Правда про медицину у Європі для українців

Чому більшість українців вважають за краще їздити по лікарські послуги в Україну

Жителі, які ніколи довгостроково не виїжджали за межі України, сконцентровані на недоліках національної медичної системи. Проблем у української медицини справді чимало, і вони ще й загострилися в умовах затяжної війни. З іншого боку, українці, які тимчасово перебувають у Європі, стикнулися з реаліями європейської медицини.

"Середня температура" по Європі

Eurostat – профільна організація Єврокомісії ЄС – повідомила, що станом на кінець квітня 2025 року тимчасовий захист у країнах ЄС мали 4,26 мільйона українців. Мінекономіки України за даними на 17 квітня 2025 року зафіксувало 6,358 мільйона українських біженців у країнах Європи (а загалом у світі їхня кількість становить – 6,918 млн).

За даними The New York Times майже 40% українців з Європи хоча б раз їздили додому. Другою за важливістю причиною для відвідання України, після зустрічі з родичами, стала необхідність звернутися до лікарів.

З якими проблемами щодо медичного обслуговування стикаються українські біженці в європейських країнах?

Ці проблеми можна поділити на суто специфічні для українців та загальні для європейської медицини.

До специфічних саме для українців варто віднести:

Мовний бар'єр: для звернення до лікаря недостатньо володіння мовою на побутовому рівні, для спілкування з медичним персоналом та розуміння медичної інформації необхідні досить просунуті знання.

Незнання як влаштована система охорони здоров’я у тій чи іншій країні: відсутність інформації про те, як працює місцева система охорони здоров’я та як і куди звертатися, ускладнює ситуацію.

Адміністративні перешкоди: процес реєстрації в системі охорони здоров’я, отримання необхідних документів (наприклад, медичного страхування) складний і тривалий.

Недофінансування: хоча багатьма країнами ЄС надається безкоштовна медична допомога українським біженцям зі статусом тимчасового захисту, фінансування медичних закладів може бути недостатнім для задоволення навіть базових потреб.

Проблеми, які характерні для європейської медицини взагалі:

Перепади у рівні медичного обслуговування: якість та доступність медичних послуг залежить не лише від різниці у системах різних країн, але відрізняється і в середині однієї країни.

Черги до лікарів: практично у всіх європейських державах, біженці і місцеве населення скаржиться на довгі черги та місяці очікування на прийом лікаря-спеціаліста.

Ситуація в різних країнах

Для прикладу варто розглянути ситуацію у провідних європейських країнах, особливо з максимальною присутністю українців.

Варто враховувати, що з часом ситуація в деяких країнах для українців не покращилася, а погіршилася.

Так у Австрії відбулися зміни в системі страхування. З 2022 року українські біженці мали обов’язкове медичне страхування. На сьогодні непрацюючі особи повинні оформлювати добровільне медичне страхування, що передбачає фінансові витрати.

Німеччина була і залишається країною, яка прийняла найбільше українців з початку повномасштабного вторгнення. За даними Eurostat, нині там майже 1,2 млн українських громадян.

З 2022 року більшість українців, які отримали тимчасовий захист, мають право на послуги системи обов’язкового медичного страхування (Gesetzliche Krankenversicherung). Тобто це дає доступ до повного спектра пільг і послуг, які пропонує загальнообов’язкове медичне страхування в Німеччині.

Додатковий мільйон населення посилив тиск на систему охорони здоров’я, яка і так була перенавантажена. У Німеччині катастрофічна нестача медичного персоналу всіх рівнів. Саме тому там активно залучають лікарів із Польщі та України, але процес акредитації складний та довготривалий.

Нестача фахівців призводить не просто до довгих, а до подвійних черг. Адже спочатку треба чекати на прийом терапевта, і тільки він має право дати направлення до вузького спеціаліста. Очікування займає місяці.

При тому, що по якості обладнання, реагуванню на гострі стани та по безкоштовному лікуванні тяжких та рідкісних хвороб, таких, як онкологія, Німеччина чи не найкраща у світі.

Для порівняння візьмемо Францію, хоча там невелика кількість українців (менше 60 тисяч). Але сама медсистема цікава для розуміння контексту. У Франції Urgent and vital care допомога у невідкладних випадках надається всім, незалежно від наявності страховки або статусу.

Водночас, навіть самі французи страждають від так званої "медичної пустелі": у певній кількості районів Франції спостерігається системна нестача лікарів. Хоча черги до фахівців – загальна проблема всієї країни.

Польща залишається другою країною в ЄС за кількістю прийнятих українців. У 2022 році кількість біженців з України перевищувала 1,3 мільйона. За даними Eurostat на травень 2025 року кількість тих, хто має тимчасовий захист у Польщі, становить близько мільйона.

Прибулі після 24 лютого 2022 року українці мають право на безкоштовне медичне обслуговування на тих самих умовах, що й громадяни Польщі в межах послуг, що надаються Національним фондом здоров’я. До речі, це закріплено спеціальним законом.

Проблеми перевантаження польської системи охорони здоров’я потребує кадрового посилення. Відтак було спрощено процедуру для працевлаштування українських медиків у польських медзакладах.

Водночас, обговорюються пропозиції щодо скасування безкоштовного медичного обслуговування для тих українських біженців, які не працюють, відповідно не сплачують внески медичного страхування. Об£рунтовується це тим, що відсутність фінансових надходжень за умов збільшення кількості пацієнтів виснажує Національний фонд здоров’я (NFZ). Загалом на лікування українців у Польщі витратили:

• за 2022 рік – понад 109 млн EUR;
• за 2023 рік – понад 185 млн EUR;
• за 2024 рік – понад 171 млн EUR.

Загалом, якщо виключити тих, хто поїхав до європейських країн на лікування важких хвороб, то більшість українців вважають за краще їздити за лікарськими послугами в Україну.

Серед переваг відмічають швидкість прийому та відчутно нижчі, ніж у Європі ціни на послуги у приватному секторі.

Як не парадоксально, але українська медицина може стати одним з чинників, які формуватимуть бажання людей повертатися на батьківщину.