Як війна вплинула на приватну медицину

Українців, які виїхали в Західну Європу, вражає довге очікування візиту до лікаря. А іноді й нижча якість послуг, порівняно з Україною. Українська медицина доступніша і часто не відстає в якості. Які перспективи приватних клінік в країні зараз?

Вплив повномасштабного вторгнення

В перший рік повномасштабного вторгнення 40% наших пацієнтів були не в Києві. Це, звісно, вплинуло на наш бізнес, але ми тоді прийняли важливе рішення, що ми не закриваємо двері будь-що. Ми працювали й в лютому, і в березні 2022 року. А друге рішення – ми почали шукати альтернативні форми існування і почали співпрацювати з благодійними фондами США, Європи. Це нам допомогло вистояти й продовжити працювати. Це доволі суттєво збільшило довіру до нас, тому що ми працювали у важкі часи.

Яка ситуація зараз

Пізніше, коли вже ситуація почала змінюватись, наші пацієнти почали повертатись до Києва. Це головне. У нас достатньо велика кількість людей зараз в Києві, включно з внутрішньо переміщеними особами. Вони теж для себе почали відкривати Добробут. А ще наші українці, які зараз живуть за кордоном, зрозуміли, що насправді у нас не все так погано.

Зараз повертаються і клієнти, і лікарі. Ми позбавилися комплексу меншовартості певною мірою. В Україні насправді дуже гарна медицина. Звісно, у нас є багато проблем. Але якість, якщо ми говоримо про верхню ланку нашої медицини, – на рівні заходу, а доступність – набагато більша. І ті наші українці, які звикли потрапляти до лікаря в той самий день, коли це потрібно, зрозуміли, що в Німеччині або в Англії на це підуть місяці. В Англії черга на планову операцію – 15 місяців. Для українців це шок. Тому багато з них зараз повертаються.

Що попереду?

Нашою стратегією завжди було стати національною мережею. Вона не змінилась. Війна вплинула не на плани, а, скоріше, на швидкість виконання цих планів. Медицина – дуже капіталоінтенсивний бізнес. Відкрити поліклініку – це десь два мільйони доларів. А якщо шпиталь, то ми вже говоримо про 25−30 мільйонів доларів.

Ми плануємо виходити в регіони. Для того, щоб приватна медицина в Україні взагалі розвивалася, треба дивитися і на загальну систему медицини. Зараз ми, наприклад, майже не працюємо з державою. 75 відсотків наших пацієнтів платять зі своєї кишені. 25 відсотків – це приватна страховка. Для того, щоб справді змінити загальну якість медицини в Україні, нам треба ретельно дивитися на страхову медицину, на те, як ми її фінансуємо, як ми використовуємо ті гроші, які вже є в медицині.

Зараз ми дивимося на великі міста. Але взагалі, колись ми будемо в кожному обласному центрі. З великим шпиталем або з поліклінікою. Для того, щоб для кожного українця був доступ до якісної й сервісної медицини. Ми сподіваємося, що колись після перемоги буде достатній інтерес до української медицини від стратегічних інвесторів з-за кордону.