Гарантування вкладів і страхування. При схожій економічній логіці, різні правила

Банківський вклад часто називають "застрахованим". У побутовій розмові це зрозуміло: людина знає, що в разі краху банку її гроші має повернути Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). Саме так це називається і в Європі, де головним документом у цій сфері є Директива 2014/49/ЄС "Про схеми гарантування депозитів, яка встановлює єдину суму покриття вкладів до 100 000 євро, обов’язкове членство банків у фондах та швидкі терміни виплат

Гарантування вкладів і страхування справді мають деякі спільні риси. Учасники цих систем формують певний фонд, який бере на себе повну чи часткову компенсацію втрат, коли настає негативна ситуація (для банків – коли він не може виконати свої зобов’язання). На цьому схожість майже закінчується.

Страхування £рунтується на договорі між страховою компанією та клієнтом за конкретними ризиками та з визначеним страховим покриттям, яке "прив’язане" до розміру майнового інтересу конкретного клієнта. Право вкладника на відшкодування виникає із закону. Різняться сторони правовідносин, порядок фінансування, підстави для виплати й сам ризик, від якого людина отримує захист.

Ця різниця має цілком практичні наслідки, бо якщо страхова компанія робить виплату достатньо швидко після страхового випадку, то ФГВФО може повернути кошти після виведення банку з ринку, але при цьому не компенсує втрати за цей час на інфляцію, падіння курсу гривні чи втрату купівельної спроможності заощаджень.

Як працює страхування

Закон України "Про страхування" визначає пряме страхування як правовідносини з передачі ризику від страхувальника страховику за плату на умовах договору або законодавства. Мета цих відносин – захист страхового інтересу людини чи компанії.

Страхувальник укладає договір і зобов’язується сплатити страхову премію. Страховик приймає ризик та бере на себе обов’язок здійснити страхову виплату за передбачених договором обставин.

У цій конструкції може бути більше учасників, ніж здається з першого погляду. Страхувальник, застрахована особа та вигодонабувач не завжди є однією людиною. Наприклад, роботодавець може оплачувати медичне страхування працівника, а страхову послугу отримуватиме саме працівник. У страхуванні життя договір також може передбачати виплату іншій визначеній особі, наприклад, члену родини.

Тому сам факт, що одержувач виплати не платив премію власноруч, не руйнує страхову конструкцію. Вирішальне значення має договір, у якому встановлено страховий ризик, умови покриття та особу, що має право на виплату.

Страховик не компенсує будь-яку неприємну подію. Виплата виникає лише тоді, коли подія відповідає визначенню страхового випадку і сталася в межах чинного покриття. Далі враховуються страхова сума або ліміт відповідальності, франшиза, винятки, територія і строк дії договору.

У майновому страхуванні розмір виплати часто залежить від установленого збитку. У страхуванні життя чи від нещасного випадку договором може бути передбачена заздалегідь визначена сума. У кожному разі страховик спочатку перевіряє, чи входить подія до покриття і який саме обсяг зобов’язання він прийняв.

Саме договір дає відповідь на головні запитання. Що застраховано? Від яких подій? На яку суму? Протягом якого строку? За яких обставин страховик може відмовити у виплаті та скільки буде становити виплата при визнанні події страховим випадком.

Як працює гарантування вкладів

Вкладник укладає договір із банком. Окремого договору між вкладником і ФГВФО немає. Людина не погоджує з Фондом суму захисту, строк покриття, перелік подій або винятки. Вона не обирає тариф і не сплачує індивідуальну премію. Обсяг гарантії та порядок відшкодування встановлює закон.

ФГВФО також не є страховиком у значенні Закону "Про страхування". Це юридична особа публічного права зі спеціальними функціями у сфері гарантування вкладів, виведення неплатоспроможних банків з ринку та їх ліквідації.

Систему фінансують не вкладники, а банки-учасники. Їхні внески формують спільний ресурс для виплат вкладникам. Однак банк сплачує збір за участь у системі, а не страхову премію за конкретну людину чи окремий депозит.

Право вкладника на гроші від Фонду виникає після початку передбаченої законом процедури виведення банку з ринку. Вкладникові не потрібно доводити, що банкрутство стало для нього "страховим випадком". Фонд визначає право на відшкодування та його суму за даними про рахунки й вклади.

Тому вислів "застрахований депозит" можна зустріти в розмовній лексиці, проте у юридичному та професійному українському середовищі точніше говорити про вклад, на який поширюються гарантії ФГВФО, та про гарантоване відшкодування.

Страхова виплата і відшкодування ФГВФО

Різниця особливо помітна, коли настає подія, через яку людина очікує грошей.

За договором страхування страховик з’ясовує, чи сталася передбачена договором подія. Він перевіряє обставини, документи, причини та винуватця збитку, винятки та розмір свого зобов’язання.

ФГВФО не розслідує індивідуальну історію вкладника. Підставою для процедури стає рішення щодо самого банку. Після цього Фонд формує інформацію про вкладників, визначає належні їм суми та організовує виплати в порядку, встановленому законом.

Страхове покриття є індивідуальним договором, а гарантія за вкладом стандартизована законом для всіх осіб відповідної категорії. Звідси випливає й різниця в термінах. ФГВФО не здійснює страхову виплату. Він виплачує гарантоване відшкодування за вкладом. Встановлений законом ліміт також не є страховою сумою.

Скільки гарантує Фонд

Під час дії воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення або скасування ФГВФО відшкодовує кожному вкладнику повний розмір коштів за вкладами в одному банку разом із процентами, нарахованими до визначеної законом дати. Повна гарантія поширюється на кошти, які підпадають під дію системи. Закон передбачає окремі винятки.

Після завершення цього спеціального періоду граничний розмір відшкодування не може бути меншим за 600 000 грн на одного вкладника в одному банку. Закон установлює мінімальну межу, але не незмінну на всі часи цифру. Ця цифра час від часу переглядається з врахуванням інфляції та курсу гривні.

Якщо людина має в одному банку поточний рахунок, картковий рахунок і кілька депозитів, для гарантії враховується їхня сукупна сума, а не кожен рахунок окремо.

Тут теж працює інша логіка, ніж у страхуванні. Людина не може придбати вищий ліміт гарантії за додаткову плату чи домовитися з Фондом про окремі умови. Межу визначає закон.

Що відбувається з валютним вкладом

Гарантії ФГВФО поширюються і на вклади в іноземній валюті. Виплата, однак, здійснюється у гривні.

Суму валютного вкладу перераховують за офіційним курсом НБУ, зафіксованим на визначену законом дату, пов’язану з початком процедури виведення банку з ринку. Подальший рух курсу на розмір уже розрахованого відшкодування не впливає.

Це одна з найпомітніших меж гарантії. Фонд захищає вкладника від неспроможності банку повернути кошти. Він не бере на себе валютний ризик після здійснення перерахунку суми в гривню.

Наприклад, вкладник може отримати повне відшкодування за доларовим депозитом у гривневому еквіваленті. Якщо після дати перерахунку гривня знеціниться, Фонд не доплачуватиме курсову різницю.

Яких втрат ФГВФО не компенсує

Система гарантування вкладів працює з проблемою конкретного банку. Її завдання не охоплює всі ризики, пов’язані із заощадженнями.

Фонд не компенсує інфляцію, не повертає втрачену купівельну спроможність, не захищає від зміни валютного курсу, не відшкодовує дохід, який людина могла б отримати, обравши інший банк, валюту чи фінансовий інструмент.

Людина може повернути 100% коштів у номінальному вираженні й водночас втратити частину їхньої реальної вартості. Юридично гарантію виконано, а ось економічний результат для вкладника може виявитися значно скромнішим.

Таку ситуацію не варто вважати прогалиною в роботі Фонду. Закон наділив його конкретною функцією. Захист від ринкових та валютних коливань до неї не входить.

Чому валютна диверсифікація не є "самострахуванням"

Страхування передбачає передачу ризику страховику за плату. Після настання страхового випадку страховик компенсує визначені договором фінансові наслідки в межах прийнятого зобов’язання.

Під час валютної диверсифікації третя сторона ризик на себе не приймає. Власник коштів сам розподіляє їх між гривнею, доларом, євро чи іншими активами. Він і далі несе результат кожного рішення.

Диверсифікація може зменшити залежність усіх заощаджень від руху однієї валюти. Гарантованої компенсації вона не створює. Одна частина портфеля може зрости, інша – втратити вартість.

Пропорція залежить від майбутніх витрат, строку заощадження та валюти майбутніх зобов’язань. Людині, яка планує витрати в гривні протягом найближчих місяців, потрібна гривнева ліквідність. Якщо заощадження призначені для оплати товару чи послуги, ціна яких залежить від євро або долара, валютна структура може бути іншою.

Це управління власними активами. Держави чи страховика, який компенсує невдалий вибір пропорції, у цій моделі немає.

Чому кілька відсотків мають значення при обміні валют

Перед конвертацією варто порівнювати курси, особливо коли йдеться про помітну суму.

Припустімо, людина обмінює 50 000 грн. Різниця між двома пропозиціями у 2% становитиме 1000 грн. За різниці у 3% результат відрізнятиметься вже на 1500 грн.

Для порівняння пропозицій у Києві можна використати агрегатор курсів пунктів обміну валют на Finansist. Він дає змогу побачити кілька доступних курсів перед тим, як обирати банк або обмінний пункт.

Так само не варто орієнтуватися на курс, який запам’ятався кілька днів тому. Перед операцією його краще перевірити ще раз. Для операцій з євро це можна зробити на сторінці актуального курсу євро.

Що показує історія курсу

Поточний курс відповідає на запитання, за якою ціною валюту можна купити або продати зараз. Він нічого не розповідає про те, наскільки типовим є це значення.

Якщо обмін не терміновий, корисно подивитися, в якому діапазоні курс рухався протягом попередніх тижнів чи місяців. Для цього можна відкрити архів валютних курсів.

Архів не передбачає майбутнього, але він показує попередню динаміку, амплітуду коливань і дає контекст для прогнозу значення у найближчому майбутньому. Іноді цього достатньо, щоб не ухвалювати рішення під впливом одного різкого руху курсу за день.

Де проходить межа захисту

Страховик відповідає за ризики та фінансові наслідки, які прийняв за договором. ФГВФО повертає вкладникові кошти в межах гарантії, встановленої законом. Валютну структуру заощаджень людина визначає сама.

Ці механізми працюють поруч, але не замінюють один одного.

Депозит із гарантією ФГВФО захищений від неспроможності банку в установлених законом межах. Його власник усе одно залишається вразливим до інфляції, зміни курсу та втрати купівельної спроможності. Фонд може повернути якусь номінальну суму вкладу та відсотків. Це все слід враховувати, коли робиться стратегія фінансових вкладень, проводиться диверсифікація за різними банками, рахунками та валютами.