Створення мегарегулятора в умовах кризового стану економіки

На розгляді Верховної Ради майже рік знаходиться проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій із державногорегулювання ринків фінансових послуг (реєстр. № 2413а від 20.07.2016).

Законопроектом передбачено механічну передачу повноважень Нацкомфінпослуг в першу чергу Національному банку (93% всіх піднаглядних Нацкомфінпослуг фінансових установ) та НКЦПФР з метою консолідації регулювання.

Вважаю, що такий підхід не вирішує проблем державного регулювання фінансового сектору. По-перше: зберігається сегментарний підхід до регулювання, що створює додаткові проблеми для проведення реформ. Так, передбачається реформування пенсійної системи за підтримки МВФ, створення накопичувально Источник: http://censor.net.ua/b2891го загальнодержавного пенсійного забезпечення, основна роль в якому відводиться адміністраторам пенсійних фондів та компаніям страхування життя. Результатом впровадження законопроекту буде розірвання регулювання зазначених суб'єктів між двома державними органами, і як наслідок, проблеми з впровадженням єдиних підходів пенсійного забезпечення. Крім того, серед суб'єктів, які регулює Нацкомфінпослуг, є ряд суб'єктів, які ніяк не можна віднести до фінансових установ. Тим більше тих, що не заслуговують регулювання Національним банком. До них відносяться частково фінансові компанії, класичні кредитні спілки, ломбарди.

По-друге: в умовах кризового стану економіки реформування фінансового сектору зі створенням мегарегулятора є недоцільним, оскільки досвід країн , які його запровадили, свідчить про повне зниження ефективності, фінансового контролю та нагляду, особливо на початковому етапі, коли відбувається перепідпорядкування функцій існуючих органів управління

Поєднання в одному органі повноважень нормативного регулювання та нагляду призведе до виникнення значних бюрократичних перепон, процвітанню корупції та безвідповідальності. В більшості країн, нагляд за всіма суб'єктами здійснює мегарегулятор, а законодавче та нормативне регулювання віднесено до компетенції іншого органу, зокрема, Міністерства фінансів.

Серед багатьох країн лише у приблизно 50 існує єдиний мегарегулятор, і лише у 7 із них функції мегарегулятора виконує Центральний банк країни. Натомість у більшості країн функції мегарегулятора виконує інший орган, ніж Центробанк.

Наприклад, у таких країнах, як Австрія, Естонія, Iсландія, Латвія, Японія, Польща створено окремий орган нагляду за фінансовими ринками, до компетенції якого віднесені питання нагляду за банками, страховими, інвестиційними компаніями, компаніями з управління активами, інвестиційними та пенсійними фондами, ринком цінних паперів, послугами з переказу коштів та установами з електронних грошей.

В Угорщині та Німеччині свого часу були створені єдині регулятори банківського і небанківського нагляду. Але, за висновками експертів МВФ, поєднання функцій контролю за банками і небанківськими установами виявилось неефективним, і вони рекомендували сконцентрувати виключно регулювання банківського сектору до Національного банку Угорщини. Навіть у розвинутій фінансовій системі Німеччини поєднання функцій нагляду за банківськими та небанківськими фінансовими установами виявилося неефективним. Тому запропоновано банківське регулювання сконцентрувати до системи Бундесбанку.

Створення мегарегулятора який виконує наглядові та регуляторні функції здебільшого впроваджено в Великобританії та країнах, які були її колоніями, а також в країнах СНД.

По третє: на сьогодні фактичне створення мегарегулятора "на базі" Національного банку лише заважатиме центральному банку країни виконувати його основну функцію закріплену Конституцією України, а саме забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Результатом банківської реформи стало, за даними фахівців банківської сфери, втрата 435 млрд грн. активів банківської системи, що складає приблизно 22 відсотка ВВП. Наприклад, на початку 2014 року активи банківської системи складали 132 млрд. дол. США, а за станом на кінець першого кварталу 2016 року – приблизно 50 млрд. дол. США. Втрати обігових коштів підприємств реального сектору економіки складають 82 млрд.грн., в тому числі страхових компаній – близько 2 млрд.грн., інвестиційних компаній і пенсійних фондів – близько 1 млрд.гривень. I, на жаль, це не кінець.

Національний банк, починаючи з 2014 року, зменшив кількість банків на 76 одиниць і планує подальше скорочення їх кількості з метою стабілізації системи. За таких умов до системи нагляду Нацбанку будуть передані більше 2100 нових суб'єктів регулювання, кількість яких зросла за попередній рік на 10 відсотків, а кількість відокремлених підрозділів – на 1000 одиниць. Таким чином, замість реформування фінансових ринків, буде запропоновано механічне скорочення суб'єктів фінансового ринку про яке вже було заявлено керівництвом Нацбанку. Легко спрогнозувати, що це призведе до невиконання зобов'язань перед клієнтами, зростання соціальної напруги, подальшої втрати довіри до фінансового сектору.

Найбільш масштабним прикладом непрофесійної роботи Національного банку є ситуація, яка склалася із ПАТ "Дельта Банк".

З весни 2014 року банк зупинив видачу депозитів. Показники діяльності банку вже тоді були на межі мінімальних. Для подолання панічних настроїв населення (банк четвертий за обсягами депозитів) та стабілізації ситуації на ринку регулятор виділив більше 10 млрд грн на підтримку ліквідності банку.

Пізніше, постановою від 25.12.2014 №863 Нацбанк визначив ПАТ "Дельта Банк" системно важливим і таким, що підлягає рекапіталізації від держави.

Проте, всупереч нормативним документам та гарантіям держави, постановою Правління НБУ від 02.03.2015 №150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Таке рішення Нацбанк пояснив неможливістю надання установі 22 млрд. грн, при тому що обсяг гарантованої ФГВФО суми вкладникам (до 200 тис. грн) сягає 16,5 млрд. грн і обсяг неповернутого рефінансу 10 млрд грн.

Цей сумнівний досвід застосовано в ситуації з банком "Михайлівський" та "ФідоБанк", що окрім зростання кількості проблем з махінаціями в банківському секторі та втрат юридичних і фізичних осіб, ще й продовжує створювати навантаження на державний бюджет. В цілому повернення 63 млрд.грн. фізичним особам з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб профінансовано майже на 80 відсотків за рахунок державного бюджету.

По-четверте: із прийняттям законопроекту буде створено проблему нерівності банківських та небанківських фінансових інститутів перед законом. Зокрема, щодо системи гарантування вкладів – на сьогодні лише депозити фізичних осіб розміщених в банках гарантовані такою системою, а також механізму підтримки ліквідності – відповідно лише банки сьогодні мають право користуватися кредитами Національного банку. Також Національний банк змушений буде взяти на себе функцію захисту прав споживачів фінансових послуг, що є непритаманною функцією Національного банку (законопроект передбачає виконання нормативно – правових актів Нацкомфінпослуг Національним банком). В той же час Нацкомфінпослуг за 2015 рік розглянуто більше 5000 скарг щодо невиплат та порушення прав клієнтів фінансових компаній.

Отже, ще раз хочу запитати у вас: "Чи в такій ситуації потрібно і доцільне Національному банку опікуватися функціями захисту інтересів споживачів небанківських фінансових послуг?"

Ні!

Фінансовому ринку країни потрібне інше!

Спеціалізовані органи регулювання фінансового ринку це на сьогодні радше перевага, аніж недолік вітчизняної системи регулювання в цілому. Наші зусилля повинні бути направлення на удосконалення діяльності існуючих регуляторів з метою досягнення ними європейських стандартів якості роботи та захисту прав споживачів.

Запропоноване в законопроекті створення мегарегулятора може мати також політичний підтекст, адже буде сформована дуже впливова інституція, що має значно більшу вагу, ніж окремі регулятори. I хоча мегарегулятор у межах країни дає більше технічних можливостей для залучення експертів, більш масштабного збору й аналізу інформації, не можна недооцінювати значення такої інституції на політико-економічній арені країни, і тому до створення мегарегулятора слід підходити з великою обережністю та ретельністю.

Крім того, звертаю увагу, що впровадження мегарегулятора здійснюється в країнах де діють потужні транснаціональні фінансові конгломерати та суб'єкти надають клієнтам уніфіковані фінансові продукти, як пакет фінансових послуг до яких належать банківські, страхові, інвестиційні, а також діють уніфіковані підходи до державного регулювання суб'єктів нагляду та стале законодавство.

На даний час у Верховній Раді готуються до прийняття законопроекти про захист прав споживачів фінансових послуг, споживче кредитування, страхування, обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів, ломбардну діяльність, про ринки капіталів і деривативів та готуються нові редакції законів про недержавне пенсійне забезпечення, обов'язкове медичне страхування. Ці закони значно зміняють підходи до діяльності та державного регулювання суб'єктів фінансового ринку та враховують Директиви єС.

Нажаль законопроект не надає жодних відповідей на всі вищезазначені питання, а також не приділяється жодної уваги фінансуванню діяльності нових регуляторів після покладення на них нових функцій. Зазначене розпорошення функцій нагляду та регулювання призведе до зниження ефективності самого регулювання та потребуватиме значних ресурсів від Національного банку.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що положення законопроекту є застарілими та неефективними, вважаю за доцільне ініціювати відкликання на доопрацювання законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій із державногорегулювання ринків фінансових послуг (реєстр. № 2413а від 20.07.2016), та передбачити в новій редакції нові системні підходи державного регулювання та нагляду відповідно до найкращого світового досвіду, що враховуватиме, у тому числі, вирішення вищезазначених проблем та сприятиме ефективному реформуванню та розвитку фінансової системи України з розглядом остаточної редакції законопроекту на Раді реформ при Президенті України за участю Нацбанку та Національних комісій на фінринках.