З моменту набрання чинності нової редакції Закону, страхові компанії отримали право самостійно визначати розмір премії за договорами ОСЦПВ. Формальна система коефіцієнтів більше не є обов’язковою, хоча деякі компанії продовжують її застосовувати. Водночас ринок вступає в нову фазу, де від точності та адаптивності тарифу залежить сам виживальний потенціал страховика.
Що змінилось: свобода без сітки безпеки
Попередня модель тарифікації, заснована на фіксованих коефіцієнтах, мала переваги – вона забезпечувала прогнозованість та обмежувала конкуренцію в "демпінговій зоні". Але водночас ця система була відносно негнучкою, слабо пристосованою до індивідуальних особливостей клієнтів і інколи спотворювала реальну картину ризику.
Тепер страховики мають повну свободу у формуванні тарифів. Це створює передумови для розвитку справжньої конкуренції за якість андеррайтингу. Проте в умовах інфляції, динаміки судових рішень та цифровізації, тарифна модель без глибокої ризик-логіки – шлях до негативної селекції (adverse selection) і збитків.
Чому коефіцієнтів більше недостатньо
Тарифна сітка з коефіцієнтів (типу K2, K3, K5 тощо), що застосовувалася у рамках попередньої редакції Закону України, не дозволяє побачити критично важливі речі:
- хронічну частоту звернень конкретного водія;
- спосіб поведінки клієнта на етапі врегулювання;
- типові для регіону чи автосервісу шахрайські патерни;
- залежність збитковості від каналу продажу (наприклад, агрегатори).
Ризикова поведінка клієнта вже давно не зводиться до типу авто чи місця реєстрації транспортного засобу – а саме це враховує стара система. Тому нова модель ціноутворення має спиратися на реальні дані і прогнозну логіку.
Що таке ризик-орієнтований тариф: f(X) як основа
У сучасному підході ключовим є не середня премія на портфель, а формула:
f(X) = очікувана частота × очікуваний розмір збитку + волатильність + навантаження на витрати. Наприклад: f(X) = 3% × 40 000 грн. = 1 200 грн. очікуваний збиток + 10% навантаження на волатильність + 35% витрати → технічна тарифна ставка ~5% від ліміту 40 000 грн.
Ця модель передбачає:
- побудову повних розподілів збитків за сегментами;
- врахування асиметрії та хвостів розподілу (tail risks);
- закладення премії за ризик, а не просто формальну надбавку.
Таким чином, страховик перестає "вгадувати" середню ставку – він її моделює та тестує, базуючись на історичних і поведінкових даних.
Нові компоненти ризик-орієнтованої моделі
- Поведінковий скоринг: як клієнт купує поліс, як змінює дані, які має звички в каналі комунікації.
- Історія взаємодії з ринком: кількість попередніх договорів, частота змін страхових компаній.
- Гео-ризик: щільність ДТП у зоні реєстрації, середня вартість ремонту в регіоні.
- Канал продажу: прямий, через агрегатора, через страхового посередника, через нестрахового посередника – кожен має свою збитковість.
- Інфляційний індекс сегмента: вартість ремонтів та запчастин, медичних послуг, додаткові витрати за судовими рішеннями.
Можливості і ризики в новій моделі
- Можливість №1: точніше ціноутворення дає конкурентну перевагу і може відсікати ризикових клієнтів.
- Можливість №2: розвиток власної скорингової системи дає глибоке розуміння портфеля і дозволяє гнучко реагувати на ринкові зміни.
- Ризик №1: демпінг без урахування волатильності швидко призводить до збитків у другій половині року.
- Ризик №2: якщо компанія продовжує використовувати коефіцієнти без перегляду їх впливу – це лише видимість андеррайтингу, а не управління ризиком.
Що робити страховикам вже зараз
- Провести стрес-тест на актуальну тарифну модель:
- як зміниться технічний результат при зростанні збитку на 20%, 30%, 50%?
- яка частина портфеля буде збитковою при +5% частоти?
- Розробити 2–3 альтернативні тарифні моделі:
- для різних сегментів клієнтів;
- для різних каналів продажу (наприклад, більш "щільний" тариф для агрегаторів).
- Впровадити щомісячне моделювання f(X):
- на рівні портфеля, регіону, каналу, типу ТЗ.
- Створити внутрішній "аналітичний коефіцієнт ризику":
- наприклад, C-Ratio = частота звернень клієнта × середній збиток по групі.
Висновок: тарифна свобода ≠ тарифна самодіяльність
Законодавець зробив крок назустріч ринку – тепер справа за страховиками. Ті, хто залишиться у старих рамках коефіцієнтів – ризикують повторити долю "телекомів 2000-х", які втрачали прибутки, бо продовжували використовувати фіксовані тарифи, що не враховували змін у поведінці користувачів – наприклад, перехід на VoIP, масові втрати SMS-дохідності, або обхідні схеми дзвінків, і де тариф не встигав за поведінкою клієнта.
Ті, хто перейде на ризик-орієнтований підхід, побачать не просто покращення результату, а можливість адаптувати продукт до реального ризику – вчасно, персоналізовано і технічно об£рунтовано. І саме ці результати покажуть: хто насправді керує ризиком, а хто просто продає ціну.