Ми маємо захистити інвестиції страхуванням від випадків війни — Галина Янченко

Розвиток економіки напряму залежить від інвестицій, але в умовах війни розвивати бізнес та залучати кошти вкрай важко. Тому держава повинна шукати способи вже зараз стабілізувати інвестиційний клімат. Для цього потрібні й законодавчі ініціативи парламентарів

Забезпечення стабільності та захисту бізнесу є пріоритетом для України. Страхування бізнесу та активна релокація підприємств в безпечніші регіони країни не лише допомагає зберегти їх діяльність, але й сприяє стабільності національної економіки.

Як саме ці ініціативи реалізуються та на яку підтримку можуть розраховувати підприємці?

Про це поговоримо із народною депутаткою України, членкинею Комітету з питань економічного розвитку та секретаркою Національної інвестиційної ради при Президенті України Галиною Янченко.

Як держава буде сприяти захисту інвестицій в Україні під час війни та після нашої перемоги?

Я це питання розділю на два пункти. Спершу треба навести порядок з нашою правоохоронною системою та податковою. На це зараз найбільше скаржаться бізнеси, і це безпосередньо залежить від української влади, тобто необхідно припинити тиск на бізнес через блокування податкових накладних і масове внесення компаній до списку ризикових. Що стосується правоохоронного сектора, тут також потрібно припинити тиск на бізнес.

Але є і інший великий фактор, який впливатиме на інвестиційну привабливість України, особливо після перемоги. Ми говоримо про інвестиційну привабливість не лише для українських інвесторів, а в першу чергу для великого іноземного капіталу, який може дивитися на Україну.

Після перемоги наша країна асоціюватиметься зі сміливістю, але одночасно із війною, і це може стати стримувальним фактором для великого капіталу. Тому ще минулого року ми розпочали переговори, які були успішно проведені, про впровадження страхування інвестицій від військових ризиків.

На сьогодні дві найбільші страхові агенції світу – це MIGA, яка знаходиться в структурі Світового банку, та DFC. Вони вже розглядають компанії, як українських, так і іноземних інвесторів, для надання їм страхування від військових ризиків.

Це надзвичайно потужний інструмент, адже ми говоримо про страхування форс-мажорних обставин, і ці дві головні агенції світу погодилися страхувати такі випадки для підприємств, які готові інвестувати в Україну тепер та після перемоги.

Страхування – це дійсно дуже важливий чинник. А кого саме ці компанії готові страхувати? Адже вже відомо, що буквально тиждень тому міжнародне агентство з гарантування інвестицій MIGA надало перші інвестиційні гарантії для приватних інвесторів в Україні. Тобто страхуватимуть лише іноземців?

Якщо говорити про MIGA, то вони страхують винятково іноземні інвестиції в Україні, DFC готові страхувати іноземні та українські компанії.

З того, що мені відомо, DFC вже розглядає цього року деякі інвестиційні проєкти. У них зазвичай розгляд проєкту може займати 4-6 місяців. Тобто, в принципі, вже ми можемо сподіватися на те, що цього року вони можуть надати перші страховки.

Щобільше, і ми, як Верховна Рада, зробили те, що від нас залежить. Ми зараз фактично розглядаємо законопроєкт, за яким наше умовно урядове експортно-кредитне агентство України зможе також надавати страхування від випадків війни.

Таким чином ми демонструємо всьому світу та іноземним страховим агенціям, що Україна готова розділяти ці ризики разом з ними. Тут важливий наш меседж.

На якому етапі цей законопроєкт?

Він вже проходить розгляд у Верховній Раді.

Чи є ще якісь законодавчі напрацювання для покращення інвестиційного клімату в Україні?

Якщо говорити безпосередньо про те, що залежить перш за все від України, то це зменшення свавілля правоохоронних органів. Зараз на розгляді Верховної Ради є мій законопроєкт 9211. Ми його так назвали, бо це ще одна спроба навести порядок в "маски-шоу", яке влаштовують правоохоронці бізнесу. Цей законопроєкт зараз на розгляді в профільному правоохоронному комітеті.

Тобто він буде обмежувати діяльність правоохоронців?

Він наводить порядок при проведенні обшуків. До парламентської спецкомісії по захисту інвесторів, яку я очолюю останні 3 роки у Верховній Раді, зверталося недавно ряд підприємств. Аналогічні звернення від бізнесу надходили і до Міністерства цифрової трансформації під керівництвом Михаїла Федорова. Тому ми об'єднали зусилля та розробили цей законопроєкт, щоб розв'язувати найактуальніші проблеми, які дозволяють правоохоронцям зловживати під час обшуків.

Чи потрібні Україні комплексні реформи для покращення інвестиційного клімату? Що від нас вимагають партнери?

Це, фактично, питання нормалізації правового поля. Крім податкової і правоохоронних органів, про які ми вже говорили, можна додати й питання вдосконалення судової системи, те, що наші західні партнери називають верховенством права.

Зараз багато бізнесів релокували. За вашими спостереженнями, наскільки вдалося бізнесу адаптуватися у нових регіонах? І чи достатньо їм допомогла держава?

Держава багато робила минулого року, коли була запроваджена програма, наприклад, "Укрзалізниця: допомога релокації". Я б сказала, що місцева влада відреагувала по-різному. Хочу похвалити голову обласної військово-цивільної адміністрації Львівщини Максима Козицького, завдяки програмам, які запровадила Львівщина, а саме фінансова підтримка релокованого бізнесу. Вони виплачували 100 000 гривень за релокацію за переоформлення юридичної документації та перевезення компанії на Львівщину і 500 000 гривень, якщо перевозились на Львівщину виробництва, де працює понад 20 осіб.

Саме завдяки такій фінансовій програмі з одного боку та, з іншого боку, завдяки включеності їхнього профільного економічного управління, на Львівщину приїхало до 70 відсотків всього релокованого в межах України бізнесу.

Ми можемо рекомендувати іншим губернаторам придивитися до львівського досвіду.

На жаль, не всі регіональні керівники робили хоч щось для залучення або перевезення ризикованого бізнесу саме в їхній регіон. Але біда в тому, що багато підприємств релокувалося західніше наших західних кордонів, і критично важливо, щоб ми вже зараз думали, як навести порядок в країні, щоб ці підприємства, ці виробництва та люди захотіли повернутися назад.

Зараз повертаються податкові навантаження та перевірки бізнесу. І підприємці часто не погоджуються із цими діями влади та хочуть більшого діалогу. Як на вашу думку, можна досягти балансу в цьому питанні?

Це питання складне. Тому що з одного боку ми бачимо регіони, наприклад, прифронтові, де умови для ведення бізнесу підприємницької діяльності ускладнюються постійними обстрілами та складною демографічною, соціальною ситуацією. І, звісно, для таких регіонів мають бути спеціальні умови. Ми, як держава і суспільство, маємо бути вдячні підприємцям, що вони працюють в таких героїчних обставинах. Але разом з тим, наприклад, якщо говорити про центральну чи західну Україну, там також є свої проблеми. Було б чудово, якби підприємці не прикривалися винятково питаннями війни для того, щоб уникати оподаткування або іншого зловживання. Тут потрібно шукати баланс.

Думаю, що якщо підприємці будуть проявляти відповідальність і сумлінність у сплаті податків і дотриманні законодавства, то на законодавчому рівні можна не пушити це питання.

Як оцінюєте проєкт бюджету на 2024 рік? Чи плануєте подавати якісь свої правки?

Я вважаю, що бюджет сформований, або принаймні драфт, максимально відповідає реаліям, в яких живе наша країна у війні. Ми суттєво збільшуємо видатки на військовий сектор, на ветеранів, на нашу обороноздатність.

Разом з тим я ще не знаю, чи я подам правки, але ми зараз з командою розглядаємо можливість подачі правок. Я вважаю, що для нас важливо не забувати і про сектор економіки. Саме завдяки тим податкам, які сплачують українські підприємства та українські громадяни, ми можемо закуповувати зброю, боєприпаси та платити нашим військовим.

Нагадаю, що західна допомога, яка зараз складає дві третини, дофінансовує наші витрати, і ми, на великий жаль, нічого не можемо витрачати на оборону.

Якщо ж говорити про якісь певні економічні стимули, то я вважаю, що в першу чергу потрібно стимулювати підприємців, стартаперів, які працюють в секторі військово-промислового комплексу. Тобто я б рекомендувала впровадження або підтримку тих ініціатив, які направлені на підтримку і масштабування виробництва різних продуктів, пов'язаних з військовою тематикою, і частково з медициною, оскільки це стосується війни.