Чому держава не захищає споживачів ринку страхування життя?

Люди, які користуються послугами компаній із страхування життя, не захищені від їх банкрутства. Що варто змінити?

У 2015-2016 роках стався жахливий випадок на ринку страхування життя.

П’ять страхових компаній з довгострокового накопичувального страхування життя незаконно припинили свою страхову діяльність і зникли.

За даними Нацкомфінпослуг, вони прихопили 316 млн грн і "кинули" 22 тис споживачів.

Цей злочин трапився через бездіяльність державної влади та відсутності фінансових гарантій страхових виплат за договорами страхування життя.

У 2017 році за поданням Нацкомфінпослуг були відкриті кримінальні провадження за фактом заволодіння чужого майна шляхом зловживання службовим становищем у великих розмірах (частина 5 статті 191 ККУ).

До судового розгляду наразі дійшла одна справа з п’яти. Підготовче засідання в Печерському районному суді Києва триває понад два роки.

Я був на всіх засіданнях цього суду і вважаю, що затягування процесу і можливість ухвалення несправедливого рішення відбувається завдяки впливу колишнього власника страхової компанії УСК "Гарант-лайф", власника "Укравто" та організатора цього кримінального злочину Таріела Васадзе.

Багато потерпілих понад вісім років чекають відновлення своїх порушених прав з отримання страхових виплат та викупних сум. Однак держава не тільки не допомагає відновити довіру споживачів до страхового ринку, а й ігнорує вирішення проблеми, забувши про свій обов’язок захищати права людей.

Ринок страхування життя відрізняється від інших видів страхування. Крім економічної функції, він виконує соціальну функцію, пов’язану з участю в третьому рівні системи недержавного пенсійного забезпечення.

На цьому ринку небанківських фінансових послуг надаються страхові послуги з довгострокового, накопичувального страхування життя і держава зобов’язана гарантувати повернення споживачам страхових виплат.

Споживачі сплачують страховику періодичні внески протягом кількох років. У разі настання страхового випадку вони отримують страхову виплату: усю страхову суму чи її частину або викупну суму в разі дострокового припинення договору, повну – у разі дожиття до закінчення строку дії договору страхування.

Оскільки договори страхування укладаються на довгий строк, протягом якого платоспроможність страховика може суттєво погіршитися, директива Ради ЄС 90/619/ЄЕС визначає необхідність застосування державою фінансових гарантій страхової виплати за договором страхування життя.

Як урегульований ринок страхування життя в Україні?

У 2013 році Кабмін подав до Верховної Ради проєкт закону №2327 "Про Фонд гарантування страхових виплат за договорами страхування життя". Його ухвалили в першому читанні і більше не розглядали.

Причинами такого ставлення парламенту до прав споживачів страхових послуг стало його перезавантаження після Революції гідності та подальше лобіювання певними страховими компаніями своїх інтересів, пов’язаних з додатковими витратами на обов’язкове фінансування цього гарантійного фонду.

Друга спроба влади створити фінансові гарантії страхових виплат за договорами страхування життя була в січні 2019 року.

У 2019 році Нацкомфінпослуг затвердила правки до закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які дозволяли гарантувати страхові виплати із страхування життя в разі банкрутства страховика.

Пропозицію приєднати до ФГВФО, який був створений для споживачів банківських послуг, споживачів страхових та кредитних послуг не підтримали ні ФГВФО, ні Національний банк.

Останній у 2020 році перебрав на себе повноваження державного регулятора страхового ринку, а Нацкомфінпослуг припинила діяльність.

У 2020 році НБУ затвердив "Стратегію розвитку фінансового сектору до 2025 року". Документ зокрема передбачав удосконалення системи гарантування вкладів та виведення неплатоспроможних фінансових установ з ринку.

Для цього передбачалося до кінця 2022 року створити систему гарантування вкладів членів кредитних спілок та систему гарантування виплат за договорами накопичувального страхування життя. Тобто на виконання цього заходу стратегія надавала три роки, з яких два були довоєнні.

На час написання колонки мені не відомо, щоб такий захід стратегії був реалізований. Як експерт з питань захисту прав та законних інтересів споживачів страхових послуг я вважаю, що він був проігнорований, можливо, через лобіювання інтересів осіб, зацікавлених у відсутності такої системи.

Держава досі не виконує свій конституційний обов’язок щодо захисту прав споживачів ринку страхування життя на отримання гарантованої страхової виплати за договорами довгострокового накопичувального страхування.

Наслідком бездіяльності стали багатомільйонні втрати споживачів страхових послуг, які не отримали свої страхові виплати та викупні суми. Для відновлення прав тисяч споживачів ринку страхування життя пропоную зробити таке.

1. Правоохоронним органам визначити винних у бездіяльності щодо своєчасного створення системи гарантування страхових виплат за договорами страхування життя і притягнути їх до відповідальності.
2. Утворити при Нацбанку експертну групу з розробки проєкту концепції створення системи гарантування страхових виплат за договорами страхування життя, долучивши до її складу експертів ФГВФО, НБУ, громадських об’єднань споживачів страхових послуг, асоціацій страховиків та інших зацікавлених осіб.
3. Спільній експертній групі розробити проєкт концепції та подати його для затвердження за призначенням.
4. На підставі затвердженої концепції розробити план заходів із створення системи гарантування страхових виплат за договорами страхування життя.
5. Реалізувати заходи, передбачені планом заходів.