Посилення обстрілів уже в цифрах. Але економіка продовжує працювати

Вересневий макроекономічний та монетарний огляд НБУ варто читати не просто як черговий набір економічних показників. Він фіксує важливий аспект: наслідки нового посилення російської агресії проти цивільної інфраструктури вже переходять із категорії ризиків у фактичні економічні дані.

Удари по підприємствах, складах і логістичних центрах, атаки на енергетичну інфраструктуру та фактичне блокування морської логістики мають цілком вимірювану економічну ціну. Вони збільшують витрати бізнесу, ускладнюють експорт, створюють додатковий попит на імпорт, тиснуть на ціни та валютний ринок і, зрештою, погіршують очікування підприємств.

Але це лише одна частина картини. Інша – українська економіка вкотре демонструє здатність пристосовуватися. Бізнес перебудовує логістику, експорт переорієнтовується на альтернативні маршрути, відновлюються пошкоджені потужності, фінансова система працює, а гривня залишається привабливим інструментом для заощаджень.

Саме ці дві тенденції – посилення негативного впливу війни та продовження адаптації економіки – зараз потрібно бачити одночасно.

Інфляція: наслідки атак стають видимими

У липні споживча інфляція пришвидшилася до 7,7% у річному вимірі після 7,2% у червні. У серпні, за оперативними оцінками, пришвидшення продовжилося. Це загалом відповідало очікуванням НБУ щодо динаміки цін у другому півріччі, хоча інфляція виявилася дещо вищою за траєкторію липневого прогнозу.

Одна з причин – нові руйнування, яких на момент підготовки липневого прогнозу ще не було. Базовий сценарій НБУ враховував уже наявну тоді інформацію про обстріли та зростання логістичних витрат, але після дати відсікання даних відбулися нові атаки на логістичну інфраструктуру.

За нашими поточними оцінками, додатковий внесок саме перебудови логістики та пов'язаного з нею зростання витрат може становити близько 0,4–0,6 в.п. річної інфляції на кінець 2026 року. Основна частина цього ефекту проявлятиметься восени. Водночас про різкий стрибок цін не йдеться: ефект буде розтягнутим у часі й частково стримуватиметься конкурентним середовищем та слабшим попитом.

Це важливе уточнення. Пошкодження складу чи розподільчого центру не означає автоматичного перенесення всіх втрат у ціну на полиці. Логістика та зберігання формують близько 8% середньої споживчої ціни, а бізнес через конкуренцію здатний перекладати в кінцеві ціни лише частину додаткових витрат.

Бізнес уже відчув удар

Можливо, найнаочніше наслідки посилення атак проявилися не в статистиці виробництва, яка часто надходить із лагом, а в очікуваннях підприємств.

Індекс очікувань ділової активності НБУ в серпні знизився до 48,3 із 50,1 у липні, вперше з лютого повернувшись в зону переважання негативних оцінок. Серед чинників сам бізнес називає масштабні руйнування виробничих потужностей і складів, ускладнення логістики та блокування морських портів.

Було б, мабуть, дивніше, якби після масштабу останніх атак бізнес-очікування не погіршилися. Це поставило б питання вже щодо адекватності самого індикатора.

Показово й інше: будівництво залишилося єдиним сектором у позитивній зоні – 50,7. Пояснення достатньо очевидне – бюджетне фінансування відновлення інфраструктури, внутрішній попит та сезонність. Логіка тут зрозуміла: що більше руйнувань, то більше країна вимушена витрачати на відновлення, ремонт інфраструктури та інші будівельні роботи. Стійкість цього сектору, на жаль, частково є зворотним боком масштабів руйнувань.

Ринок праці: попит послабився, але людей усе одно бракує

Ще один прояв, через який посилення російських атак уже проявляється в економіці, – ринок праці. За даними НБУ, попит на працівників останнім часом знизився. Це цілком узгоджується із загальним погіршенням ділової активності: коли підприємства стикаються з руйнуванням виробничих і складських потужностей, перебоями в логістиці та зростанням невизначеності, вони стають обережнішими з розширенням штату та відкриттям нових вакансій.

Серпневе опитування підприємств також свідчить, що ситуація з наймом стала стриманішою: лише будівельні підприємства очікували збільшення чисельності працівників, тоді як промисловість, торгівля та сектор послуг прогнозували її скорочення, найбільше – промисловість. Водночас самі підприємства називають дефіцит кваліфікованих кадрів одним із чинників, які найбільше обмежують їхню діяльність.

Тому ринок праці добре ілюструє загальний стан економіки. Бізнес став обережнішим із наймом через посилення безпекових ризиків, але боротьба за наявних працівників нікуди не зникла. Для багатьох підприємств обмеженням для виробництва залишається вже не стільки відсутність попиту на їхню продукцію, скільки фізична нестача людей, які можуть її виробляти.

Бюджет і валютний ринок: ще один канал впливу війни

Війна впливає на валютний ринок не лише через експорт та імпорт. Важливий чинник – бюджет.

У липні–серпні значно розширилися бюджетні видатки та дефіцит. Це природно для економіки, яка одночасно фінансує оборону, відновлення пошкодженої інфраструктури та підготовку до зими. Лише в липні видатки державного бюджету були майже на 70% більшими, ніж рік тому.

Але великі бюджетні видатки означають також більше гривні в економіці. Частина цього ресурсу перетворюється на попит на імпорт, а відтак – на іноземну валюту.

Тому великі обсяги валютних інтервенцій НБУ останніх місяців не можна розглядати ізольовано від фіскальних процесів та наслідків війни. У липні та серпні НБУ продав на валютному ринку по 4,8 млрд дол. Це значні обсяги, але водночас – об’єктивна потреба перерозподіляти профіцит валюти в державному секторі на покриття її дефіциту в приватному секторі.

Експорт: втрати великі, але маршрути змінюються

Ще одна частина цієї історії – зовнішня торгівля.

Торговельний дефіцит розширився. У липні експорт товарів знизився порівняно з попереднім місяцем і становив близько 2,9 млрд дол., тоді як імпорт і надалі зростав – до 8,8 млрд дол.

За цими цифрами знову стоїть війна з обох боків торговельного балансу. З одного боку – блокування портів та руйнування логістики обмежують можливості експортерів. З іншого – країна потребує більше імпорту обладнання, енергетичних потужностей та інших товарів, необхідних для заміщення знищеного і підготовки до складної зими.

Ситуація з перевезеннями особливо показова. У серпні залізницею було перевезено близько 1,3 млн тон зерна – майже на 35% менше, ніж у липні, а експортні залізничні перевезення зерна скоротилися ще більше. Водночас уже видно перебудову потоків: більша частина залізничного агроекспорту спрямовувалася через західні переходи, зростали перевезення в напрямку Дунайських портів.

За окремими оперативними даними, після блокування Великої Одеси перевезення зерна до Ізмаїла на певному етапі зростали більш ніж у десять разів, а до західних переходів – майже вдвічі.

Не варто створювати ілюзію, що альтернативна логістика здатна швидко й безболісно замінити морські порти. Вона дорожча і має меншу пропускну спроможність.

Проте головне тут інше: експорт не зупинився – він шукає нові маршрути. Це і є адаптація в реальному часі.

Гривня залишається засобом заощадження

Є ще один важливий показник стійкості, який легко загубити серед новин про руйнування, – українці продовжують заощаджувати в гривні.

Так, за підсумками серпня портфель гривневих ОВДП у власності фізичних осіб досяг рекордних 100 млрд грн, збільшившись більш ніж на 9 млрд грн лише за липень-серпень.

Так, за підсумками серпня портфель гривневих ОВДП у власності фізичних осіб досяг рекордних 100 млрд грн, збільшившись більш ніж на 9 млрд грн лише за липень-серпень.

Попереднє посилення процентної політики НБУ було спрямоване не на те, щоб процентною ставкою "відбудовувати" зруйнований склад чи електростанцію. Її завдання інше – зберігати привабливість гривні як засобу заощадження, не допустити розбалансування очікувань та обмежувати додатковий тиск на валютний ринок і ціни. Саме через цей канал процентна політика працює навіть тоді, коли першопричиною економічного шоку є війна.

Адаптація не означає відсутність втрат

Висновок із вересневого огляду не має бути ані надмірно песимістичним, ані заспокійливим.

Посилення російської агресії вже має макроекономічні наслідки. Ми бачимо їх у цінах, очікуваннях бізнесу, зовнішній торгівлі, транспорті та попиті на валюту. І якщо атаки триватимуть або посиляться, економічна ціна також зростатиме.

Водночас українська економіка не завмирає під цим тиском. Підприємства змінюють ланцюги постачання, експортери шукають нові маршрути, будівельники відновлюють зруйноване, банки продовжують працювати, населення заощаджує в гривні.

Росія завдає Україні дедалі більших економічних втрат. Але поки їй не вдається досягти головної мети – зупинити українську економіку.

Саме це, мабуть, є найважливішим висновком із цифр останніх двох місяців.