Український страховий ринок у І півріччі 2025 очима ризик-менеджера: премії зросли на 40% до 31,5 млрд грн, рекорд забезпечив ОСЦПВ (+122%)

Перше півріччя 2025 року для страхового ринку України стало одним із найдинамічніших за останні роки. Як засвідчує рейтинг Insurance TOP, премії у секторі non-life зросли майже на 40% у річному вимірі, досягнувши 28,5 млрд грн, тоді як премії life-страховиків склали лише 3 млрд грн. Головним драйвером став сегмент ОСЦПВ, де після переходу до вільного ціноутворення обсяг премій зріс на рекордні 122%. Паралельно активне зростання показали сегменти КАСКО (+22%), добровільного медичного страхування (+26%) та майнових ризиків (+57%).

При цьому ринок не обмежився лише зростанням премій. Активи страховиків збільшилися до 81,6 млрд грн, зокрема у ризикових компаній +26% р/р, у life-компаній +12% р/р. Водночас кількість учасників зменшилася до 60 страховиків (50 non-life і 10 life), що продовжує тренд до концентрації.

Цікаво, що темпи зростання виплат значно відставали від премій: у ризиковому сегменті виплати збільшилися лише на 17% р/р, що вперше за два роки знизило рівень виплат до 37%. У страхуванні життя річний коефіцієнт виплат сягнув 28%, продемонструвавши поступове зростання.

Фінансовий результат також демонструє розрив: чистий прибуток ризикових страховиків досяг 1,9 млрд грн (+33% р/р), тоді як прибуток life-компаній скоротився удвічі – до 0,45 млрд грн.

Таким чином, український страховий ринок увійшов у другу половину 2025 року з парадоксальною картиною: зовнішньо – рекордне зростання премій і активів, внутрішньо – низка ризиків, що можуть суттєво вплинути на стійкість галузі. Саме ці ризики і потребують окремої уваги.

Для ризик-менеджера важливо не лише констатувати зростання, а й одразу ставити питання: наскільки воно є стійким і які фактори можуть швидко змінити траєкторію ринку.

Ризик концентрації ринку

За перші шість місяців 2025 року на страховому ринку України відбулося подальше зменшення кількості учасників: з 62 до 60 компаній. Non-life сегмент скоротився до 50 страховиків (було 52), тоді як у life залишилося стабільно 10 компаній. Це підтверджує довгостроковий тренд – поступове звуження ринку та перерозподіл часток на користь найбільших гравців.

ТОП-10 компаній за активами вже акумулюють понад половину ресурсів ринку. Наприклад, активи лідера – ARX – сягнули 5,88 млрд грн, що більше, ніж у деяких десятків дрібних страховиків разом узятих. У страхуванні життя ще виразніше домінування – активи MetLife перевищують 11 млрд грн, тобто понад 50% всього сегмента.

Подібна концентрація має дві сторони. З одного боку, великі компанії здатні забезпечити клієнтам стійкі виплати та мають кращий доступ до перестрахування. З іншого – втрата навіть одного сильного гравця або його фінансові труднощі можуть серйозно похитнути баланс усього ринку.

Крім того, надмірна концентрація створює ризик зниження конкуренції: дрібніші страховики змушені або йти у вузькі ніші, або ставати об’єктами для поглинання. Це звужує вибір для клієнтів і формує загрозу, що ринок може перетворитися на "клуб обраних".

Регулятор, з одного боку, прагне посилювати фінансову надійність страховиків через вимоги до капіталу та прозорості, але з іншого – ці ж вимоги підштовхують дрібні компанії до виходу з ринку. Баланс між стабільністю і конкуренцією наразі, на мій погляд, ще не знайдено.

KRI: якщо частка ТОП-10 компаній за активами перевищить 70%, конкуренція на ринку стане критично низькою, що вимагатиме окремої уваги регулятора.
Рекомендація: доцільно впровадити регулярний аналіз концентрації з боку НБУ як частину щоквартальної звітності ринку.

Тарифний ризик (ОСЦПВ)

Головною подією для ринку у першому півріччі 2025 року став перехід до вільного ціноутворення в ОСЦПВ. Результат – премії у цьому сегменті зросли на 122%, а сам ОСЦПВ продовжує бути драйвером усього ринку. Для окремих компаній це принесло рекордні темпи приросту: "ОРАНТА" майже подвоїла премії (+91% р/р), "ТАС СГ" зросла на 68%, "АРСЕНАЛ" – на 62%.

Але за цими цифрами може ховатися ризик тарифної турбулентності. Якщо раніше регульовані коефіцієнти стримували вартість полісів, то зараз ціна формується попитом і пропозицією. У короткостроковій перспективі це дозволило компаніям збільшити премії та частково компенсувати інфляційний тиск. Водночас для клієнтів страхування стало суттєво дорожчим, і це може вплинути на рівень проникнення ОСЦПВ.

Ще один аспект – нерівномірність тарифів між компаніями. Великі гравці з потужними актуарними командами швидко адаптували тарифи й зберегли конкурентоспроможність. Натомість менші компанії ризикують втратити клієнтів через неконкурентні ціни або ж надмірно занижені тарифи, що у перспективі призведе до проблем з виплатами.

Фактор сезонності теж грає свою роль. У другому кварталі премії за ОСЦПВ зросли на 38% кв/кв, і це відображає моментальні коливання на ринку після зміни правил гри. Такі стрибки у майбутньому можуть стати джерелом нестабільності – як для балансів компаній, так і для доступності полісів для населення.

Важливий показник – рівень виплат. Попри зростання премій, річний коефіцієнт виплат у ризиковому сегменті знизився до 37%, що свідчить: страховики зуміли акумулювати кошти, але навантаження на клієнтів стало значно вищим. Якщо у наступних періодах зростання виплат (особливо по ОСЦПВ) почне наздоганяти премії, компанії можуть зіткнутися з різким падінням фінансового результату.

Отже, тарифна лібералізація поки принесла подвійний ефект: прибутковість для страховиків і дорожчі поліси для клієнтів. Це класичний випадок ризику, коли регуляторне послаблення одночасно створює і можливості, і загрози.

Ключовим індикатором для моніторингу є співвідношення зростання премій до динаміки виплат: якщо відставання виплат перевищить 20 п.п., це означатиме накопичення відкладених збитків.
Рекомендація: ринку потрібні стандартизовані stress-тести тарифів ОСЦПВ, щоб уникнути сценаріїв різкої нестабільності у випадку хвилі збитків.

Ризик збитковості та фінансової стійкості

Попри зростання премій на майже 40%, ситуація з виплатами виявилась менш оптимістичною. За підсумками першого півріччя 2025 року виплати у ризиковому сегменті збільшилися лише на 17% р/р, що призвело до зниження річного коефіцієнта виплат до 37%. Це вперше за два роки, коли показник пішов вниз. На перший погляд, це виглядає як ознака прибутковості, але насправді може приховувати ризик майбутнього "відкладеного" збитку.

У другому кварталі резерви збитків ризикових страховиків зросли на 7% кв/кв (+18% р/р). Основний тиск створюють транспортні види страхування – насамперед ОСЦПВ та "Зелена картка". Це означає, що компанії збільшують відрахування у резерви, готуючись до хвилі виплат у наступних кварталах. Таким чином, нинішнє відставання динаміки виплат від премій – лише тимчасове.

Ключовий показник – нетто-комбінований коефіцієнт збитковості, який піднявся до 99,5% (+3 в.п. за квартал). Це означає, що кожна гривня премій майже повністю витрачається на покриття збитків і витрат. Додати сюди ще й інфляційний тиск на виплати та зростання вартості ремонту авто й медичних послуг – і можна прогнозувати, що вже у другому півріччі компанії можуть вже працювати на межі беззбитковості.

На фоні цього фінансовий результат виглядає, як на мене, суперечливо. Так, ризикові страховики задекларували чистий прибуток у 1,9 млрд грн (+33% р/р), але він забезпечений не лише операційною діяльністю, а й доходами від інвестицій, які традиційно утримуються на рівні 8–9%. Тобто будь-яке погіршення інвестиційного клімату або додаткове навантаження на резерви може швидко "з’їсти" цей прибуток.

Для сектору life ситуація інша: премії зросли на 6%, виплати – на 24%, а чистий прибуток знизився удвічі – до 0,45 млрд грн. Тут ключовий ризик – поступове "проїдання" фінансового результату через зростання виплат і відтік клієнтів від довгострокових продуктів у бік коротших та більш ліквідних інструментів.

Таким чином, фінансова стійкість ринку у першому півріччі виглядає вразливою: поточні прибутки – це радше наслідок тимчасового відставання виплат від премій, ніж ознака справжньої ефективності.

KRI: перевищення комбінованого коефіцієнта понад 100% протягом двох кварталів поспіль стане сигналом для перегляду бізнес-моделей компаній.
Рекомендація: страховики мають більш активно розкривати методологію формування резервів, щоб уникнути недовіри з боку клієнтів та регулятора.

Ризик перестрахувальної залежності

Другий квартал 2025 року чітко показав, наскільки український ринок залишається залежним від зовнішніх перестраховиків. Частка премій, переданих у перестрахування, скоротилася з 11% до 9%, але у ключових видах бізнесу залежність залишається критично високою:

• страхування майна та вогневих ризиків – до 37% премій передано у перестрахування;
• "Зелена картка" – майже 19%;
• інші сегменти – менше, але також з помітною роллю зовнішніх партнерів.

Важливий факт: 95% перестрахувальних операцій здійснюється з нерезидентами. Це означає, що українські компанії практично повністю покладаються на міжнародний ринок перестрахування.

З одного боку, це гарантує доступ до великих ємностей та експертизи глобальних гравців. З іншого – створює системний ризик у разі зовнішніх шоків: будь-які обмеження чи санкції, зміна політики великих перестрахувальників або різке подорожчання перестрахувальних тарифів можуть безпосередньо вдарити по стійкості українських страховиків.

Особливу увагу слід звернути на те, що саме ті сегменти, які мають найвищі ризики (майно, транспорт, "Зелена картка"), найбільше залежать від перестрахування. Це підсилює вразливість ринку: якщо міжнародні перестрахувальники знизять апетит до цих ризиків, українським компаніям доведеться або різко скорочувати обсяги продажів, або брати надмірні ризики на власний баланс.

Таким чином, перестрахувальна залежність – це не лише технічне питання передачі ризику, а й один із ключових факторів фінансової стабільності ринку.

KRI: частка нерезидентів понад 90% у перестрахуванні великих ризиків вже сьогодні означає системну вразливість; критично важливо збільшувати роль внутрішнього перестрахування.
Рекомендація: розвиток українських пулів (наприклад, ядерного чи аграрного) може стати альтернативою надмірній залежності від міжнародних ринків.

Ризик макроекономічного та воєнного середовища

Український страховий ринок продовжує працювати в умовах багаторівневої невизначеності, де макроекономічні фактори тісно переплітаються з воєнними ризиками. Саме ця комбінація визначає середовище, у якому функціонують як страховики, так і їхні клієнти.

Інфляційний фактор. Вартість страхових продуктів зростає разом із загальним рівнем цін у країні. У першому півріччі 2025 року це проявилося найбільш помітно в ОСЦПВ: подорожчання ремонтів, автозапчастин і медичних послуг безпосередньо підштовхнуло тарифи вгору. Зростання премій (+40% р/р) відображає не лише активність ринку, а й необхідність компенсувати інфляційний тиск. Це створює ризик для доступності страхування для широких верств населення.

Воєнна складова. Війна продовжує формувати специфічне поле ризиків. Частина активів, що підлягають страхуванню, перебуває у зоні підвищеної небезпеки, а міжнародні перестраховики дедалі обережніше ставляться до ризиків, пов’язаних із територією України. Це обмежує можливості для покриття великих майнових чи транспортних ризиків і змушує компанії або знижувати обсяги страхування, або брати на баланс підвищене навантаження.

Регуляторний тиск і зовнішні обмеження. Зміни у правилах перебування українських автомобілів у країнах ЄС уже призвели до зменшення попиту на "Зелену картку". Це приклад того, як міжнародне середовище безпосередньо впливає на внутрішні страхові продукти. Подібні фактори – санкції, нові вимоги до фінансового моніторингу чи посилення перестрахувальних стандартів – можуть стати додатковими джерелами ризику.

Фінансова стійкість клієнтів. Для домогосподарств і бізнесу зростання вартості страхових полісів у поєднанні з високим рівнем економічної невизначеності створює спокусу відмовлятися від страхування або переходити на мінімальні пакети покриття. Це формує ризик недоотримання ринком премій у середньостроковій перспективі й водночас збільшує соціальну вразливість у разі великих збитків.

Таким чином, макроекономічні й воєнні чинники діють як множник інших ризиків: вони підсилюють тарифну турбулентність, загострюють залежність від перестрахувальників і створюють додатковий тиск на платоспроможність клієнтів.

KRI: інфляційний тиск понад 15% у поєднанні зі зростанням резервів збитків >10% за квартал є прямим індикатором погіршення стійкості сектору.
Рекомендація: страховикам варто активніше інтегрувати воєнні ризики у сценарний аналіз ORSA, щоб краще підготуватися до можливих шоків.

Висновки

Перше півріччя 2025 року показало подвійний характер розвитку українського страхового ринку. З одного боку, ми маємо рекордне зростання премій (+40%), підживлене тарифною лібералізацією в ОСЦПВ та активізацією сегментів КАСКО, ДМС і майнових ризиків. З іншого – структурні ризики, які можуть суттєво вплинути на стійкість галузі вже у найближчі квартали.

• Концентрація ринку загострюється: кількість гравців скорочується, частка ТОП-10 зростає. Це робить систему більш вразливою до проблем окремих великих компаній.
• Тарифний ризик у ОСЦПВ проявився у вигляді різкого подорожчання полісів і нерівномірності підходів до ціноутворення. Це створює загрозу як для клієнтів, так і для стабільності компаній, що не зможуть правильно налаштувати тарифи.
• Фінансова стійкість виглядає хиткою: рівень виплат штучно знижений, резерви збитків ростуть, а combined ratio впритул наближається до 100%.
• Перестрахувальна залежність від нерезидентів на рівні 95% є критичним фактором у разі будь-яких зовнішніх потрясінь.
• Макроекономічні й воєнні ризики залишаються фундаментальним фоном: інфляція, подорожчання послуг, міжнародні обмеження та військові ризики підсилюють усі інші слабкі місця ринку.

Отже, результат півріччя – це парадоксальна стійкість у цифрах і водночас зростаюча вразливість у суті. Українські страховики довели, що можуть швидко адаптуватися до змін і знаходити прибуток навіть у кризових умовах. Але стратегічно ключове завдання залишається незмінним: побудувати систему, здатну витримати зовнішні й внутрішні шоки без шкоди для клієнтів і фінансової стабільності країни.

Ризик-менеджерський підхід вимагає не лише аналізу минулих даних, а й побудови системи індикаторів наперед. Це дозволить ринку реагувати не тоді, коли ризик реалізується, а тоді, коли він лише формується.