоб зберегти клієнтів.