Українська страхова парадигма або 30 років страховому ринку України

30 років страховому ринку України.

Якщо цей строк розглядати в контексті розвитку економічної історії – це миттєвість, а якщо в контексті розвитку окремої людини – це досить суттєвий строк. Це вік вже майже зрілої людини, майже вік Христа. Взагалі, розвиток психофізіологічних функцій середньостатистичної людини досягає свого оптимуму до 25 років. Розвиток інтелектуальних характеристик продовжується протягом всього періоду, причому доросла особистість в стані сама контролювати хід свого інтелектуального розвитку і досягати висот професійної майстерності і творчості. Розвиток сфери почуттів відбувається на фоні вирішення головних проблем дорослості – досягнення ідентичності.

Цей відрізок часу страховий ринок вже пройшов. У 30 років на зміну романтичним цінностям приходять більш практичні, на перший план виступають мотиви більш якісного оволодіння професійною діяльністю і самовдосконалення. Це більш наглядна аналогія щодо розвитку страхового ринку України і в цьому контексті та під цією призмою проглянемо за історичним розвитком теперішнього страхового ринку, його здобутки та досягнення, помилки, а їх було за цей період досить багато, а також наявність сил і спроможності ці помилки виправляти – тобто самовдосконалюватись.

Минуле, теперішнє, майбутнє. Минуле формує сьогодення, а без теперішнього немає майбутнього.

Минуле. Не будемо досить детально заглиблюватись у спогади та розглядати всі стадії та всі основні сюжети минулого страхового ринку. В рамках цієї статті це неможливо. Однак справедливо згадати основні моменти.

Минуле – це епоха романтизму нашого страхового ринку. Це досить хаотичний розвиток страхового бізнесу в специфічних умовах буремних 90-тих. Перший етап розвитку страхового ринку (1991-1993 рр.) – характеризувався відсутністю належного контролю за страховими компаніями та законодавчої бази, яка б регламентувала страхові відносини. На ринку впродовж цього часу діяло понад 800 страхових компаній. Вони регулювалися законами "Про господарські товариства" та "Про підприємництво". На ринку не існувало вимоги щодо ліцензування діяльності, рівня платоспроможності, статутного капіталу та активів страховиків. Створення великої кількості страхових компаній не забезпечувало формування повноцінного страхового ринку в Україні. В першу чергу не було органу, який би контролював страхову діяльність. Незахищеність інтересів та невпорядкована діяльність страхувальників сприяли створенню системи державного регламентування страхової діяльності.

Перший спеціальний нормативний акт, що регламентував страхування, був прийнятий тільки в 1993р. Хоча це був лише Декрет Кабінету Міністрів "Про страхування", проте він мав статус першого законодавчого акту страхового ринку. Положення урядового Декрету були дуже узагальненими і викликали набагато більше питань, ніж давали відповідей на актуальні питання в роботі українських страховиків-початківців. Правова недосконалість Декрету призвела до того, що на вітчизняному страховому ринку з'явилася велика кількість страхових компаній. Низькі вимоги до страховиків призводили до хаотичного розвитку страхування в Україні. Після прийняття Декрету кількість страхових компаній збільшилася. З часом велика кількість страхових копаній опинилася на грані банкрутства, оскільки вони мали невеликий статутний капітал, а також погано сформовані страхові резерви і кількість гравців на страховому ринку почала поступово зменшуватись. Паралельно цьому, суттєво почав збільшуватись професіоналізм страховиків, як результат самовдосконалення та вивчення світового досвіду.

Серед одних із важливих подій минулого – це було створення першого регулятора. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 166 від 14 березня 1993р. було створено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд), який підпорядковувався Кабінету Міністрів і почав забезпечувати реалізацію державної страхової політики. З його роботою почалось розроблення основних напрямів розвитку страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, здійснення державного нагляду за страховою діяльністю, видача ліцензій, реєстрація правил страхування, регулювання взаємовідносин страховиків зі страхувальниками, а також страхових брокерів зі страхувальниками і страховиками, участь у міжнародному співробітництві. Укрстрахнагляд проіснував до 1 березня 2000р.

Прийняття в 1996р. Закону "Про страхування" зробило вітчизняний страховий ринок більш цивілізованим. Закон вніс вагомі корективи у страхову діяльність в Україні. Основними з них були:

• розмежування ліцензій між страхуванням життя і ризикових видів страхування;
• встановлення мінімального розміру статутного капіталу страхової компанії;
• встановлення мінімального розміру статутного капіталу для страхових компаній створених за участю іноземних осіб;
• впровадження поняття "технічних" і "математичних" резервів, вимог щодо відповідності їм обов’язків, взятих страховою компанією;
• впровадження маржі платоспроможності на рівні 25-30% від суми премій та виплат за звітній період;
• підвищення вимог до ліцензування, тощо.

Верховною Радою України 04.10.2001р. було внесено основні зміни та доповнення до Закону "Про страхування". Він і зараз залишається головним законодавчим актом у страховій галузі в нашій державі.

Такі суттєві зміни також вплинули не тільки на сферу регулювання, а і на самих учасників страхового ринку. Страховики почали об’єднавчі процеси. На страховому ринку з’явились Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Ядерний страховий пул. Згодом було створено, ще декілька об’єднань страховиків: Асоціація "Страховий бізнес", Українська Федерація Убезпечення, Аграрний страховий пул. Однак до сьогоднішнього дня не всі такі об’єднання дожили. Ринок досить суровий і непередбачений. На це він і ринок. Виживають сильніші та загартованіші.

В подальшому, у процесі адміністративної реформи Указом Президента України "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 року за № 1573/99 функції Укрстрахнагляду було покладено на Міністерство фінансів України. У складі Мінфіну, у лютому 2000 року, було створено департамент фінансових установ та ринків. Однак останній, на відміну від Укрстрахнагляду, не міг самостійно подавати до Кабінету Міністрів України як суб'єкт законодавчої ініціативи проекти законодавчих актів. I через певний час, 11 грудня 2002р. за Указом Президента України № 1153/2002, згідно з Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" була створена Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, яка згодом, 23 листопада 2011р. перетворилась на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг (Нацкомфінпослуг).

Однак трансформація страхового ринку на цьому не зупинилась. Далі був СПЛIТ. Це теперішнє страхового ринку.

А ще страховий ринок пережив три великих економічних кризи: кризу 90-тих з гіперінфляцією, світову кризу 2008 року та кризу 2014-2917 років з війною та анексією Криму. I ще був великий "банкопад", під час якого Страховиками безповоротно втрачено великі фінансові ресурси. Всього банківський ринок залишило понад 55% банків, втрати юридичних осіб та фізосіб-підприємців – близько 200 мільярдів гривень. Серед потерпілих клієнтів таких банків опинилися також страхові компанії, кредитні спілки та інші учасники небанківського фінансового ринку. Вони втратили під час "банкопаду" близько 1,5 млрд. грн.

Теперішнє. Серед останніх суттєвих змін, мабуть самим важливим стало прийняття Закону "Про спліт", згідно якого у страхового ринку знову з’явився новий регулятор – Національний банк України.

З точки зору визначеного цим Законом, нагляд і регулювання роботи за небанківськими фінансовими компаніями, такими як страхові, кредитні спілки, ломбарди та інші відійшли до НБУ, а регулювання пенсійних фондів, фондів фінансування будівництва здійснює НКЦПФР.

Система державного регулювання діяльності страхових компаній еволюціонувала в напрямку континентальної моделі. Її можна визнати скоріше жорсткою, ніж ліберальною, що цілком відповідає сучасному стану розвитку страхової справи.

Серед основних завдань, які НБУ ставить перед ринком є декілька вагомих складових: перше – прозорість структури власності, друге – достатність капіталу, третє – дотримання вимог законодавства в сфері фінансового моніторингу та ринкової поведінки і захисту прав споживачів.

Багато проблемних питань і надалі стоять не вирішеними. Одним із основних, які потребують вирішення – це, зокрема зміни до Податкового кодексу. Починаючи з 2015р. у Податковому кодексі було запроваджено нову систему оподаткування страхових компаній, яка характерна для багатьох країн Євросоюзу. Ця система оподаткування стала проблемною для страхового ринку України, оскільки планували перевести страховий ринок на загальну систему оподаткування, a в результаті отримали подвійний податок. За старою системою оподаткування страхових компаній передбачало відрахування до бюджету 3% від розміру доходу, отриманого від страхової діяльності. За новим законодавством, до цього податку додали ще й 18% податку з прибутку. Хотіли як краще, а отримали як завжди.

Ще одним із болючих питань страхового ринку є питання капіталізації. Вимоги НБУ щодо перегляду активів страховиків, передбачуваний проектом положення про обов'язкові критерії та нормативи достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій страховика, є дещо несвоєчасним, особливо в період пандемії короновірусу. Страховий ринок як і вся економіка країни теж відчув на собі наслідки пандемії, це видно по погіршених основних показниках ринку. За останній період скоротились не тільки загальні збори страхових платежів, але й інвестиційні доходи Страховиків. Відсотки по банківських депозитах скоротились майже вдвічі за останній рік, з 16-18% до 7-8%. Також суттєво зменшились ставки по облігаціям внутрішньої державної позики (ОВДП) – з 16% до 8-9%. А це основні фінансові інструменти, в яких тримають свої кошти Страхові компанії. В ситуації, коли на ринку немає серйозних проблем з виплатами страхового відшкодування, навіть тимчасове зниження вимог до капіталу не буде нести системних ризиків або ризиків для споживачів. Національний банк України цілком спроможний, за бажанням, показати реальну зацікавленість в підтримці українського страхового ринку, а не тільки банківського.

Хоча страховий ринок України і пройшов стадію формування, але й досі зараз знаходиться на етапі свого розвитку. За оцінками експертів, покриття страхового поля в Україні становить 3–5%, тоді як у країнах Західної Європи – понад 90%. Це свідчить про наявність в Україні великих невикористаних резервів розвитку страхового ринку, реалізація яких значною мірою залежить від ефективності функціонування національної економіки, належного рівня платоспроможності населення та юридичних осіб, як потенційних клієнтів страховиків.

Щодо майбутнього.

Сучасний світ досить швидко змінюється. Цифрова трансформація економіки є ключовим напрямом розвитку у ХХI ст. Впровадження цифрових технологій інтенсивно відбувається в усіх сферах, в тому числі і в страхуванні, а цифровизація різних галузей економіки та її вплив на розвиток є на даний час однією з найбільш обговорюваних тем. Такі слова як діджиталізація та цифровізація все частіше звучать від представників страхового ринку. Все частіше чути про роль цифрової трансформації та індивідуалізації у підвищенні конкурентоспроможності страхових компаній.

В умовах цифровізації економіки змінилися й потреби страхувальників, тому мета діяльності страхових компаній повинна бути спрямована на задоволення цих потреб. Сучасні клієнти страхових компаній стали більш вимогливими: вони запитують більш детальну інформацію про страхові компанії і звикли, як і під час роботи з банками, очікувати оnline-послуги від страхових компаній. Сьогодні страхові компанії знаходяться в активній фазі процесу цифрових трансформацій. Одночасно активно аналізуються загрози, що можуть виникати у зв'язку з процесом цифровізації страхової галузі. Розглядаються потенційні можливості та переваги запровадження інновацій, які не лише дозволяють краще взаємодіяти зі споживачами страхових послуг, але й сприяють удосконаленню управління ризиками самих страховиків. В недалекому майбутньому кардинально зміняться підходи до процесу надання страхових послуг. Цифрові технології впроваджуються страховиками в канали продажів, у передстрахову експертизу ризиків, документообіг зі страхувальником, урегулювання збитків.

Тобто наше найближче майбутнє – індивідуалізація страхових послуг та повна клієнтоорієнтованість страховиків.

Входження України до глобальної фінансової системи потребує переходу нагляду за міжнародними стандартами, які визначаються відповідними директивами ЄС, стандартами міжнародних асоціацій та організацій. На черзі імплементація Європейської директиви Solvency II.

Перехід від ретроспективної оцінки платоспроможності (Solvency I) до оцінки з урахуванням ризиків і майбутніх загроз (Solvency II). Основними цілями Solvency II є перегляд європейської системи контролю та нагляду за страховиками, вдосконалення захисту страхувальників, більш глибока інтеграція європейського страхового ринку і, як результат, посилення конкурентоспроможності. У зв'язку з очікуваним уведенням на страховому ринку окремих елементів Solvency II питання готовності українських страховиків до нових вимог, а також їх вплив на страховий ринок України набули особливої актуальності. Однак дуже важливим є адекватне та поступове впровадження норм Директиви. Агресивне та одночасне введення норм Директиви Solvency II може значно вплинути на діяльність середніх та малих учасників страхового ринку. Для виконання вимог Solvency II необхідна значна докапіталізація, що може привести до відходу з ринку великої кількості страховиків. А це, своєю чергою, порушить інтереси страхувальників, збільшить безробіття, навантаження на державний бюджет і зменшить податкові надходження. Капіталізація Страховиків повинна бути поступова та продумана. Потрясіння на страховому ринку не дасть йому позитивних ефектів.

Можливо в недалекому майбутньому ринок знову повернеться до теми закінчення трансформації регулювання. На фінансовому ринку існують думки та погляди щодо доцільності закінчити проміжний етап трансформації фінансового ринку та розглянути створення державного "мегарегулятора", тобто органу, який буде здійснювати ефективне регулювання всієї фінансової галузі (банки, ринок фінансових послуг та фондовий ринок). Враховуючи позитивні та негативні аспекти створення об’єднаного органу регулювання і нагляду за діяльністю установ фінансового сектору, можна стверджувати, що в перспективі Україна також змушена буде піти шляхом консолідації наглядових органів. Такий процес потребує певного часу, однак досить можливий в перспективі, а його ефективність визначатиметься бажанням більшості учасників ринку, координацією своїх дій, рівнем розвитку фінансового сектора, наявністю чіткої стратегії його функціонування, рівнем фінансового і кадрового забезпечення, а також якістю менеджменту.

Закінчуючи свої роздуми щодо парадигми розвитку страхового ринку України, аналізуючи його минуле, теперішнє і майбутнє, мені здається все можливо виразити трьома крилатими фразами наших класиків, а саме: Лесі Українки – "Без надії сподіваюсь! (Contra spem spero!)", Iвана Франка – "Лупайте сю скалу", та Тараса Шевченко – "Не жди сподіваної волі".

I як прийнято казати сьогодні – далі буде…