Основні положення міжнародної практики щодо управління спільними ризиками, які стосуються кількох організацій або підрозділів можна підсумувати таким чином:
1. Розуміння та управління спільними ризиками
Необхідність врахування ризиків, що впливають на кількох учасників ринку або підрозділів однієї організації. Основні аспекти включають:
- Ідентифікація спільних ризиків:
- Визначення зон перетину ризиків між різними функціями або організаціями.
- Виявлення впливу цих ризиків на загальну діяльність організації.
- Спільне управління:
- Координація дій між учасниками для мінімізації впливу спільних ризиків.
- Розробка колективних стратегій управління, що враховують інтереси всіх сторін.
- Інформаційний обмін:
- Забезпечення прозорості у питаннях спільних ризиків через регулярні звіти та комунікацію.
- Впровадження систем обміну даними для швидкої ідентифікації та реагування на нові виклики.
CRO відіграє ключову роль у створенні системи взаємодії між підрозділами, розробці стратегій для вирішення спільних ризиків та сприянні обміну інформацією.
2. Порівняння з Постановами НБУ №64 та №194
Постанова НБУ №64 "Про організацію системи внутрішнього контролю в банках України та банківських групах" включає такі вимоги:
- Інтеграція ризиків:
- Забезпечення співпраці між функціями внутрішнього контролю для вирішення спільних ризиків.
- Розробка загальних підходів до управління ризиками між банківськими групами.
- Відповідальність за спільні ризики:
- Виконавчий орган несе відповідальність за координацію зусиль між різними підрозділами.
Постанова НБУ №194 "Про затвердження Положення про вимоги до системи управління страховика" наголошує на:
- Координації між підрозділами:
- Встановлення механізмів обміну інформацією про ризики між страховими компаніями та партнерами.
- Врахування спільних ризиків у загальній політиці управління.
- Оцінці впливу:
- Визначення впливу спільних ризиків на фінансову стійкість страховика.
3. Основні розбіжності
- Фокус на співпраці: Світова практика більше уваги приділяє проактивному підходу до координації, тоді як Постанови НБУ акцентують на формальних механізмах співпраці.
- Інформаційний обмін: Постанова №194 має більш регламентований підхід до обміну даними.
- Оцінка впливу: Постанови НБУ вимагають регулярної оцінки впливу спільних ризиків, тоді як, зазвичай, у міжнародній практиці зосереджується на їх стратегічному управлінні.
4. Додаткові аспекти міжнародної практики
- Використання цифрових інструментів для координації між підрозділами та організаціями.
- Розробка механізмів швидкого реагування на спільні ризики.
- Забезпечення навчання персоналу для ефективного управління цими ризиками.
Висновки
Світова практика та Постанови НБУ №64 і №194 пропонують різні підходи до управління спільними ризиками. Постанови НБУ надають чіткі регламентовані механізми, що особливо важливо для банківського та страхового секторів, тоді як міжнародні практики орієнтовані на гнучкість і співпрацю. Поєднання цих підходів може сприяти створенню стійких систем управління спільними ризиками, які враховують як регуляторні вимоги, так і потреби бізнесу.
