Фургончики зникнуть, а корупція при кредитуванні домогосподарств залишиться

У "Дзеркалі тижня" вийшла стаття Директора Департаменту методології регулювання діяльності небанківських установ Національного банку Сергія Савчука. НБУ в жовтні цього року запропонувала для обговорення проєкт "Положення про розкриття інформації про страхового посередника та порядок реалізації страхового продукту як додаткового до інших товарів, робіт або послуг, що не є страховими, та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України". Чи все зроблено правильно щодо страхових посередників? Чи врахували зауваження та пропозиції, які надійшли на адресу регулятора на етапі обговорення цього документа? Спробуємо розібратися.

Як видно з назви цього документа, йшлося б про розкриття інформації про страхових посередників і, зокрема, про додаткових агентів, які реалізують страхові продукти, що не належать до їхнього основного бізнесу. Але НБУ розіслав для обговорення порівняльну таблицю, яка базувалася на внесенні змін до Постанови "Про затвердження Положення про розкриття інформації та розміщення інформаційного документа про стандартний страховий продукт на вебсайтах страховиків та страхових посередників" від 20 грудня 2023 року №174. Справа, як то кажуть чиновницька, як оформляти той чи інший документ, "хоч горщиком назви, тільки в грубку не став". У згаданому вище проєкті "Положення ..." викладаються загальні вимоги щодо розміщення інформації про страхові продукти страховими посередниками, але немає жодної згадки про особливості для додаткових агентів (відповідно до назви самого документа).

У статті 1, пункті 14) Закону України "Про страхування" чітко прописані положення про таких агентів:

14) додатковий страховий агент – фізична особа – підприємець або юридична особа, яка включена до Реєстру посередників та провадить діяльність від імені та в інтересах страховика за винагороду за реалізацію страхових продуктів на підставі договору із страховиком, якщо одночасно виконуються всі такі умови:

а) основним видом діяльності такої особи є провадження іншої господарської діяльності, ніж реалізація страхових продуктів;

б) така особа реалізує страхові продукти як доповнення до товару (послуги), що реалізується (надається) нею в межах здійснення основного виду її господарської діяльності;

в) страхові продукти, що реалізуються такою особою, не передбачають страхування за класами страхування 10-13, 19-23, окрім випадків, якщо такі страхові продукти є доповненням до товарів або послуг, що реалізуються такою особою в межах здійснення основного виду її господарської діяльності.

До класів 10-13 належать усі види страхування відповідальності, а під класами 19-23 маються на увазі різні види страхування життя.

Під цю категорію посередників підпадають:

• туристичні агентства, які продають медичні страховки тим, хто виїжджає за кордон;
• залізничні каси, які раніше разом із квитком продавали страховки від нещасного випадку на транспорті;
• супермаркети побутової техніки, які продавали страховки на збільшення гарантійного терміну на 3 рік експлуатації;
• банки, які пропонували страхування заставного майна під час купівлі машин, нерухомості, побутової техніки тощо.

Ці організації раніше були помічені в диктуванні умов страхування, зокрема, непомірне збільшення комісійної винагороди, одержуваної від страховиків. Наприклад, магазини побутової техніки отримували до 90% комісійних за продані поліси.

Банки пішли ще далі. Вони під виглядом банкострахування вимагали акредитацію страхових компаній, яка полягала в розміщенні депозиту на кілька десятків мільйонів грн і комісійних у розмірі 30%. Нині банки зажадали збільшити розмір своєї винагороди до 35%.

У чому тут головна проблема з банками.

1) Банки при видачі кредиту зобов'язані сформувати резерв під портфель виданих позикових коштів. Для цього відволікається частина власного капіталу банку на формування подібних резервів, які жорстко регламентуються і контролюються регулятором. Страхування заставного майна звільняє банки від формування подібних резервів, оскільки ризики банку перекладаються на страховиків.

2. НБУ, будучи мегарегулятором фінансового ринку, видає ліцензії як страховим компаніям, так і банкам. Але банки до страхових компаній висувають додаткові вимоги щодо акредитації, таким чином нівелюючи діяльність регулятора з перевірки фінансової надійності та платоспроможності страховиків.

3) Але корінь усіх протиріч полягає в тому, що банки порушують чільний міжнародний принцип агентських відносин, які існують уже у світовій правовій системі понад 300 років. Він також викладений у Господарському кодексі України (Глава 31. Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання). Принципал на основі договору може доручити агенту виконати частину своїх функцій. При цьому принципал несе відповідальність за свого агента у зв'язку з перевищенням його повноважень або порушеннями агентського договору. Таким чином, банки, виступаючи в ролі агента, диктує умови своєму принципалу, тобто страховику. Цього не зможуть зрозуміти органи ЄС і вимагатимуть приведення законодавства до європейських норм.

Про такі грабіжницькі умови наші клієнти не знають, коли беруть кредит на купівлю машини, квартири або побутової техніки. У ЄС під час банкострахування забезпечується конкуренція, коли страхувальник може купити поліс страхування заставного майна біля стійки в банку під час оформлення кредиту, або купити поліс у страхової компанії, з якою він уже працює, або через брокера, або ж узяти цей ризик на себе. Адже відповідно до закону страхування застави добровільне, якщо інше не обумовлено в договорі. Банки ж порушують основи міжнародного законодавства стосовно агентських відносин, оскільки агент диктує умови своєму принципалу, тобто страховику. Якщо не заборонити акредитацію в розроблюваному "Положенні НБУ щодо страхових посередників...", то банки будуть приховано нав'язувати акредитацію страховикам. А це знищить конкуренцію на страховому ринку і призведе до подорожчання страхових послуг при кредитуванні заставного майна. Банки змушують страховиків йти на змову, інакше не отримаєш клієнта зі страхування. Як сказав свого часу на банківському форумі Адама Сміта з приводу акредитації начальник департаменту нагляду за банківським ринком, ви, мовляв, брокер, отримуєте комісійні, і банки хочуть заробити. Але це не заробіток, а змова і крабіж наших громадян при кредитуванні.

Ці питання порушувалися багато разів. У 2007 році в журналі "Світ грошей" було опубліковано статтю під назвою "Bancassurance по-ЕСЕНГевски", в якій висвітлювалася історія виникнення банкострахування в ЄС і як воно реалізовано в цих країнах. У 2010 році було проведено два засідання в АМКУ, яке пішло на поводу банків і придумало прозору акредитацію. Але що з цього вийшло можна подивитися в телевізійній передачі на каналі UBC. Банки були помічені ще в одному шахрайстві. Порушуючи договір застави та її страхування, банки вимагали в разі настання страхової події виплачувати відшкодування не кредитору на відновлення заставного майна, а банку для погашення позикових коштів. Про ці проблеми постійно висвітлювали наші ЗМІ. Ось лише кілька прикладів публікацій за 2007 рік:

• Банківське протеже страховиків, "Дело, №143/2006;
• Українські банки і страховики усвідомили взаємну потребу на комерційному £рунті, ЛІГІ БізнесІнформ;
• Страхові компанії "наябедничали" на банки, "Дело", №63 (353)/2007;
• Антимонопольний комітет вважає, що банки нав'язують клієнтам "своїх" страховиків, "КоммерсантЪ-Украина, №61/2007;
• Банки+страховики. Змова не пройде?", "Личные деньги" від 21.06.2007 р.;
• Дізнайся, скільки грошей у тебе вкрав твій банк!, "Економічні новини";
• "Райффайзен банк Аваль" звинувачений у зв'язках зі страховиками, "КоммерсантЪ-Украина", №222 від 12.12.2007.

АМКУ – беззуба організація в Україні, що стоїть на захисті корупції, яку за нинішньої влади зведено в ранг державної політики. Подивіться на діяльність Антимонопольного Комітету США. Він жорстко ставить питання про поділ Google і продаж її частин, щоб ця організація не стала монополістом у пошукових системах в інтернет-просторі, що розвивається.

Згоден з автором статті, що вагончики зникнуть. Вони давно вже зникли. Збанкрутілі компанії вже давно пішли з ринку. А регулятор винен у тому, що було видано ліцензії подібним страховикам, завдання яких перед акціонерами стояло просте – швидко наростити портфель премій, даючи 50%-ві знижки за полісами ОСЦПВ. Регулятор не контролював платоспроможність і фінансову стійкість цих компаній, у яких у портфелі було здебільшого ОСЦПВ, і вживав заходів тільки тоді, коли вже сипалися скарги страхувальників на невиконання своїх зобов'язань страховиками. Пруденційний нагляд досі не працює. Премії з ОСЦПВ це мізер порівняно зі страхуванням заставного майна. Наведемо кілька цифр.

У 2008 році, перед глобальною світовою кризою, було видано кредитів на купівлю автомобілів на суму 8,69 млрд доларів США або 56,92 млрд гривень (при середньому курсі 6,55 грн за $1). За середнього тарифу зі страхування КАСКО 5,8% обсяг зібраних премій з автострахування кредитних автомобілів становив 3,3 млрд грн. Загалом зі страхування автоКАСКО в 2008 році було зібрано 4,82 млрд грн премій. Але частка автокредитів у структурі ринку споживчого кредитування в 2008 році становила 42%. Адже була ще іпотека, кредитування на купівлю побутової техніки тощо. До війни щорічно в Україні реєструвалося близько 85 тисяч нових автомобілів. Наразі діє пільгова програма "еОселя" для тимчасово переселених осіб та військовослужбовців. А після війни кредитування домогосподарств отримати додатковий поштовх. Тепер можна оцінити розмір винагороди банків при страхуванні заставного майна.

І потрібно думати про те, як навести належний порядок у взаємовідносинах банків і страхових компаній. Не може додатковий агент, тобто банк, диктувати умови роботи своєму принципалу. Це порушення норм міжнародного права, закріплені і в нашому законодавстві. А сам регулятор своїми підзаконними актами потурає цим порушенням. НБУ, як мегарегулятор, не став матір'ю для всіх учасників фінансового ринку. НБУ залишається мачухою для страхового ринку, оскільки спочатку був регулятором тільки банківського ринку. Їхнім захисником він залишається й досі.