В Україні дуже низька фінансова грамотність, тому люди не довіряють банкам

Шеф-редактор інформаційного агентства FinClub Руслан Чорний розповів, навіщо потрібні банки, чому українці їм не довіряють, чи може бути кредит під 0,1%, а також навіщо у наглядових радах банків мають бути іноземці

Про це та інше він говорив в ефірі програми Еспресо: капітал на телеканалі Еспресо. Ведучий – керівник Центру журналістики при Київській школі економіки Андрій Яніцький.

Яку роль банки відіграють в економіці? Що вони роблять? Навіщо вони потрібні?

Це може звучати трошки банально, але банки – це кровоносна система економіки. За рахунок банків відбувається фінансування багатьох проектів. ?, фактично, банки є рушієм економіки, завдяки яким вона може зростати. Якщо підприємства працюють самі по собі і мають дохід, вони можуть вкладати виключно прибуток, дохід у розвиток бізнесу. Банки надають так би мовити "плече", коли можна інвестувати набагато більше. Для цього банки, звичайно, роблять аудит бізнесу. Таким чином на сьогоднішній день у світі банки відіграють в економіці ключову роль.

Чому банки кредитують не всі бізнеси і не всіх, хто в них просить про кредити? Бо постійно є скарги, що банки не кредитують, могли б більше вкладати в економіку.

Банки все ж таки кредитують бізнес, але з останньої кризи кредитування досить сильно сповільнилося. Тому що дуже багато позичальників відмовилися повертати кредити, хоча в них є фінансові можливості.

Після Революції виявилося дуже багато людей, які вирішили, що можна не платити банкам. Такі люди сиділи в тому числі у Верховній Раді. Вони продовжують розповідати про те, що банки не хочуть кредитувати – тоді як їм спочатку потрібно повернути гроші.

А якщо казати про інші кредитні установи. Чому звертатися саме в банки? Бо є компанії, які пропонують кредити по 0,1%. Здається, це не дуже високий відсоток.

Насправді майже немає "нульових" відсотків. Тому що у таких кредитах є приховані комісії і заховані проценти. Тому що гроші не можуть коштувати 0,1%. Це нісенітниця. ? фінансові установи як правило дають під набагато більший процент, ніж банки. Тому що у них багато легше отримати такі кредити, вони не роблять такий серйозний аналіз підприємств чи позичальників, як це роблять банки, і вони несуть меншу відповідальність. На сьогоднішній день вони не знаходяться під контролем Національного банку, який досить жорстко примушує виконувати усі нормативи.

Пане Руслане, ми опитали людей на вулицях Києва. Спитали, чи довіряють вони банкам, чи розміщують у банках свої гроші. Люди кажуть, що "в азартні ігри з урядом не грають" і не довіряють гроші банкам. Чому люди не довіряють банківській системі?

По-перше, в Україні дуже низький рівень фінансової грамотності. У відповідях, які ми почули, дуже багато незрозумілих речей. "Азартні ігри з державою" – яке має відношення держава – крім державних банків – до банківської системи? Тобто є інші банки, які до держави не мають відношення. Тобто можна говорити про те, що рівень фінансової грамотності в Україні дуже низький, тому українці не розуміють, як працювати з банками, що від них чекати.

Далі. Ми бачимо, що в банківській системі йде підвищення рівня депозитів. Це говорить про те, що довіра повертається. Така вибірка – я розумію, що ви просто опитали людей на вулицях, але цифри говорять трошки про інше.

Люди під час кризи 2013-2014 років дуже багато забрали з банків. Але гроші повертаються і останні три роки говорять про те, що гроші майже всі повернулися. А це говорить про підвищення довіри.

Щодо фінансової грамотності – ви кажете, що вона занадто низька. А як її підвищити, що це має бути? Якісь навчання у школах, чи курси для дорослих людей, чи якісь спеціальні видання треба видавати, газети "Фінансова грамотність"? Що треба зробити з цим?

Дійсно, у школах треба запровадити курс. У деяких школах він вже запроваджений і діти вчаться фінансової грамотності. Але цього недостатньо. Поки вони підростуть і навчать своїх батьків – мине дуже багато часу. Мають бути якісь державні програми по телебаченню, в ?нтернеті якісь ролики. Які програми у досить вузькому сегменті робить Фонд гарантування вкладів, розповідаючи про свою роботу. Але цього явно недостатньо.

Я знаю, що і у Національному банку України є цілий департамент чи підрозділ, який займається фінансовою грамотністю.

Я не бачив реальних ефективних кроків цього департаменту.

Пане Руслане, ваше видання FinClub теж пише багато про фінанси. ? нещодавно була стаття – не знаю, чи можна її назвати фінансовою – про корпоративне управління. Що це за звір такий, "корпоративне управління", чому це важливо, чому про це важливо говорити?

Є така проблема, коли завжди у державних банках по дзвінку з Кабінету міністрів видавалися кредити як-то кажуть, "своїм". ? якраз новий інститут незалежних директорів і сама вся система корпоративного управління має забезпечити, щоб такого більше не було. У державних банках у наглядових радах з?явилися незалежні експерти, які унеможливлять видачу таких кредитів, які потім не будуть повернені.

? що, є якісь загрози для цього нового інституту наглядових рад?

Зараз те, що пропонував МВФ (Міжнародний валютний фонд) і міжнародні експерти, як воно працювало в інших країнах, в Україні чомусь не запрацювало. Реформа трохи пробуксувала і зараз є питання, як все ж таки її налагодити.

Мені здається, є відповіді від різних депутатів – деякі, наприклад, пропонують прибрати з наглядових рад іноземців. Бо що ж ці іноземці можуть розуміти в наших державних банках, як вони можуть впливати на державні банки, це ж наші державні гроші. Чи потрібні іноземці в наглядових радах – чи ні?

На мій погляд, потрібні. Люди з великим досвідом. В першу для того, щоб різні посадовці з України не тиснули на них та їхні родини, не змушували приймати якісь рішення. Ми бачимо, що поки що не вдалося це у двох державних банках, відбувається якийсь тиск незрозумілий. Але я сподіваюся, що все ж таки саме незалежні директори-іноземці можуть зменшити такий вплив держави та державних чиновників на видачу кредитів "своїм".

Це доволі складно зробити, коли сам пан президент телефонує у державний банк і щось там намагається повирішувати про відтермінування кредитів. Ми бачили якісь трохи популістичні заяви.

На жаль, це так.

Наступного тижня ми очікуємо гроші від МВФ (програма вийшла в суботу, 6 червня, – Ред.). Чи є серед умов щось, що стосується банківської або фінансової системи, про що нам треба знати?

Зараз нібито всі умови виконані. Ми пройшли земельну реформу, прийнято так званий "антиколомойський" закон. Тому я вважаю, що зараз перепон із банківською системою для отримання фінансування немає.

Ми знаємо про такі умови, як спліт. Цей закон теж був прийнятий. Це про злиття банківського і страхового сектору під одним регулятором – Національним банком. Водночас, частину ринку віддали під регуляцію Фонду цінних паперів. Як відбувається ця реформа, чи вона досі важлива? Чи вона, можливо, вже проведена – а ми не помітили цього.

Вона ще не відбулася. Вона у процесі. Дійсно, у Національному банку створюється департамент, який буде займатися контролем небанківських фінансових установ. Це ломбарди, кредитні союзи, фінансові компанії, страхові компанії. З цими компаніями Національний банк, наскільки я знаю, щомісяця проводить зустрічі і уточнює, як для них полегшити перехід під вплив Нацбанку. ? які саме нормативи вони будуть виконувати. Цей процес іде, але він ще не завершений.