Щодо розширення механізмів страхування воєнних ризиків та кредитування українського бізнесу

Аналітичні центри, що спеціалізуються на економічній політиці, звернулись до КМУ та ВРУ з пропозиціями щодо підтримки бізнесу:

Український бізнес продовжує працювати в умовах безпрецедентних воєнних ризиків. Регулярні ракетні та дронові атаки призводять до знищення і пошкодження виробничих, торговельних, логістичних та інфраструктурних об’єктів, втрати товарних запасів, переривання виробничих циклів та гострого дефіциту оборотного капіталу. Для багатьох підприємств проблема полягає не у компенсації завданих збитків, а у здатності швидко відновити свою діяльність, зберегти працівників, виконувати кредитні зобов’язання та сплачувати податки.

Ми пропонуємо поступово переходити до моделі управління воєнними ризиками, яка дозволяє за рахунок обмеженого бюджетного ресурсу залучати значно більший обсяг страхового, банківського та міжнародного капіталу, аніж пряма компенсація збитків з бюджету. Завдання держави – створити умови, за яких ризик розподіляється між бюджетом, бізнесом, страховим ринком, перестраховиками, банками та міжнародними фінансовими організаціями.

Саме тому пропонуємо Кабінету Міністрів зосередити першочергові рішення на наступних взаємопов’язаних напрямах відновлення постраждалого бізнесу, які грунтуються на масштабуванні системи страхування воєнних ризиків та розширенні програми "Доступні кредити 5-7-9%".

1. Розширення страхування воєнних ризиків

Постановою КМУ №1541 вже запроваджено часткову компенсацію вартості пошкодженого або знищеного майна та часткову компенсацію страхових премій за договорами страхування воєнних ризиків. Водночас масштаб збитків та потенційних ризиків значно перевищує нинішню ємність як державної програми, так і приватного страхового ринку. Ключова проблема полягає не лише у вартості страхового поліса, а передусім у недостатній ємності ринку для прийняття катастрофічно великих воєнних ризиків.

Тому необхідно суттєво збільшити масштаб програми компенсації страхових премій, зробити її прогнозованою та багаторічною і забезпечити достатній ресурс для підприємств, які відповідають визначеним критеріям ризику.

Підприємство, яке укладає договір страхування наприкінці року, не повинно ризикувати залишитися без компенсації через формальне вичерпання річного бюджетного ліміту. Програма має передбачати можливість переходу від фіксованих лімітів до диференційованої компенсації залежно від рівня ризику, вартості активів, географії та інших об’єктивних факторів.

Водночас лише збільшення компенсації страхових премій не вирішить проблему ємності ринку. Необхідно доповнити чинний механізм державним перестрахуванням катастрофічного шару воєнних ризиків – моделлю M3. Її принцип полягає у розподілі ризику між кількома рівнями:

1-й шар – бізнес:

франшиза орієнтовно 5-10% від вартості об’єкту за однією локацією (адресою), що забезпечує участь власника у ризику та зменшує моральний ризик.

2-й шар – первинний страховий ринок:

комерційне страхове покриття в межах доступної ємності українських та міжнародних страховиків.

3-й шар – перестрахування:

консолідована ємність ЕКА та міжнародного перестрахового ринку.

4-й шар – державний stop-loss:

державна гарантія/механізм перестрахування у визначеному розмірі/частці/пропорції для катастрофічного шару збитків (коли сукупні збитки перевищують сукупні платежі), який не може бути прийнятий ринком.

Державний ресурс має бути спрямований насамперед на останній, найбільш ризиковий шар, а не на заміщення приватного страхового капіталу. Збільшення лише компенсації премії без реального перестрахування результату не дає. Необхідна єдина термінологія ризиків/виключень і принципи врегулювання збитків для всіх учасників моделі.

За наявними розрахунками, модель M3 дозволяє отримати до 1,59 грн страхового покриття на кожну 1 грн бюджетного ресурсу, тоді як пряма компенсаційна модель забезпечує значно менший ефект.

Держава також має забезпечити можливість часткового перестрахування воєнних ризиків страховиків через ЕКА у диференційованих лімітах, єдині підходи до визначення ризиків та виключень, а також єдині принципи врегулювання збитків.

Окремо необхідно забезпечити швидкість та прозорість фіксації збитків. Доцільно створити єдине вікно, в якому факт воєнного ураження фіксується в одному реєстровому записі протягом 72 годин із використанням фото– та відеоматеріалів. Оцінка збитку має здійснюватися незалежними кваліфікованими оцінювачами або аварійними комісарами, а не органом, який безпосередньо розпоряджається виплатою. Єдиний реєстр має одночасно запобігати подвійній компенсації та дозволяти використовувати один набір підтверджених даних у страхових, бюджетних, податкових і кредитних процедурах.

2. Розширення програми "доступні кредити 5-7-9%" для відновлення бізнесу

Страхова виплата сама по собі не забезпечує відновлення підприємства. Навіть у разі повного відшкодування вартості знищеного обладнання бізнесу потрібні кошти на ремонт приміщень, придбання нового обладнання, поповнення оборотного капіталу, виплату заробітних плат, відновлення логістики, релокацію та запуск виробництва. Особливо гостро ця проблема постає для підприємств, які втратили заставу або після пошкодження активів тимчасово втратили здатність обслуговувати вже існуючі кредити.

Тому пропонуємо розширити напрям відновлення у програмі "Доступні кредити 5-7-9%", збільшити граничні суми та створити спеціальний механізм кредитування підприємств, які постраждали внаслідок воєнних атак. Основою має стати державна портфельна гарантія, яка покриває орієнтовно 70–80% кредитного ризику, при цьому банк зберігає власну частку ризику. Це дозволить використати банківський капітал як основне джерело фінансування відновлення, а державний ресурс – як інструмент розподілу ризику.

3. Додаткові заходи для швидкого відновлення бізнесу

Поряд із двома ключовими напрямами необхідно усунути адміністративні та фінансові бар’єри, які перешкоджають швидкому відновленню.

Передусім необхідно забезпечити швидку ліквідність після атаки. Страхування не повинно означати необхідність очікувати місяцями завершення всіх процедур оцінки. Доцільно створити Claims-Liquidity Facility, яка дозволить здійснювати авансові виплати на основі попередньої оцінки за Єдиним реєстром ушкоджень (на основі матеріалів, наданих для швидкої реєстрації) з подальшим остаточним врегулюванням збитку. Орієнтовний обсяг такого механізму у запропонованій моделі становить 3 млрд грн, а цільовий медіанний строк від подання заяви до першої виплати – 30 днів.

Необхідно також адаптувати податкові правила до реальності воєнних збитків. Для постраждалих підприємств доцільно передбачити можливість перенесення підтверджених збитків від знищення активів на прибуткові періоди у визначених межах, прискорену амортизацію нового обладнання, звільнення цільового фінансування від оподаткування та контрольоване відтермінування окремих податкових платежів.

При цьому для всіх інструментів мають діяти єдині правила: один збиток компенсується один раз; використовується єдиний реєстр та автоматична звірка; оцінка збитків здійснюється незалежно; забезпечується прозорість та публічний моніторинг; кожен інструмент має містити чіткі критерії додатковості, бюджетні ліміти та механізм регулярного перегляду.

Закликаємо Кабінет Міністрів України невідкладно масштабувати програму страхування воєнних ризиків, запровадити механізм державного перестрахування катастрофічного шару ризику та розширити програму "Доступні кредити 5-7-9%" для відновлення постраждалого бізнесу із використанням державних портфельних гарантій.

Вважаємо необхідним створити спільну робочу групу за участю Кабінету Міністрів, НБУ, ЕКА, банківського та страхового секторів, аналітичних центрів, бізнес-асоціацій та міжнародних фінансових організацій для підготовки відповідних нормативних рішень.