На главную страницу
 
Головна
Про нас
Новини
Обговорення
Оголошення
База знань
Пошук
Карта сайту
Коментарі
Інтерв'ю
Аналітика
Рейтинги
Поиск по сайту

Обговорення / Інтерв'ю / Iнтерв'ю

Як забезпечити довіру до України приватних інвесторів

Версия для печати Версия для печати
20.03.2023 

На етапі відбудови післявоєнної економіки важливе значення має не тільки допомога держав та міжнародних організацій, але й окремих інвесторів, які вірять в майбутнє України, і яким мають бути забезпечені гарантії захисту інвестицій. В умовах загострення військових ризиків в Україні саме питання гарантій захисту інвестицій є передумовою відродження економіки.

Гарантії інвесторам від страхового сектору

Перш ніж державі вдаватись до значних витрат з розбудови системи гарантій для інвесторів під час дії військових ризиків, потрібно нарешті відрегулювати той ринок ризиків, який є невід’ємною складовою фінансового ринку у будь-якій країні з ринковою економікою – а саме страховий ринок. Приватні інвестори мають отримати гарантії від приватних компаній з України або з-за кордону. Один з кроків щодо пожвавлення цього процесу – розблокування перестрахування ризиків. Потрібно розуміти, що в сучасній економіці ризик є товаром, грошове покриття якого продається і купується так само як нафта або зерно. Національні страхові компанії здебільшого не можуть покрити весь обсяг військових ризиків і тому вимушені звертатись до перестрахування, передаючи частину ризиків за кордон. На даний момент НБУ змінив регулювання перестрахування за кордоном і поки що допустив лише 2 компанії до такого перестрахування. Сьогодні вкрай потрібно продовжувати лібералізацію цієї галузі, щоб компанії з українським капіталом та дочірні структури великих компанії з країн ЄС, США, Канади чи Туреччини могли перестраховувати прийняті в Україні ризики. Без запуску цього механізму ринковий механізм гарантій не запрацює.

Друга проблема – це ціна страхування ризиків в Україні, які в умовах війни підвищились, а отже їх ціна виросла. З початком війни багато договорів фактично перестали діяти, оскільки в переліку форс-мажорних обставин передбачали війну. Втім, міжнародні компанії дали чітко зрозуміти, що більшість з них готова страхувати ризики в Україні, але за цінами, які зросли в 5-10 разів. Трохи згодом ціни опустились, але все ще залишаються непідйомними для більшості учасників ринку. В таких умовах держава може допомогти страховикам:

  1. Можна організувати франшизу для МСБ), коли спеціалізований державний фонд покриває ризики, наприклад, в сумі до 1 млн грн. В такому випадку ціна ринкова ціна страхування проектів для МСБ буде знижуватись.
  2. Можна розробити та впровадити систему субсидій на страхування ризиків інвестиційних проектів для великого та малого бізнесу, коли держава компенсує частину ринкового тарифу, зростання якого обумовлено діями країни-агресора.
  3. В решті решт, держава може сприяти створенню пулу страхових компаній та увійти сама до страхового пулу для створення перестраховочної ємності, призначеної для захисту від ризиків, що принесла в Україну війна. Досвід роботи подібних пулів є. Наприклад, ЯСП діє в Україні.
  4. Держава разом з міжнародними організаціями, наприклад ЄБРР, може створити перестраховочну компанію, яка збільшить покриття ризиків за рахунок активів спеціалізованого фонду з відновлення України.

Такі пропозиції варто обговорити зі страховиками та експертними колами вже найближчим часом. Державі як регулятору має бути все одно, який варіант переможе, бо головне це результат, а саме наявність якісного і доступного за ціною страхового покриття ризиків інвесторів в Україні. Варто тільки не забувати, що ризик є товаром, а Україна – це країна з ринковою економікою. Саме тому всі витрати держави Україна на страхування від військових ризиків, включаючи субсидії до ринкового страхового тарифу, мають бути компенсовані за рахунок арештованих російських активів на Заході і в Україні. Потрібно пам’ятати, що саме росіяни створили тут додаткові ризики, тож їм і платити по рахункам, а держава Україна виступає тільки організатором процесу.

Прямі гарантії

Заміна страхування або страхових гарантій державними гарантіями – це завжди крайній крок для держави з ринковою економікою. Але оскільки в Україні виникла ситуація, коли постала загроза національній безпеці, то такий інструмент має бути застосований, але лише в окремих випадках. Держава або державні банки мають розширювати портфель гарантій для інвесторів, наприклад, для підприємств, які працюють в рамках військово-промислового комплексу або інвестують у інфраструктуру, яка підсилює національну безпеку. За загальною сумою гарантій обсяг таких проектів може перевищувати річний обсяг витрат державного бюджету. Таких цифр не потрібно боятись, оскільки не всі ці ризики будуть реалізовані, особливо якщо військові ризики будуть відокремлені від інших. Тобто Держава може запустити проект видачі цільових гарантій саме в розрізі військових ризиків.

Для забезпечення гарантій інвесторам від військових ризиків може бути створено спеціалізований фонд, який варто вивести з периметру державного бюджету. Наповнення такого фонду може бути за рахунок: російських конфіскованих активів, ОВДП, державного майна, яке знаходиться в управлінні ФДМУ, внесків країн-донорів та міжнародних організацій. Таку роль може взяти на себе і спеціалізований фонд з відновлення України. Звісно, портфель проектів для гарантій має затверджувати Кабінет Міністрів України за участю РНБО.

Принципові висновки

  1. Не потрібно поспішати витрачати державні кошти для створення системи гарантування інвесторам військових ризиків. Не забуваємо, що Україна є країною з ринковою економікою, і тому варто пропустити вперед страховий сектор, роботу якого потрібно правильно відрегулювати. I тільки там, де приватний капітал буде не в змозі забезпечити страховий захист, має втручатись держава.
  2. Не будемо забувати, що саме країна-агресор почала війну в Україні, і тим самим створила військові ризики, які потребують додаткового покриття реальними грошима. Тож саме за рахунок російських активів, заарештованих в Україні і за кордоном, і варто починати створення системи гарантій інвесторам.
  3. Самі активи спеціалізованого фонду з відновлення та активи ФДМУ можуть виступати забезпеченням при наданні державних гарантій по військовим ризикам в рамках проектів, які важливі для національної безпеки України. При цьому, створення пулу активів в покриття ризиків не означає, що вони всі будуть витрачені.
  4. Якщо дивитись на проблему покриття військових ризиків у комплексі, то Україні не варто пробувати закрити державними коштами весь сегмент ризиків. Варто запозичити стратегію ЄБРР та інших міжнародних банків розвитку, які своїми інвестиціями намагаються залучити більше капіталу в країнах операцій. Так само і тут: кожна гривня, вкладена державою в систему гарантування від військових ризиків, повинна залучати до цієї системи 2-3 гривні приватного капіталу. I тоді відновлення піде ефективніше.
  5. Військові ризики дуже специфічні, зараз їх ціна в Україні досить велика: настільки велика, що угод на страховому ринку майже не відбувається. Так от, роль держави – врегулювати страхування таких ризиків і питання їх ціни, потім втрутившись в систему фінансово через спеціалізовані фонди по важливим для РНБО проектам.
  6. Не варто відкладати відбудову і створення системи гарантування від військових ризиків на час після війни. Потрібно починати працювати над такою системою вже зараз. Неправда, що сьогодні інвестори не готові йти до України. Наприклад, крім специфічної інвестиції під будівництво безпілотників Bayraktar, про свої наміри інвестувати в Україну вже оголосила компанія Unilever, яка залишила ринок рф, але інвестує в Україну ще 20 млн доларів та створить 100 робочих місць. Тож потрібно зберігати оптимізм і пожвавлювати інвестиційні процеси.
Автор:  Богдан Данилишин
Джерело:  Лівий берег
URL інтерв'ю:  https://lb.ua/blog/bogdan_danylysyn/549386_yak_zabezpechiti_doviru_ukraini.html

«« Вернуться на первую страницу раздела



Адміністрація сайту не завжди поділяє думку авторів чиї статті розміщені на ресурсі.
При використанні матеріалів сайту гіперпосилання www.insurancebiz.org обов'язкове.
© 2006-2024 Асоціація Страховий Бізнес