У США поступово переходять від розмов про безпілотні автомобілі як про технологію майбутнього до значно практичнішого питання: за якими правилами вони їздитимуть дорогами і хто нестиме відповідальність, якщо автомобілем фактично керує не людина, а автоматизована система.
У штаті Вірджинія зараз працює спеціальна група, створена для того, щоб визначити операційні, технічні та юридичні проблеми, пов’язані з використанням автономних систем керування, та підготувати пропозиції щодо майбутнього законодавства.
До роботи залучені представники транспортного відомства штату, поліції, Department of Motor Vehicles, законодавці та інші зацікавлені сторони.
Робоча група повинна завершити свою роботу та до 1 листопада 2026 року подати Генеральній асамблеї Вірджинії звіт, який може включати й конкретні проєкти законодавчих норм.
Для страхового ринку тут починається найцікавіше.
На початку 2026 року у Вірджинії вже був підготовлений законопроєкт HB1125, який пропонував створити окрему систему регулювання комерційного використання повністю автономних автомобілів.
Одна з принципових норм цього проєкту звучала доволі радикально для традиційного автострахування: коли automated driving system увімкнена, саме система мала вважатися "водієм або оператором" автомобіля для цілей дотримання правил дорожнього руху.
Якщо ж автомобілем у цей момент дистанційно керувала людина, водієм мав вважатися вже remote operator.
Окремо законопроєкт визначав вимоги до фінансової відповідальності.
Для автономного автомобіля з активованою системою автоматичного керування пропонувалося встановити мінімальний combined single limit відповідальності перед третіми особами у розмірі $1 млн на одну подію.
Таку фінансову відповідальність можна було б забезпечувати страховим полісом ліцензованого страховика або, за визначених умов, полісом eligible nonadmitted insurer.
Сам HB1125 законом не став: у лютому 2026 року його залишили в Committee on Transportation. Тому $1 млн – це не чинний сьогодні страховий ліміт для автономних авто у Вірджинії, а один із варіантів регулювання, який уже обговорювався законодавцями.
Але проблема нікуди не зникла, і саме зараз штат продовжує шукати для неї законодавче рішення.
Причому питання набагато ширше за те, чи дозволити Waymo або іншому оператору випустити автомобіль без водія на дорогу.
Традиційна автоцивілка побудована навколо досить зрозумілої конструкції: є автомобіль, є водій, є його дії або бездіяльність і є відповідальність за заподіяну шкоду.
У повністю автономному автомобілі ця конструкція змінюється вже на рівні самого поняття "водій".
І якщо закон визнає водієм автоматизовану систему, наступними неминуче стають питання про те, хто має нести фінансову відповідальність за її помилку та кого, власне, повинен страхувати страховик: власника автомобіля, оператора сервісу, виробника автомобіля, розробника automated driving system чи декількох учасників одночасно.
Саме тому розвиток автономного транспорту – це не лише технологічна історія. Для страхового ринку це поступовий перегляд самої моделі моторної відповідальності, яка десятиліттями була побудована навколо людини за кермом