Як модернізувати українське законодавство у сфері автострахування і при цьому не "наламати дров"
Чинний закон, що регулює автоцивільну відповідальність, був ухвалений у липні 2004 року, тож у 2024 він мав би "відсвяткувати" своє 20-річчя.
Так, деякі правки вносилися в закон протягом періоду його дії, але у сьогоднішніх реаліях виникла нагальна потреба у більш кардинальних змінах.
А враховуючи той факт, що ОСЦПВ є обов’язковим і найбільш затребуваним видом страхування серед власників авто, удосконалення закону та приведення його у відповідність до європейських стандартів стає ще більш пріоритетним завданням.
Це додасть нового імпульсу для розвитку вітчизняного ринку автострахування і, впевнена, стане ще одним кроком на шляху України до ЄС.
У січні цього року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №8300, який пропонує зміни у правилах страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Зараз документ готують до другого читання.
Не бачу сенсу розбирати законопроєкт "на кісточки", адже, поки він стане законом, в нього може бути внесено ще чимало змін. Хочу зупинитися на кількох важливих для ринку пунктах.
Перше. Думаю, що всі розуміють, що ліміти страхового покриття треба збільшувати. Це логічний крок, спрямований на посилення захисту потерпілих. Зараз максимальний рівень виплати за пошкодження майна – 160 тис. грн.
З 2024 року пропонується підвищити його до 1 млн грн, з 2025 – до 2 млн грн, а надалі він буде поступово зростати щороку – до максимальної суми у 52 млн грн.
Я як страховик не бачу тут великих ризиків. Всі ми знаємо, що час від часу трапляються масштабні ДТП з декількома учасниками і потерпілими особами. Але практика показує, що таких серйозних випадків, коли ліміт може бути вибраний, досить небагато.
Тобто це не означає, що страховики будуть змушені виплачувати шалені суми щомісяця.
До того ж ми розуміємо, що запропоновані у законопроєкті суми сформовані відповідно до аналогів в країнах Європи. Але треба розуміти і те, що страхові платежі в країнах ЄС теж значно вищі.
А що, в першу чергу, цікавить наших автовласників? Як збільшення лімітів відобразиться на вартості полісу? Для мене очевидно, що поліс подорожчає. На скільки — важко сказати. Але це факт, який ми просто маємо прийняти.
Друге. Законопроєкт передбачає введення моделі прямого врегулювання збитків – за умови, що ДТП сталося за участю лише двох авто та за відсутності травмованих або загиблих.
Не знаю, чим закінчиться дискусія, і чи буде ця опція обов’язковою, або добровільною, але мені така схема здається оптимальною.
Адже сьогодні, коли виникає страхова подія, потерпілий звертається до страхової компанії винного. Тобто до "чужої" компанії, з якою його нічого не пов’язує. А у випадку прямого врегулювання потерпілий зможе звернутися до "свого" страховика, у якого придбав поліс, і сказати: в мою машину в’їхав сусід, тож відшкодуй мені, будь ласка, збитки, а потім сам розбирайся з його страховою.
Я впевнена, що така схема, по-перше, призведе до покращення сервісу для клієнтів, і, по-друге, дозволить страховикам формувати з ними більш тісні та довготривалі стосунки.
Я буду зацікавлена швидко виплатити своєму клієнту відшкодування, допомогти йому якісно відремонтувати автомобіль, щоб потім він захотів пролонгувати зі мною договір і рекомендував мою компанію іншим.
Впевнена, що це сприятиме формуванню нового рівня відносин між клієнтом і страховою компанією. Не можу говорити від імені всього ринку, але нашій компанії, по-перше, було би зручніше супроводжувати клієнтів і за ОСЦПВ, і за КАСКО.
По-друге, ми би змогли забезпечити більшій кількості власників якісне відновлення їх автомобілів в мережі офіційних СТО, з якими ми співпрацюємо і тим самим підвищити рівень сервісу.
Третє. Законопроєкт передбачає відсутність ліміту виплати у ДТП, які оформленні без виклику поліції за Європротоколом (зараз цей ліміт становить 80 тис. грн.)
При цьому, у законопроєкті вказано, що НБУ має право такий ліміт встановлювати. Для мене це дуже важливий момент. Впевнена, що певний ліміт, що враховує інтереси потерпілої сторони і в той же час захищає страховиків від можливого шахрайства, все ж таки має існувати.
Адже не секрет, що є "кримінальні таланти", що спеціалізуються у "постановочних" ДТП, і зупинити таких "потерпілих" можуть тільки два фактори: превентивні дії – тобто оформлення страхової події із залученням поліції, та наказові дії – судові процеси, в яких шахраї отримають за заслугами.
Четверте. Законопроєктом запропоновані нові строки дії договору ОСЦПВ – 3, 6 та 12 міс. Нагадаю, що зараз придбати автоцивілку на зареєстрований автомобіль можна лише на рік.
З одного боку, нічого критичного в цьому немає, адже аналогічні терміни існують у КАСКО і Зеленій картці.
Але у випадку прийняття такої норми для ОСЦПВ ми ризикуємо отримати збільшення в Україні відсотку незастрахованих автомобілів, тому що навряд чи зможемо забезпечити ефективний контроль і гарантувати безперервні терміни страхування.
П’яте. Всі ці зміни мають відбуватися поступово і поетапно. Страховикам треба дати час на адаптацію внутрішніх процесів під вимоги нового законодавства. Клієнтам – час на пристосування до нових реалій.
Наприклад, не слід одразу відмовлятися від паперових документів: адже існує певна категорія людей, які довіряють тільки традиційному "папірцю" з підписом і печаткою.
Так, електронний поліс також має мати законний статус, але я підтримую ідею ввести монополія на нього через декілька років.
У законопроєкті є ще багато пунктів, за якими можна дискутувати, але головне, щоб в остаточному варіанті були враховані інтереси як страхувальників, так і страховиків.
Тоді новий закон справді буде сприяти створенню в Україні сучасного і цивілізованого ринку автострахування, в чому ми всі зацікавлені.