Страхування для ветеранів

Генеральний директор Асоціації "Страховий бізнес" Вячеслав Черняховський взяв участь у дискусії "Що має зробити Україна щоб реінтегрувати ветеранів", організованій "Центром економічної стратегії".

Напочатку дискусії були озвучені дослідження та цифри громадського об'єднання "Юридична сотня" та Міністерства соціальної політики України, які показують, що близько мільйона українців вже отримали бойовий та військовий досвід, кількість ветеранів і далі зростатиме до закінчення війни.

Українське суспільство має забезпечити їм гідні умови для реабілітації та реінтеграції до мирного життя.

Для цього Уряду необхідно розуміти потреби у роботі з ветеранами та фінансувати цей напрямок, балансуючи з іншими потребами країни під час війни. Не треба спробувати повторити радянський досвід із наданням пільг без підкріплення їх реальним фінансуванням, пільги повинні бути монетизовані, а субсидії бути чіткими та адресними.

Беручи участь у дискусії, Вячеслав Черняховський зауважив, що крім політики пільг та гарантій, велику роль у системі соціальної підтримки ветеранів також має відгравати страхування.

"Навряд чи держава буде спроможна забезпечувати реабілітацію та соціальну підтримку всім категоріям учасників бойових дій, на додаток до осіб із встановленою групою інвалідності тільки шляхом фінансування наявних медичних закладів Міністерства оборони, МВС та СБУ.

Тобто фактично значною мірою ветерани будуть змушені вирішувати ці проблеми самостійно. Люди, що повернуться з війни і забажають самостійно забезпечити собі належний рівень медичної допомоги, зіткнуться ще й з проблемою доступу до добровільного медичного страхування, оскільки воно має цілий ряд обмежень – мало хто із страховиків візьметься страхувати людину, яка пройшла надзвичайно тяжкі випробування, поранення, контузії і ніхто не знає, як це може вплинути на стан її здоров'я.

Тому вважаю, що Україна як держава має вже зараз розробляти системні та масштабні механізми державно-приватного партнерства для забезпечення належного рівня соціального захисту, одним із елементів цього механізму може та має стати страхування", — заявив він.

Зокрема, він розповів, що у США існує страхова програма, яка вирішує саме ситуацію захисту ветеранів, і на цей та аналогічний досвід можна спиратись, розробляючи страхові механізми захисту в Україні.

"Ця програма могла б стати певною моделлю для рішень, які держава у партнерстві із страховим бізнесом має запропонувати для соціального захисту кожного, хто захищав її, звичайно із урахуванням української специфіки", пояснює віні окреслює основні підходи до формування такої моделі.

1. В Україні комплекс програм з різних видів (класів) страхування могли б компенсувати як медичні витрати на лікування в цивільних державних та приватних клініках, так і покривати родині втрату годувальника (застрахованого) в разі смерті його або непрацездатності, що наступили після повернення з війни.
2. Частина страхових внесків може компенсуватись державою або роботодавцями ветеранів за рахунок ЄСВ їх підприємств, конкретні механізми необхідно розробляти експертним колом.

Разом із промоцією страхування життя для всіх громадян, такі рішення одночасно підсилили б рівень соціального захисту в повоєнній Україні і зняли частину тягаря із державного бюджету.

Підходи такого державно-приватного партнерства в частині соціального забезпечення можуть бути наступними:

• Тим, хто воював та постраждав на війні, отримав інвалідність – компенсацію та підтримку, зокрема протезування, забезпечує держава за рахунок власних коштів, благодійних внесків, компенсації від країни-агресора, допомоги донорів тощо.
• Іншим ветеранам захист забезпечується за рахунок спеціальних програм зі страховими компаніями на пільгових умовах або із дотаціями/субсидіями на часткову компенсацію страхових платежів від держбюджету та соціальних фондів.
• Для всіх інших громадян держава створює стимулюючі умови для того, щоб вони користувались лайфовим/пенсійним страхуванням як механізмом додаткових накопичень на пенсійний період.

Більше ніж десять років тому були прийняті зміни до податкового законодавства, згідно яким підприємства, що хотіли виявити свою соціальну відповідальність, застрахувавши співробітників по довгострокових програмах, змушені сплачувати з суми страхових платежів ЄСВ. Після цього кількість договорів пенсійного страхування знизилось в десятки разів і зараз платежі за корпоративним страхуванням життя становлять всього 5-6% від загальною суми з цього вид страхування.

Відміна цієї норми та приведення до рівних умов роботи недержавних пенсійних фондів та лайфових страховиків, зняття оподаткування ПДФО з корпоративних програм

Докладний матеріал щодо механізмів державно-приватного партнерства у страхуванні ветеранів – за посиланням