Аналітичні центри запропонували уряду модель розширення механізмів страхування воєнних ризиків

Аналітичні центри, що спеціалізуються на економічній політиці, пропонують поступово переходити до моделі управління воєнними ризиками, яка дає змогу за рахунок обмеженого бюджетного ресурсу залучати значно більший обсяг страхового, банківського та міжнародного капіталу, аніж пряма компенсація збитків з бюджету.

Про це йдеться у зверненні аналітичних центрів щодо підтримки бізнесу до прем'єр міністра України, міністра економіки та міністра фінансів, повідомляється на сайті "Економічна експертна платформа" у середу.

"Держава не може і не повинна одноосібно компенсувати збитки приватного бізнесу. Її завдання – створити умови, за яких ризик розподіляється між бюджетом, бізнесом, страховим ринком, перестраховиками, банками та міжнародними фінансовими організаціями", – зазначають аналітики.

На їхню думку, ключова проблема полягає не лише у вартості страхового поліса, а передусім у недостатній ємності ринку для прийняття катастрофічно великих воєнних ризиків. Тому необхідно суттєво збільшити масштаб програми компенсації страхових премій, зробити її прогнозованою та багаторічною і забезпечити достатній ресурс для підприємств, що відповідають визначеним критеріям ризику. Підприємство, яке укладає договір страхування наприкінці року, не повинно ризикувати залишитися без компенсації через формальне вичерпання річного бюджетного ліміту. Програма має передбачати можливість переходу від фіксованих лімітів до диференційованої компенсації залежно від рівня ризику, вартості активів, географії та інших об'єктивних факторів.

Водночас лише збільшення компенсації страхових премій не розв'яже проблему ємності ринку, говорять аналітики. Необхідно доповнити чинний механізм державним перестрахуванням катастрофічного шару воєнних ризиків – моделлю M3. Її принцип полягає у розподілі ризику між кількома рівнями.

Перший шар – бізнес: франшиза орієнтовно 5-10% від вартості об'єкту за однією локацією (адресою), що забезпечує участь власника у ризику та зменшує моральний ризик.

Другий шар – первинний страховий ринок: комерційне страхове покриття в межах доступної ємності українських та міжнародних страховиків.

Третій шар – перестрахування: консолідована ємність ЕКА та міжнародного перестрахового ринку.

Четвертий шар – державний stop-loss: державна гарантія/механізм перестрахування у визначеному розмірі/частці/пропорції для катастрофічного шару збитків (коли сукупні збитки перевищують сукупні платежі), який не може бути прийнятий ринком.

"Державний ресурс має бути спрямований насамперед на останній, найбільш ризиковий шар, а не на заміщення приватного страхового капіталу. Збільшення лише компенсації премії без реального перестрахування результату не дає. Потрібна єдина термінологія ризиків/виключень і принципи врегулювання збитків для всіх учасників моделі", – йдеться у зверненні.

За розрахунками аналітиків, модель M3 дає можливістьє отримати до 1,59 грн страхового покриття на кожну 1 грн бюджетного ресурсу, тоді як пряма компенсаційна модель забезпечує значно менший ефект.

Остаточні параметри моделі має бути визначено на основі актуарних розрахунків, анкетування бізнесу для визначення PML (потенційно можливого збитку), географічного розподілу об'єктів, вартості основних фондів, напрямків економічної діяльності підприємств тощо.

Крім того, окремо необхідно забезпечити швидкість та прозорість фіксації збитків. Доцільно створити "єдине вікно", в якому факт воєнного ураження фіксується в одному реєстровому записі протягом 72 годин із використанням фото– та відеоматеріалів. Оцінка збитку має здійснюватися незалежними кваліфікованими оцінювачами або аварійними комісарами, а не органом, який безпосередньо розпоряджається виплатою. Єдиний реєстр має одночасно запобігати подвійній компенсації та дозволяти використовувати один набір підтверджених даних у страхових, бюджетних, податкових і кредитних процедурах.

Як повідомляється, у підготовці звернення брали участь 12 аналітичних центрів, серед яких – Центр соціально-економічних досліджень "CASE Україна", Інститут соціально-економічної трансформації, Український інститут правової політики, Інститут податкових реформ, Асоціація податкових консультантів, Аналітичний центр Advanter Group, Офіс шеф-економіста Коаліції бізнес-спільнот за модернізацію України, Інститут фінансів та права, Група фінсектор "Економічної експертної платформи", аналітичний центр "Технології Прогресу", аналітичний центр "ФінПульс", "Технології Прогресу".